День завершення Другої світової війни: 77 років тому Японія, переживши два атомних бомбардування, підписала акт про капітуляцію

Документ підписали, з одного боку, члени делегації Японської імперії на чолі з міністром закордонних справ Японії Мамору Сігеміцу, а з іншого – представники союзних держав (США, Китайської Республіки, Великої Британії, СРСР, Австралії, Канади, Франції, Нідерландів та Нової Зеландії).

Відео дня Ще 26 липня 1945 року три держави — Велика Британія, США та Китайська республіка — виснули Японії вимогу про беззастережну капітуляцію, в іншому разі обіцяючи імперії «швидке та повне знищення» (prompt and utter destruction).

Цей ультиматум оприлюднили у вигляді спільної декларації трьох країн на Потсдамській конференції.

То була третя (і остання) офіційна зустріч лідерів найбільших держав антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні — Йосипа Сталіна, Гарі Трумена та Вінстона Черчілля (якого потім на конференції змінив його наступник Клемент Еттлі).

На той час японський флот втратив левову частку своєї могутності, а бомбардування об'єктів японської промисловості та знищення торгових кораблів призвело до руйнації військової економіки країни.

Використання вцілілих японських військових кораблів було серйозно обмежене через дефіцит палива.

Однак Японська імперія відкинула ультиматум, заявивши про намір продовжувати бої, хоча японські лідери тим часом таємно просили СРСР — як формально нейтральну сторону — виступити посередником для укладання миру на більш вигідних для Японії умовах.

Радянський Союз, своєю чергою, таємно готувався до офіційної війни з Японією — кроку, про який союзники домовилися раніше на Тегеранській та Ялтинській конференціях.

6 серпня 1945 року США, реагуючи на відмову Японії від ультиматуму про здачу, скинули атомну бомбу на місто Хіросіма, а 9 серпня ще одна така бомба була підірвана над містом Нагасакі. Єдине в історії бойове застосування ядерної зброї забрало, за різними оцінками, від 129 тис.

до 226 тис. життів. Крім того, 8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії і 9 серпня почав т. зв. Маньчжурську операцію - вторгнення на підконтрольні японській стороні материкові частини імперії, включаючи маріонеткову «державу» Маньчжоу-Го та територію Північної Кореї.

На цьому тлі і з урахуванням наслідків атомних бомбардувань японська влада (зокрема прем'єр-міністр Японії Кантаро Судзукі і голова МЗС Того Сігенорі) схилилися до рішення про те, що японський уряд все ж таки має припинити війну.

Японська імперія оголосила про свою капітуляцію 15 серпня 1945 року, а за день до цього такий крок підтримав японський імператор Хірохіто.

У своєму зверненні до військових через два дні він заявив: «Безглуздо збільшувати руйнівні наслідки війни до такого ступеню, щоб зрештою під загрозою опинилися б самі основи існування імперії».

Однак частина японських воєначальників відмовлялася капітулювати: раніше Японія ще не програвала таких масштабних воєн, її територію ніколи не окупували. Тому деякі з японських підрозділів не складали зброї аж до пізньої осені 1945 року.

Формальний акт про капітуляцію Японії був підписаний 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора Міссурі в Токійській затоці.

З того часу ця дата вважається днем закінчення Другої світової війни — найільш смертоносного конфлікту в історії людства, жертвами якого стали від 70 млн до 85 млн осіб. Незабаром після капітуляції Японської імперії розпочалося розслідування її воєнних злочинів.

Токійський процес (Міжнародний військовий суд для Далекого Сходу) - суд над японськими військовими злочинцями - проходив з 3 травня 1946 по 12 листопада 1948 року.

Обвинуваченими були 29 осіб, здебільшого з-поміж вищого військового та цивільного керівництва Японської імперії, проте жоден з них не був членом імператорської сім'ї.

Семеро обвинувачених, включаючи двох колишніх прем'єр-міністрів Кокі Хірота та Хідекі Тодзіо, були засуджені до страти через повішення та страчені 23 грудня 1948 року на подвір'ї в'язниці Сугамо в Токіо.

15 обвинувачених засудили до довічного ув'язнення, ще трьох - до різних термінів.