Відновлення й охорона культурної спадщини після великої війни: роль держави та бізнесу

Після завершення воєнного стану перед Україною постане величезна кількість викликів, пов'язаних із відновленням звичного життя громадян: відбудова інфраструктури, житла, соціальних, освітніх, медичних об'єктів тощо.

Тож навіщо українцям опікуватися культурною спадщиною, коли є важливіші проблеми? "Історико-культурна спадщина маркує територію.

Нашими об'єктами ми виставляємо культурний кордон", — відповідає архітектор-реставратор, голова ГО "Платформа урбаністичного розвитку" Віктор Дворніков під час нещодавнього Міжнародного форуму "Реставрація та відновлення культурної спадщини України після великої війни".

Але це не єдина причина. За даними Мінкультури, після початку російського повномасштабного вторгнення вже знищено чи пошкоджено 863 історичні та культурні пам'ятки, з них 119 мають національне значення, 674 — місцеве.

Розуміння цього факту, підкріплене відповідальним ставленням до культурного спадку України, спонукало фахівців, бізнесменів і громадських активістів організувати зазначений Форум.

Голова Всеукраїнської Асоціації Охорони Культурної Спадщини Олександр Никоряк наголошує: "Ворог зруйнував безліч об'єктів культурної спадщини по всій Україні. Їхнє збереження є питанням національної безпеки, бо загарбник намагається знищити наш культурний код".

Проте постає питання, що важливіше: відновлення нормального життя українців чи збереження культурної спадщини? Відповіддю може бути твердження: все можна робити одночасно,здумкою про майбутні покоління, втілюючи принципи сталого розвитку нашої держави.

Це означає, що варто орієнтуватися на сучасні норми скорочення викидів вуглецю на 80-90% до 2050 року. Закладати у відновлення культурних та історичних памʼяток оновлення вікон, встановлення сонячних панелей, вентиляційних систем із рекуперацією тепла тощо.

А це вимагає адаптації українського законодавства в цій сфері до європейських норм. Планувати таке масштабне всебічне відновлення держави слід уже зараз.

Про те, як саме це робити, розповілифахівці з України,Польщі та Хорватії, представники бізнесу та держави, що зібралися на Форумі. Почнемо з грошей. Охорона та збереження історичних об'єктів — фінансово складне завдання.

Скільки коштів знадобиться на відновлення зруйнованих російськими військами українських пам’яток — досі незрозуміло, адже війна триває. Приблизно визначити суму можна на прикладі збору коштів на реновацію 20 об'єктів, які потребували понад 2 млрд грн.

Нагадаємо, зараз кількість зруйнованих або пошкоджених історичних пам’яток наближається до тисячі. Плюс залишається невідомим стан об’єктів на тимчасово окупованих територіях. Подібних витрат наша держава не могла собі дозволити до війни й не може зараз.

Водночас бізнес не завжди розуміє навіщо вкладатися в старі об'єкти, адже звести нові вигідніше. Тим паче, що інвестиції у відновлення об'єктів культурної спадщини повертаються повільно (якщо, звісно, повертаються взагалі). Однак є й інша думка.

"Культурно-історична спадщина може бути прибутковою.

Це не прибутковість від ІТ-стартапів, ясна річ, але менш ніж за 10 років можна окупити інвестиції в повністю зруйнований об'єкт шляхом зміни його первинної функції", — підкреслила директорка ТОВ "Палац Розділ", засновниця ініціативи "Спадщина. UA" Ганна Гаврилів.

Бізнес і держава очікують, що після війни в Україну почнуть повертатися інвестори.

Можна не тільки бути готовими до майбутньої співпраці, але й створити нову нішу для іноземного капіталу, що орієнтується на сталий розвиток і зацікавлений у співпраці із соціальновідповідальними компаніями. Для національного бізнесу — це неочікувані можливості.

Доказами цього твердження є такі кейси компаній. "Спадщина. UA" займається відродженням культурної спадщини з 2016 року.

Серед проєктів — промоція і відродження палацу в Тартакові, замку в Роздолі, будівлі товариства "Сокіл" на Львівщині; ревіталізація історичної будівлі 1905 року "Стара школа" в Роздолі, замку та занедбаних сільських хат у Поморянах.

Прибутковість об'єктів культурної спадщини можна побачити на прикладі палацу Гершгоріна у Деражні на Хмельниччині. "Спадщина. UA" придбала палац на аукціоні ФДМУ за 1,5 млн грн, а після проведення ремонтних робіт і поліпшень виставила об'єкт на продаж за понад 5,1 млн грн.

"Культурно-історична спадщина має бути частиною сучасного життя. А мотиви інвестування можуть бути різними.

Бажання залишити по собі слід, корпоративна соціальна відповідальність, локальний патріотизм, естетичне задоволення, розуміння цінності культурної спадщини для майбутніх поколінь. Втім, всі ці фактори, зрештою, також принесуть бізнесу гроші", — впевнена Ганна Гаврилів.

Схожої думки дотримуються в інвестиційній компанії, що є генеральним партнером Форуму — DOVGIY FAMILY OFFICE. Вона має кілька успішних кейсів ревіталізації старих будівель кінця 19 – початку 20 століття. Насамперед йдеться про відновлення будинку Новікова на столичному Подолі.

Двоповерхова будівля, створена архітектором Миколою Казанським у 1893 році, в наш час була занедбана та поступово руйнувалася. Компанії вдалося відновити дім майже повністю.

