Солдати сперечаються з командиром: до чого призведе критика керівництва ЗСУ під час війни

Бійці ЗСУ все частіше демонструють свою позицію, щодо того, що відбувається всередині Сил оборони України, вказуючи на слабку комунікацію між вищим керівництвом і командуванням на місцях.

Фокус з'ясував, чи доречно під час війни критикувати дії керівництва і до чого це може призвести. Нещодавно бійці 80-ї бригади ДШВ звернулися до Володимира Зеленського з проханням залишити на посаді комбрига Еміля Ішкула.

Підлеглі записали відео на підтримку керівника, заявивши, що їхній комбриг "неугодний" для вищого керівництва ЗСУ, бо не боїться озвучувати проблемні питання і доповідати реальний стан справ і не займається замилюванням очей.

"Це командир, який детально планує всі операції. Адже для нього на першому місці — життя кожного з нас. . .

Ми не розуміємо, чому командири, які користуються беззаперечним авторитетом серед особового складу, мають звитяжний бойовий шлях і досвід великої війни, — не згодні для вищого керівництва ЗСУ", — зазначили бійці бригади у своєму зверненні.

У відповідь на заяву військових, у пресслужбі десантно-штурмової бригади ЗСУ повідомили, що полковника Ішкулова Еміля Шамільйовича не збираються звільняти, а будуть підвищувати, оскільки він "дуже досвідчений кадровий бойовий офіцер".

"Ліберальна модель в армії, я її так називаю, дуже потрібна. Річ у тім, що, на жаль, у нас немає системи ні сержантських комітетів, ні офіцерських зборів. Усю цю структуру комунікації так і не побудували в армії, а вона має бути. Бо це впливає на систему управління.

Якщо командир не справляється, колектив має право висловити свою недовіру. І вище керівництво не повинно нікого прикривати. Як було з перевіркою 59-ї бригади, куди головком Сирський направив комісію.

Вони не виявили порушень, а люди загинули, накази віддавалися", — говорить Фокусу полковник запасу ЗСУ Олег Жданов. На думку політолога Ігоря Рейтеровича, критика в армії допустима, якщо не йдеться про деталі операцій, завдання та інші тактичні питання.

"Якщо йдеться про дії командирів, відсутність комунікації з командуванням, яке сидить хтозна-де і не володіє інформацією про реальну ситуацію на фронті та віддає накази, зважаючи на карти — зворотний зв'язок дуже важливий.

І якщо виникають конфліктні ситуації, їх мають швидко розглядати, зокрема правоохоронні органи. Тоді в армії не буде хаосу, а навпаки покращиться якість виконання наказів", — міркує Рейтерович у бесіді з Фокусом.

Жданов додає, що за його професійним досвідом, під час Афганської війни, офіцерські збори в частинах вирішували багато питань, починаючи від справедливого розподілу нагород, закінчуючи плануванням завдань.

"Людина, яку будь-якої миті можуть вбити, має розуміти, хто з нею піде на завдання, а також бути впевненою, що її відправляють не на мінні поля, стверджуючи, що все перевірено. А керівництво так часто й каже, що розвідку провели, а потім виявляється, але це не так.

Тому бойове братерство має серйозний вплив на боєздатність частин. Коли командир користується авторитетом, у бригаді дисципліна, і бойові дії ведуть хоч і з втратами, але не втрачаючи позицій і виконуючи накази.

А коли командир сам по собі, а колектив сам по собі, на полі бою хаос", — додає експерт. Жданов вважає, що організаційно-штабну структуру ЗСУ давно потрібно змінити. Про це, за словами експерта, говорив і колишній головком ЗСУ Валерій Залужний.

"Для цього потрібно десь 5 місяців, і президент Зеленський, призначаючи Сирського на посаду головкому, поставив перед ним завдання реформувати ЗСУ. І якби це сталося, не було б таких скандалів, які дуже погано впливають на боєздатність солдатів", — продовжує експерт.

За словами Жданова, у багатьох західних країнах зворотний зв'язок в армії дуже важливий.

Наприклад, у деяких частинах є психологи, які мають право відсторонити від виконання обов'язків командира, якщо його підлеглі скаржаться на перевищення повноважень і неправомірні накази. "Є система комітетів — солдатських, сержантських.

Сенс такої моделі — поліпшити якість виконання наказів. Комітети можуть впливати на комунікацію. І якщо командир гальмує скарги підлеглих, вони можуть піти через сержантську вертикаль, і будуть розглянуті на рівні бригади.

Інший приклад — армією США фактично керують командири рот і батальйонів. Як це працює? Коли підрозділу ставлять завдання, командування на місцях проводить розвідку, вивчає противника, і потім дає зворотний зв'язок — для виконання завдання потрібні такі-то ресурси.

І полковники вирішують — направити ресурси або змінити завдання. І ця система змушує старших командирів ставити обґрунтовані завдання", — резюмує експерт. Фокус раніше писав, як поліпшити ефективність командування, і чому ця проблема спільна для армії.