Бомба у Лукашенка, кнопка у Путіна. Куди прилетить відповідь, якщо з Білорусі запустять ядерну зброю

Фокус дізнавався, яким чином Лукашенко потрапив у пастку Кремля, а також про те, в Мінськ чи Москву прилетить відповідь в разі застосування ядерної зброї.

25 травня міністри оборони РФ Сергій Шойгу та Білорусі Віктор Хренін підписали документ про розміщення на території Республіки Білорусь нестратегічної ядерної зброї. Того ж дня Олександр Лукашенко заявив, що процес переміщення боєприпасів розпочато.

Тут необхідно уточнити, що спеціальне сховище, за словами російського президента, має бути побудовано в Білорусі до липня 2023 року. Малоймовірно, що це озброєння зберігатимуть на звичайних військових складах.

Вже за кілька днів, Лукашенко почав роздавати ще не отриманий російський ядерний арсенал всiм, хто приєднається до так званої Союзної держави. "Ніхто не проти, щоб у Казахстану та інших країн були такі ж тісні відносини, як і в нас із Російською Федерацією.

А це дуже просто — у Союз Білорусі та Росії треба вступати. І все — буде ядерна зброя на всіх. Це моя думка, не думка росіян. Але думаю, це можливо", — наголосив Лукашенко.

У відповідь на такі заклики президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив, що "гідно оцінив жарт" Лукашенка. Від заяви Путіна про рішення розмістити на території Білорусі тактичну ядерну зброю пройшло рівно два місяці.

Хоча перші натяки на це в Кремлі почали робити ще влітку 2022 року. Саме тоді РФ заявила, що передасть Мінську зенітно-ракетні комплекси С-400 та оперативно-тактичні комплекси "Іскандер", що можуть мати ядерні боєголовки.

Наприкінці року офіційний Мінськ повідомив, що комплекси вже поставлені на бойове чергування. Крім того, обговорюється питання модернізації білоруських штурмовиків Су-25 до здатності нести ядерні заряди.

Головним аргументом Лукашенка щодо цього рішення було те, що західні країни намагаються втягнути Білорусь у війну, а він сам – не збирається нікого залякувати та шантажувати.

Згідно з документом, підписаним 25 травня в Мінську, рішення щодо застосування нестратегічної, тобто тактичної ядерної зброї (ТЯЗ) залишається за російською стороною.

Іншими словами, територія Білорусі стає місцем зберігання та ймовірних запусків ядерних зарядів за рішенням з Москви.

Фахівець із нерозповсюдження ядерної зброї із Київського національного університету, професор Сергій Галака пояснює, що таким чином РФ обходить дію міжнародного Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

"Якщо не передають можливість приймати рішення про застосування, то це не порушення Договору. Наприклад, за подібним прикладом ядерна зброя США розміщається в Туреччині та Німеччині", — говорить Галака Фокусу.

"Лукашенко має розуміти, що ядерна зброя — це не картопля, яку можна зберігати в погребі і діставати, тоді, коли захоче. Рішення про застосування зарядів буде прийматися в Кремлі, Лукашенко ні на рішення, ні на практику використання не матиме жодного впливу.

Так звана "кнопка" персоніфікована, так було і за часів СРСР, Україна мала свій арсенал, але не могла ним розпоряджатися.

Таким чином, ядерне сховище на території Білорусі стає законною ціллю під час розгортання, або навіть превентивно", — каже Фокусу політичний аналітик, експерт з ракетно-ядерного озброєння Олександр Кочетков.

Свій початок ТЯЗ бере від часів "холодної війни", коли ядерні країни почали розробляти ядерні заряди меншої потужності для завдання удару, що дозволить розв'язувати тактичні задачі.

На відміну від стратегічної ядерної зброї, тактична має значно меншу потужність та може застосовуватися без спеціальних засобів доставки, тобто ракет.

Якщо говорити в цифрах, то ТЯЗ може вражати цілі на відстані до 500 км, а її потужність не досягає 100 кілотонн в тротиловому еквіваленті, для стратегічної – це 1000 кілотонн.

Тактичні ядерні заряди у вигляді снарядів можливо навіть використовувати з самохідних артилерійських установок (САУ). Наприклад, 203 мм САУ "Малка". В історії тактичне ядерне озброєння жодного разу не використовувалося на полі бою.

Маючи свою ядерну тріаду, РФ може дотягнутися до будь-якої точки земної кулі. Тому розміщення ядерних зарядів на території Білорусі мало змінить паритет сил.

