«Вони не думали, що це Україна». Мер Харкова про те, на що не очікували росіяни від міста — інтерв'ю

Російські війська не думали, що Харків, незважаючи на його близькість до кордону РФ — це виключно проукраїнське місто, яке готове давати відсіч, розповів в ефірі Радіо НВ мер Харкова Ігор Терехов.

— Я спочатку спитаю про ваші відчуття: як ви вважаєте, чому росіяни з такою жорстокістю обстрілюють Харків? — Я не можу зрозуміти, що в голові російських агресорів, але скажу свої думки з цього питання.

Я впевнений, що російські агресори ніколи не думали, що місто Харків не прийме їх.

Мабуть, вони думали, що ми зустрічатимемо їх з розкритими обіймами, а ми зустріли їх замість квітів, як вони думали, вогнем нашої артилерії, мужністю наших воїнів ЗСУ та бійців територіальної оборони.

Відео дня І можу вам сказати, що напевно для них це було велике розчарування, що російськомовне місто Харків їх саме так зустрічає. І що російськомовне місто Харків сьогодні було, є і завжди буде Україною.

— Я теж мав такі думки, що це виглядає як помста за непідтримку окупації. У якому стані місто зараз? Якщо можна якось оцінити, можливо, у процентному розумінні, розумію, що це все дуже умовно, руйнація інфраструктури, життєзабезпечення міста.

Насамперед це водопровід, чого люди потребують, електричні, газові мережі? — Насамперед хочу сказати, що Харків до 24 лютого, до початку війни, і Харків сьогодні — це колосальна різниця, тому що Харків завжди був доглянутим, чистим, комфортним, красивим містом.

Так, він залишається чистим, але ті рани, шрами, які сьогодні є насамперед у душі кожного харків'янина, і те, що сьогодні на вулицях міста.

Так, залишається чисте місто, ми його прибираємо, доглядаємо його, але такі глобальні руйнування, які завдав нам російський агресор, вони болем у душі відбиваються у кожного харків'янина, у кожної людини, яка любить місто Харків, та й у всіх українців.

Якщо говорити сухими цифрами, хоч я дуже не люблю сухі цифри, вважаю, що люди повинні знати правду і бачити ті глобальні руйнування та те, що наробили російські агресори з Харковом. 30% житлового фонду знищено тією чи іншою мірою.

150 тисяч людей, харків'ян, вдумайтеся в цю цифру, 150 тисяч харків'ян сьогодні залишилися без квартир, без житла, це, звісно жахливо. Якщо говорити про наші школи, дитячі садки, задумайтеся, 104 дитячі садки зруйновані.

І ось буквально вчора черговий обстріл дитячого садка, де постраждала наша нянечка, яка вийшла виносити сміття та була поранена, перебуває у шпиталі. Я дякую нашим лікарям, які рятують життя наших харків'ян, наших людей.

110 шкіл, які зруйновані, причому багато хто з них не підлягає відновленню. Це справжній страх, який творить російський агресор. 53 лікувальні заклади, поліклініки, лікарні.

Тому ті руйнування, які є у Харкові глобально, я не говорю про інфраструктуру міста та про життєзабезпечення міста, але насправді незважаючи на весь цей жах, який творять російські агресори, сьогодні Харків із водою, з електроенергією, у Харкові вивозиться сміття.

Наші робітники працюють, прибирають місто, воно чисте, але, як я вже сказав, з величезними шрамами, які видно в місті і шрамами, які в душі кожного з нас. — І тут важливим є ваш погляд і інформація про те, що ви сказали, тільки садка знищені російськими окупантами.

У цих установах були лише цивільні люди? — У дитячих садках не було нікого, окрім персоналу у урізаному штатному режимі. Проте люди звикли до свого місця роботи. Я вчора заїхав у цей дитячий садок, який зазнав обстрілів, там було дві жінки.

