Плацдарм під Мар'їнкою. Чого домагаються росіяни, штурмуючи зруйноване місто

Очевидно, що вперте бажання російського командування за будь-яку ціну взяти під контроль руїни Мар'їнки було обумовлено не тільки (й, найімовірніше, не стільки) прагненням "доложить о большой победе" в районі Мар'їнки, яку російські війська штурмували понад півтора року, скільки цілком утилітарними оперативно-тактичними міркуваннями… Річ ось у чому… Український плацдарм, розташований східніше дороги Мар'їнка–Вугледар, вже давно "муляв око" росіянам із двох основних причин: Тобто ця залізнична "гілка" потенційно могла би відігравати достатньо важливе значення у системі матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) військ противника, які діють у Південній операційній зоні (насамперед — угрупування військ (УВ) "Запорожье" та "Восток") на оперативному рівні (хто забув, нагадаю, МТЗ російських військ на оперативному рівні, зазвичай, здійснюється саме залізничним транспортом, російський "тил" на оперативному рівні пристосований саме для такого методу МТЗ).

Це набуває ще більш актуального характеру, зважаючи на регулярні удари ЗСУ по російській військовій інфраструктурі на території окупованого п-ва Крим… Але, поки існує цей український плацдарм, використання російським командуванням цієї залізниці для постачання предметів МТЗ своїм військам західніше умовної лінії Волноваха–Маріуполь у значних обсягах, скажімо так, певним чином ускладнено… Думаю, з огляду, насамперед, саме на ці два міркування, російське командування спланувало, організувало і зараз намагається реалізувати певний план (задум) з ліквідації цього плацдарму ЗСУ.

Частиною якого, на мою думку, і є активні наступальні дії противника за напрямком Мар'їнка–Георгіївка… В чому полягає суть цього задуму? Думаю, що "в ідіале", він передбачає декілька етапів. . Це якщо коротко та максимально схематично… 2.

В реальності ситуація у цьому районі розвивалася та розвивається, м'яко кажучи, трохи "в іншому ключі".

Приблизно півтора–два місяці тому противник вже пробував наступати (причому, наскільки я пам'ятаю, протягом щонайменше тижня) в районі Новомайорська та села Шевченко (південна група).

Однак, ці атаки скінчилися безрезультатно… Так само, з північного флангу "освобождение Марьинки" також "трохи затримувалось"… А отже, можливість організувати з її боку повноцінний наступ за дирекцією на Побєду–Костянтинівку — теж… Тим паче, незабаром почалася "Авдеевская операция", "восстановление положения под Бахмутом" й ще ціла низка російських зимових "активностей".

Тому, очевидно, для проведення ще однієї "активності" між Вугледаром та Мар'їнкою російське командування не могло залучити значні за обсягом сили та засоби, як це воно зробило на Авдіївському напрямку.

Це, своєю чергою, явно спричинило перегляд сенсу та змісту плану (задуму) противника щодо вирішення "проблеми Вугледарського виступу".

Його командуванню на цьому відрізку довелося, як висловлюється пан Арестович, "урезать осетра"… Тобто, замість реалізації "сміливого та амбітного" плану проведення активних наступальних дій "на оточення", з метою "решительного разгрома группировки противника", перейти до банального лобового витискання українських підрозділів ЗА дорогу Мар'їнка–Вугледар… Зрозуміло, що це насамперед стосувалося "осьового" напрямку Новомихайлівка–Костянтинівка.

І саме згідно з цими міркуваннями, командування противника й організувало протягом кількох останніх тижнів активні наступальні дії за напрямками Степне–Новомихайлівка, Славне–Новомихайлівка, а також Олександрівка–Новомихайлівка.

У міру "освобождения" Мар'їнки, до цих атак противника додався ще й його тиск у напрямку Мар'їнка–Побєда… Власне, наразі противнику вдалося пробитися з боку с. Славне та с. Степне майже до південно-східної околиці с.