Крім того, дивним виглядає пояснення, що ТЯЗ розміщається для стримування та нібито гарантій безпеки від зазіхань Заходу, при цьому "кнопка" залишається в Москві.

Разом з тим секретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович запевнив, що застосування навіть тактичної ядерної зброї призведе до незворотних наслідків. Але це буде крайній крок.

Військовий аналітик, полковник запасу Петро Черник пояснює Фокусу, що Білорусь вже давно втратила свою суб’єктність та є територією окупованою РФ. Лукашенко вже давно використовують як завісу, щоб населення не почало нервувати.

Тому всі заяви про великий потенціал та перспективи від російського ядерного озброєння – це лише продукт для внутрішнього споживача, не більше того.

На думку Сергія Галаки, погодившись на розміщення російської тактичної ядерної зброї, Лукашенко став заручником Путіна та приведе війну на свою територію. "Але Лукашенко вже не має вибору, він зараз думає про те, як зберегти себе та втриматися при владi.

Він до останнього підіграє Путіну – надає військові обʼєкти, озброєння та передає білоруську військову техніку зі зберігання, аби не втягувати свою армію у війну. Але він давно втягнув у війну країну, тому видає ТЯЗ як здобуток та захист народу", — говорить експерт.

Галака зауважує, що однією з причин того, що Лукашенко не проводить мобілізацію в країні є те, що він боїться озброювати населення, він розуміє, що армія може повернутися проти нього.

В свою чергу, Олександр Кочетков припускає, що ніякого розміщення ТЯО на території Білорусі може не відбутися, а все залишиться лише голосними заявами.

"Згадайте, Путін лякав, що розмістить ядерну зброю в Калінінграді, в Криму, там навіть підготували сховище, але цього не відбулося. Викликає подив, чому він має це зробити в Білорусі.

В Кремлі розуміють, що Лукашенко може використовувати це озброєння для подальших торгів з Заходом, виторговуючи таким чином свою легітимність", — каже він Фокусу.

У відповідь на систематичні погрози Кремля ядерною зброєю країни Заходу неодноразово застерігали Путіна навіть не думати про це.

Ще у квітні 2022 року Борис Джонсон, на той час премʼєр-міністр Великої Британії, заявив, що країна залишає за собою право завдати ядерного удару у відповідь, в разі використання РФ ядерної зброї на території України.

Вже в жовтні агентство Reuters повідомило, що НАТО готується до фізичної відповіді у разі російської ядерної атаки на Україну. Після розміщення ТЯЗ на території Білорусі країна теж стає законною ціллю, хоч і не має доступу до прийняття рішень про таке застосування.

"В разі рішення Путіна застосувати ядерну зброю з території Білорусі відповідь буде по центру прийняття рішень, тобто по Москві, та по пускових установках – в Білорусі", — каже Кочетков.

Колишній голова Служби зовнішньої розвідки, генерал армії Микола Маломуж пояснює, що зі спільного рішення Путіна та Лукашенка про розміщення ядерної зброї виходить їхня солідарна відповідальність за підготовку терористичного акту із застосуванням ядерної зброї, аналогів якому не було в історії.

"Саме тому зараз по оперативним каналам йдуть попередження про наслідки застосування такої зброї.

На Заході відстежують ситуацію в режимі онлайн, тому на момент підготовки чи зарядження ядерним зарядом носія, може бути завдано упереджувального удару", — пояснює він Фокусу.

Він зауважує, що західні спецслужби по оперативним каналам постійно передають в РФ про неминучість відповіді за використання ядерного озброєння. Кінцевим аргументом завжди є офіційна заява, щоб на весь світ востаннє зробити попередження.

"Я мав особистий досвід спілкування з Путіним. Хочу сказати, що він не сприймає нічого, крім суперкритичних аргументів проти нього та РФ. Лише пряма безпосередня загроза його життю", — додає Маломуж.

Петро Черник нагадує, що у Заходу достатньо конвенційних засобів та інструментів, щоб не вдаватися до ядерного озброєння. Наприклад, вивести з ладу все електронне обладнання РФ чи Білорусі або залишити їх без можливості керування енергетичними обʼєктами.

Нагадаємо, після розвалу СРСР Білорусь офіційно відмовилася від ядерного статусу та арсеналу, що знаходився на її території. На той момент він налічував 81 ракетний комплекс "Тополь" (SS-25). В листопаді 1996 року останній з них було виведено на територію РФ.