Путіну вкрай потрібен "заморожений конфлікт". Чому США мають подолати продовження війни Росією

Скандинавські країни мають намір серйозно готуватися до загрози російського нападу, зазначає аналітик Павло Баєв у колонці для Jamestown Foundation. З цього має виходити і Захід, не послаблюючи свої антиросійські зусилля.

Російська пропаганда, говорячи про війну проти України, нелогічно, але свідомо об'єднує три різні наративи. По-перше, президент Володимир Путін наполягає на тому, що цілі його "спеціальної воєнної операції" залишилися незмінними.

Україну необхідно "нейтралізувати", а в Києві буде встановлено проросійський уряд.

По-друге, Путін неодноразово підтверджує свою готовність брати участь у мирних переговорах, звинувачуючи Київ у саботажі процесу і пояснюючи, що такі розмови можна провести тільки за умови капітуляції України.

По-третє, і це, можливо, найбільш двозначно, Кремль надсилає сигнали про можливе "заморожування" воєнних дій, одночасно стверджуючи, що Росія ніколи не відмовиться від своїх імперських "завоювань".

На цьому тлі нещодавні повідомлення про те, що Москва сигналізує Заходу про свою готовність до мирних переговорів, звучать фальшиво. Перший і другий наративи орієнтовані насамперед на вітчизняну аудиторію.

Путін прагне налагодити контакт як із "патріотами", які розпалюють війну, так і з мовчазною більшістю, яка дедалі більше бажає припинення війни.

Силу цієї переваги підкреслюють довгі черги потенційних виборців, охочих підтримати Бориса Надєждіна, єдиного кандидата на майбутніх президентських виборах, який заявляє своїм гаслом: "Нет войне!".

Третій сюжет частково покликаний заспокоїти Китай, який посідає дедалі домінантнішу позицію у двосторонніх відносинах із Москвою.

Однак російські уявлення про "заморожений конфлікт" в Україні насамперед спрямовані на розпалювання розбіжностей серед західних партнерів Києва, які змушені збільшувати свою підтримку для продовження тривалої війни.

Кремлівська пропаганда залюбки підсилює кожен голос на Заході, що висловлює сумнів у необхідності звалити на себе цей тягар.

Москва сподівається розколоти трансатлантичну єдність, використовуючи ознаки "втоми від України" серед компромісно налаштованих західних політиків та аналітиків.

Заяви лідерів країн Північної Європи та Балтії, що наголошують на необхідності вкладати більше коштів у підготовку до можливої прямої конфронтації з Москвою, спростовують російські повідомлення про ослаблення рішучості Заходу.

Міністр цивільної оборони Швеції Карл-Оскар Болін був першим, хто публічно заявив про це, стверджуючи, що російська загроза не буде стримуватися вступом Швеції до НАТО.

Міністр оборони Норвегії генерал Ейрік Крістофферсен і прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас підкріпили попередження Боліна точними оцінками російської загрози. Зі свого боку, Фінляндія твердо підтримує консолідовану позицію Північних країн і Балтії.

Провідні кандидати на президентських виборах у Фінляндії, які відбуваються нині, згодні з пропозицією зміцнити спільний кордон із Росією і стверджують, що прикордонні зв'язки можна відновити тільки в тому разі, якщо Москва відмовиться від своїх імперських амбіцій.

Суть цієї колективної думки не в тому, що війна з Росією неминуча.

Щодо перспектив країн Північної Європи та Балтії підкреслюється, що будь-яке "заморожування" бойових дій в Україні дасть Москві час для посилення своїх передових сил і відновлення своєї сильно пошкодженої військової машини.

Рішучість Європи усунути всі вразливості продемонстровано великомасштабними навчаннями НАТО "Стійкий захисник-24". Москва, якій минулого року довелося скасувати навчання "Захід-2023", не може повторити подібну демонстрацію сили.

Спільні військові навчання проводяться на тлі наближення чергових дебатів Європейського Союзу з приводу схвалення ще одного пакета допомоги Україні.

Остаточне рішення буде ухвалено на спеціальному саміті Європейської ради 1 лютого, де заперечення угорського уряду, судячи з усього, буде подолано.

Позитивний результат європейських партнерів України може спонукати Конгрес США вийти з глухого кута з приводу складного пакета фінансування в 60 мільярдів доларів для України.

Це також може дати новий імпульс спрямуванню заморожених російських фінансових активів на відновлення України. Ці події поступово змінять динаміку війни.

Якщо нині Київ бореться з нестачею артилерійських снарядів, систем ППО, живої сили і засобів дальньої дії, то за кілька місяців вливання нової допомоги дасть змогу Києву підготувати адекватну підготовку та обладнання для нових українських батальйонів, набраних відповідно до очікуваних Києвом планів щодо законодавства про мобілізацію.