Одна жінка - охоронець, яка просто охороняє дитячий садок, вахтерка. Друга — вихователька, яка там буває, просто чергує за графіком. Третя людина, яка там перебувала, — це нянечка, яка просто вийшла підмести і виносила сміття.

І на ґанку вже при поверненні її накрила артилерія російських нелюдів. - 1 вересня, початок навчального року. Я так розумію, що у Харкові все відбуватиметься у режимі онлайн? — Насамперед перемагатимемо, очищатимемо нашу землю і нашу територію від російських окупантів.

Це насамперед і тут Харків єдиний як ніколи, і вся Україна єдина як ніколи. Щодо 1 вересня, як правило, ми завжди робили великий парад на Майдані Свободи, де були студенти, учні, такий карнавал робили. Це було чудове видовище, яке не робилося в жодному місті України.

І так зазначали 1 вересня, бо ми завжди прагнули того, щоб наші діти, які йдуть до школи, першокласники, студенти запам'ятовували 1 вересня.

Особливо стосується першокласників, бо кожен з нас, мабуть, пам'ятає, як він ішов до школи, як з трепетом стояв на лінійці, як хотів зайти до першого класу, як його вели за руку старшокласники, випускники і як відбувався перший урок у нього у житті.

На жаль, російські агресори позбавили наших дітей цього свята. Але я хочу з гордістю і радістю сказати, що незважаючи на весь жах, який творять російські агресори, незважаючи на постійні обстріли, 1 вересня, завтра ми почнемо онлайн-навчання для всіх школярів.

І сім тисяч першокласників будуть присутні на першому у своєму житті уроці, який також пройде онлайн. Насправді це ще раз доводить те, що життя продовжується, незважаючи на весь жах війни, і це ще раз доводить те, що наші харків'яни шалено люблять своє місто, пишаються ним.

Це вселяє впевненість у тому, що ми обов'язково переможемо і перемога буде обов'язково за нами.

— Що вам відомо, чи стабільно працює зв'язок та інтернет для того, щоб ці малюки, першокласники були онлайн на своєму першому уроці? — Ми перевірили усі мережі, де треба, підключили ще інтернет.

Питання більше стояло навіть не таким чином, що немає інтернету, було питання, пов'язане з тим, а як же першокласники (і не тільки вони) навчатимуться. Це було пов'язано з тим, що багато людей залишилися сьогодні без роботи.

Вони не мають коштів купити той самий мобільний телефон або планшет, те, на чому сьогодні може першокласник (і не тільки) бути присутніми на уроках.

Де необхідно, ми допомагали людям, батькам наших дітей, тому сподіватимемося на те, що всі наші першокласники, наші діти отримуватимуть якісну освіту.

Харків завжди був і студентською столицею України, ми завжди пишалися нашими вчителями, викладачами, які й сьогодні, незважаючи на весь жах війни, і тоді, коли була пандемія, викладали та навчали наших дітей. І можу вам сказати, діти здобувають дуже якісну освіту в Харкові.

- 150 тисяч харків'ян залишилися без житла.

Ці люди поїхали з міста чи ви знаходите якісь можливості та резерви для того, щоб у них був дах над головою та елементарні можливості жити? — Частина людей поїхала, хтось залишив межі України, хтось перебуває в інших областях, де на сьогодні більш безпечна ситуація.

Але багато харків'ян у місті, ми розселяємо їх в інших районах, які менше зазнають обстрілів. У Харкові сьогодні немає району, який був би абсолютно безпечним.

Тим не менш, ми знаходимо резерви, гуртожитки, студентські гуртожитки, бо сьогодні дуже багато є студентських гуртожитків, які покинули студенти, бо виїхали з Харкова.

Ми розселяємо наших харків'ян у цих гуртожитках, попереду у нас зима і ми розуміємо, що зіткнемося із найстрашнішим опалювальним сезоном за всю історію Харкова.