У 2018 році ця споруда стала інноваційним бізнес-простором і повернулася до активного київського життя. У компанії вважають, що до питання збереження спадщини варто підходити комплексно і вже сьогодні створювати "додану вартість" об'єктів.

Йдеться про формування розуміння важливості старих будівель, естетичного захоплення ними. Це стосується і суспільства,і бізнес-спільнот. Для цього було створено цикл радіопрограм і підкастів "Маленькі історії великого Києва".

Проєкт розповідає про те, як саме успішні бізнесмени, митці й архітектори 19 століття створювали Київ. Програми побудовані так, аби зацікавити слухачів, викликати симпатію до героїв випусків і створити розуміння важливості захисту культурних та історичних пам'яток.

"Мета нашого проєкту — формування усвідомленої любові містян і бізнесменів до Києва. Це наш шлях до виваженого інвестування в збереження історико-культурного надбання Києва. Ми переконані, що любов є головним драйвером у цій справі.

Ми хочемо закохувати слухачів в Київ і таким чином формувати бажання берегти та примножувати наше надбання для наступних поколінь", — пояснила керуюча партнерка DOVGIY FAMILY OFFICE Оксана Гуляєва.

Широка популяризація об'єктів культурної спадщини сприятиме інвестуванню в їхнє відновлення та збереження.

Так вважає автор численних досліджень з історії архітектури Дніпра й області, декан Архітектурного факультету Придніпровської державної академії будівництва та архітектури Олександр Харлан: "Це в інтересах бізнесу, особливо коли йдеться про нерухому спадщину, яка знаходиться переважно в центральних історичних частинах міст".

Охоче діляться власним досвідом і пропонують допомогу щодо відновленнякультурної спадщини України міжнародні партнери.

Наприклад, столичний реставратор пам'яток Польщі, координатор ініціативи мерії Варшави "Дім реконструкції України" Міхал Красуцкі розповів, що з 1939 по 1945 рік історичний центр головного польського міста був зруйнованийна 90%.

Одразу після закінчення бойових розпочали реконструкція, яка тривала понад 10 років. "Сьогодні ми підготували пакет документів з реконструкції, щоб допомагати Україні у цій роботі.

Разом із партнерами ми влітку розпочали стабілізацію та консервацію об'єктів культурної спадщини у Львові до початку їхньої реконструкції", — зазначив Міхал Красуцкі.

Внаслідок бомбардувань 1991-1992 років у всесвітньовідомій пам'ятці архітектури — хорватському місті Дубровник — було зруйновано та пошкоджено багато історичних будівель. Одразу після війни почалося відновлення міста, яке тривало до 2005 року.

За словами директорки місцевого Університету архітектури Міхаели Скурич, на відбудову міста все необхідне фінансування надали ООН і міжнародні організації, переважно європейські. Значну роль відіграло те, що в Хорватії вже був створений Інститут реставрації Дубровника.

Його заснували у 1979 році після катастрофічного землетрусу, який спричинив великі руйнації старого міста. Інститут функціонував і під час воєнної агресії. "Процес відновлення пам'яток слід починати одразу, навіть коли війна ще триває", — впевнена Скурич.

Для України може бути корисним досвід Великої Британії, де неприбутковій організації National Trust передали публічні об’єкти архітектурної та культурної спадщини з метою збереження на безоплатній основі.

Сьогодні у власності організації знаходиться понад 500 історичних пам'яток. За останні 20 років фонд профінансував 51 тис. проєктів на 8,8 млрд фунтів стерлінгів.

Організація має річний дохід понад 680 млн фунтів стерлінгів, переважно коштом членських внесків, пожертвувань, прямого доходу від власності, прибутку від магазинів, ресторанів та інвестицій. В. о.

міністра культури Ростислав Карандєєв заявив на Форумі, що ініціюватиме формування реанімаційного пакета допомоги для історико-культурних пам’яток.

За його словами, держава очікує близько 250 млн грн від ліцензій на гральний бізнес у 2024 році, які будуть спрямовані на першочергові роботи для захисту спадщини. Втім, також необхідно залучати іноземних партнерів, адже внутрішніх надходжень не вистачає.

"Сьогодні у нас налагоджено тісний контакт з італійськими партнерами, зокрема на урядовому рівні. Відповідні рішення, ухвалені щодо Одеси, Маріуполя та Чернігова, дозволяють нам планувати певні роботи. Але вони відбудуться після завершення війни", — підкреслив Карандєєв.

Також на Форумі оголосили про розробку Стратегії відновлення культурної спадщини, яка поєднує позиції держави та фахівців у сфері охорони культурної спадщини.

Документ відобразить бачення всіх учасників процесу та відповість на низку принципових запитань: "За якими критеріями будуть вибрані об'єкти для відновлення?", "В якій формі будуть відновлювати пам'ятки?", "Які структури будуть займатися безпосередньо відновленням?" тощо.

Стратегія стане базою, основою й обґрунтуванням для подання грантових запитів на отримання донорських коштів, джерелами яких у майбутньому можуть стати репарації, приватні кошти, пожертви спонсорів і меценатів, допомога, надана Україні в межах міжнародної підтримки.

Культурна спадщина України — це не лише наше цінне духовне надбання, але й можливості для інвестування. Отже, сталий розвиток держави потрібно починати зараз, тоді матимемо шанс залишити для майбутніх поколінь гідний спадок. Треба до цього готуватися.