Стратегічні цілі РФ: експерти оцінили потенціал російських сил на 2024-2025 роки, — RUSI

Однак постає питання, які етапи має пройти Кремль для реалізації своїх планів щодо України і яким потенціалом для цього повинна володіти російська армія.

Про це йдеться в аналітичному матеріалі військових експертів Джека Вотлінга і Ніка Рейнольдса, опублікованому 13 лютого британським Королівським інститутом об'єднаних досліджень (RUSI).

Насамперед аналітики окреслили умови капітуляції України, які пропонують російські посередники.

Серед них — контроль деяких великих міст, включно з Харковом та Одесою, нейтральний статус і невступ України до НАТО, а також передача влади главі держави, затвердженого Москвою.

"Єдина значна поступка, яку пропонує Росія, полягає в тому, що те, що залишилося від України, може вступити до Євросоюзу", — зазначають експерти.

Росія нарощуватиме тиск по всій довжині українського фронту з метою виснаження боєприпасів і кадрових резервів Збройних сил України. На цьому тлі російські спецслужби намагатимуться зламати рішучість західних союзників продовжувати надавати військову підтримку.

Щойно військова допомога буде істотно обмежена, російська армія продовжить наступальні операції, після чого на Київ буде чинитися тиск з метою примусити українську владу капітулювати.

Цей етап є базовим для формування російських сил і промислового виробництва і розрахований на перемогу до 2026 року.

"Важливо розуміти, що російські цілі можуть розширюватися в міру досягнення успіху, а з огляду на те, що Кремль порушив майже всі важливі угоди як з Україною, так і з НАТО, немає жодної гарантії, що навіть якщо Росія отримає від переговорів те, що хотіла, вона не спробує згодом фізично окупувати решту України, або не буде сміливіше застосовувати силу в інших місцях", — підкреслили автори матеріалу.

Російські військові почали 2023 рік із вкрай дезорганізованими силами в Україні, які налічували близько 360 000 особового складу. До моменту контрнаступу Сил оборони України їхня чисельність зросла до 410 000 осіб.

Крім того, після бунту ПВК "Вагнер" Кремлю вдалося зруйнувати тенденцію створення приватних армій і зміцнити централізоване управління. Незважаючи на втрати на полі бою, військове командування РФ вживає заходів, що гарантують цілісність лінії фронту.

Підрозділи, як правило, можуть бути виведені за лінію фронту після того, як вони зазнають втрат до 30% (це точка, після якої вони вважаються неефективними) і потім відновлені.

Армія РФ не веде великомасштабних наступів, але командування ставить завдання проводити невеликі тактичні атаки, які щонайменше завдають Україні стабільних втрат і дають змогу російським військам захоплювати й утримувати позиції.

Щодо поповнення особового складу, то плани зі збільшення російської армії до 1,5 млн осіб реалізовано не було — наразі вербувальники досягають майже 85% поставлених цілей з набору військовослужбовців за контрактом для участі в бойових діях в Україні.

Тому Кремль вважає, що зможе зберегти нинішні темпи скорочення особового складу до 2025 року.

Щодо озброєння експерти повідомили, що на озброєнні армії РФ, яка протистоїть ЗСУ, перебувають: Використання такого арсеналу озброєння обмежується дефіцитом 220-мм реактивних і 152-мм артилерійських боєприпасів.

Також незважаючи на втрати фронтова авіація РФ все ще здатна виконувати бойові завдання.

"Загальна оцінка така: хоча якість російських сил навряд чи зросте, доки ЗСУ зможуть підтримувати значний рівень зменшення особового складу, росіяни зможуть підтримувати стабільний темп атак протягом 2024 року", — резюмують експерти.

"Росія значно мобілізувала свою оборонну промисловість, збільшивши кількість робочих змін і розширивши виробничі лінії на наявних підприємствах, а також повернувши в дію раніше законсервовані заводи. Це призвело до значного збільшення обсягів виробництва.

Наприклад, Росія поставляє у війська близько 1500 танків на рік, а також близько 3000 бойових броньованих машин різних типів", — стверджують аналітики. Крім того, на місяць російський оборонпром може виготовити 6 ракет "Іскандер 9М723".

Також налагоджено виробництво таких ракет, як Х-101. Однак приблизно 80% танків та інших бойових броньованих машин не є новими, а відремонтованими та модернізованими з російських військових запасів, акцентують автори матеріалу.

Також даються взнаки санкційні обмеження, особливо при виробництві високотехнологічних систем, а також при ремонті різної бронетехніки. Але все ж найсерйознішим обмеженням для Росії є виробництво боєприпасів.

Так для того, щоб реалізувати своє прагнення до значних територіальних захоплень у 2025 році, Міноборони РФ оцінило потребу промисловості у виробництві або постачанні приблизно 4 мільйонів 152-мм і 1,6 мільйона 122-мм артилерійських снарядів у 2024 році.

А орієнтовні показники зростуть до 1,3 мільйона 152-мм снарядів і 800 тисяч 122-мм снарядів, вироблених у 2024 році.

Ба більше, РФ не зможе значно збільшити виробництво в наступні роки, якщо не буде створено нових заводів і не буде вкладено кошти у видобуток сировини із затримкою понад п'ять років.

Один з шляхів розв'язання проблеми дефіциту боєприпасів — зовнішня допомога, наприклад, Північної Кореї.

Якщо союзники України й надалі надаватимуть ЗСУ достатню кількість боєприпасів і надаватимуть їм підтримку в навчанні, що дасть змогу послабити російські атаки 2024 року, то Росія навряд чи доб'ється значних успіхів 2025 року.

Отже, якщо у Росії немає перспектив домогтися успіхів у 2025 році, з огляду на її нездатність підвищити якість сил для наступальних операцій, то їй буде важко змусити Київ капітулювати до 2026 року.

Після ж 2026 року проблеми в російському ВПК призведуть до зниження загального військового потенціалу РФ.

"Ухвалення підходу, спрямованого на забезпечення стійкості України до 2025 року, не тільки підриває теорію перемоги Кремля, а й надає достатньо часу для створення раціонального процесу мобілізації та підготовки ЗСУ, щоб вони могли почати якісно перевершувати російські сили, навіть якщо останні продовжать збільшуватися в загальній чисельності", — підсумували аналітики.