Звичайно, нам потрібно пройти цей виклик, треба всім разом забезпечити людей теплом, харчуванням, медикаментами, медичним обслуговуванням. Тож ми працюємо над цим. — Ви маєте надію, що опалення буде під час зимового сезону в Харкові? — Буде дуже тяжко.

І харків'яни мають про це знати, що найважчий опалювальний сезон за всю історію Харкова буде саме цього року.

Але я впевнений, що сьогодні наші комунальні служби, комунальники, які є справжніми героями, і наші харків'яни, які є справжніми героями, ми витримаємо цей виклик і пройдемо гідно опалювальний сезон. Я в це вірю.

— Вся країна бачить, як місто пристосовується до війни, до умов життя під час обстрілів. Вся Україна бачить укріплені зупинки громадського транспорту, де в разі чого люди принаймні від уламків мін та ракет можуть захистити себе, своє життя.

Якщо дозволите, я назву це інноваціями в умовах воєнного часу, які може застосувати міська влада? — Так, дійсно, ми поставили першу зупинку, зараз монтуємо ще зупинки і вони з'являтимуться так звані зупинки подвійного призначення, зупинки-укриття.

Звичайно, нам сьогодні треба думати про безпеку, безпека має бути такою, щоб ми могли захистити людей. Тому що, на жаль, сусід у нас такий, що будь-якої миті від них можна чекати всього, що завгодно.

Тому ми сьогодні робимо захисні споруди у підвальних приміщеннях, розпочинаємо роботу з приводу того, щоб у наших школах були обов'язково бомбосховища, щоб були евакуаційні шляхи, щоб люди розуміли та діти розуміли, як вони в разі чого евакуюватимуться.

Тому дуже багато нам потрібно переглянути, дуже великі уроки нам піднесла війна і ми сьогодні абсолютно інакше маємо вибудувати систему безпеки. І в житлових будинках, і в громадських будинках, спорудах, і в транспортній інфраструктурі.

Тому ми повинні винести ті уроки, які нам піднесла війна. — Щодо сусіда, який обстрілює місто.

Ви, звичайно, спілкуєтеся з українськими військовими, як ви оцінюєте шанси відсунути окупантів подалі від Харкова, щоб послабити обстріл? — Я скажу так: звичайно ж, я спілкуюся з нашими героїчними військовими та низький уклін їм, нашим героям, які сьогодні захищають наше місто та нашу Україну, цілісність нашої України.

Але те питання, яке ви поставили, маємо коментувати ніхто інший як військові, тим більше в умовах сьогодення. — Я знаю, що ви акумулюєте, збираєте інформацію про те, що відбувається не лише у місті, а й у області.

Чи можете ви сказати, що відбувається на тимчасово окупованих територіях Харківської області? — Такий жах, який там трапляється, — це, якщо чесно, катастрофа.

І з першого дня початку війни, коли я побачив перші обстріли, Коли почали обстрілювати житлові квартали, вбивати людей, харків'ян, мешканців області, займати селища, які знаходяться неподалік кордону з Російською Федерацією, виганяти звідти людей, забирати у них мобільні телефони.

Люди ховалися в льохах, їм не було чого їсти, все кралося, розкрадалися їхні будинки, все грабувалося. Нашестя орди, яка прийшла, тимчасових хазяїв, які швидко хочуть все хапнути, все поцупити і втекти.

Насправді жах, жах, який сьогодні відбувається на окупованих територіях і люди, звичайно, в шоковому стані, вся ця брехливість, яка сьогодні пропагується в російських засобах масової інформації, — це брехня та обман.

Люди в шоковому стані, всі, хто міг і мав хоч якусь можливість, звідти втекли або змогли евакуюватися до нас до міста Харкова, до українського міста. Або втекти з цієї жахливої країни Російської Федерації і перейти всіма мислимими та немислимими способами до Європи.

Але те, що люди розповідають, це справжній жах, з яким вони зіткнулися. Сьогодні з дуже багатьма з них працюють психологи, бо треба привести людей до нормального адекватного стану. Той шок, який вони зазнали, і голодом, і холодом їх били, знищували, знущалися, це жах.

— А зараз ви фіксуєте кілька людей, які досі намагаються вирватися з окупованих територій? — Звичайно, вони хочуть виїхати з цього кошмару, який називається «русским миром». Головне, щоб вони мали таку можливість, їм же не дають такої можливості.

Тому у кого є така можливість, вони звідти тікають, щоб там не залишатися.

— І яка тенденція, які харків'яни раніше виїхали, повертаються назад до міста? І яка позиція влади, що ви кажете? Якщо є можливість їхати? Чи є можливість повертатись? Зрозуміло, що певна кількість людей необхідна для того, щоб підтримувати життєдіяльність міста, бізнес-процеси, щоб місто жило та функціонувало.

— Харків'яни повертаються до міста. Небезпечно? Так, небезпечно. І завжди у своїх зверненнях, і коли я спілкуюся з людьми, я кажу, що кожен для себе приймає рішення самостійно, повертається він у місто чи не повертається, маю на увазі зараз.

Зрозуміло, що після нашої перемоги, я впевнений, 99,9% харків'ян повернуться до Харкова.

Я проводжав людей, які виїжджали зі сльозами на очах у найсерйозніші часи з міста, виїжджали залізничним транспортом, підганялися потяги, вагони, я вдячний нашій Укрзалізниці за те, що вони робили та роблять сьогодні.

Люди, стоячи в черзі, коли вони сідали у вагон, бачачи мене казали: тримайтеся, ми обов'язково повернемося, все буде Україна, Харків — це Україна. Це не може не радувати. Дуже багато людей сьогодні приймають для себе рішення і повертаються до міста, це їхнє рідне місто.

І тенденція до того, що люди повертаються до Харкова. — Як ви оцінюєте стан бізнесу у Харкові? Цивілізованій людині важко прожити без функціонування бізнес-середовища, це сфера послуг, транспорт, що завгодно, харчування, багато всього, що забезпечує наше з вами життя.

Як ви оціните функціональність бізнесу у Харкові? — Давайте розіб'ємо на кілька складових. Щодо транспорту, я впевнений, що ми свого часу правильно вчинили, коли зробили комунальний транспорт.

Сьогодні здебільшого у Харкові це не бізнес-процеси, а наш комунальний транспорт.

Починаючи з перших днів війни, працював лише комунальний транспорт, навіть коли нам довелося закрити метрополітен, розвозили саме гуманітарну допомогу, їжу, медикаменти, наш комунальний транспорт, наші автобуси.

Сьогодні комунальний транспорт працює, у Харкові ми ухвалили рішення, щоб він працював безкоштовно. Усі люди, які є у місті, безкоштовно їздять на тролейбусах, трамваях, наших комунальних автобусах та у метро, у нас функціонує метро.

Чому ми на це пішли? Тому що люди сьогодні не мають грошей, на жаль, дуже багато підприємств і бізнес-підприємств, комерційні підприємства закриті, тому що просто люди бояться. У Харкові працюють аптеки, супермаркети, ринки, працює частина бізнесу.

Деякі кафе, кав'ярні, ресторанчики. Працюють ті, хто хоче, і їм необхідно працювати. Тому ми сьогодні забезпечили повністю людей усіма необхідними послугами, які можливо, надає комерція та місто. Зрозуміло, що вони у урізаному обсязі, ми розуміємо, йде війна.

Але все можна купити, аби були гроші. Сьогодні наше основне завдання — якнайшвидше перемогти, вигнати російських агресорів з території України та перезапускати бізнес. Сьогодні ми над цим дуже серйозно працюємо і Харків, звісно, підбадьориться.

Ми відродимо місто після нашої перемоги, вже сьогодні ми ухвалили рішення про створення індустріальних парків, буде створено IT-парки, колосальними темпами розвиватиметься індустрія.