Небезпечно на південний захід від Покровська: на яких ділянках фронту прорив військ РФ викликає особливу тривогу

При цьому, далеко не скрізь росіянам вдається просунутися легко - або просунутися взагалі Інтенсивні бойові дії тривають на південний захід та північний схід від міста Покровська, де командування противника прагне, незважаючи на втрати, все ж реалізувати свої тактичні вклинення та прориви у прийнятний для себе оперативний результат.

Частини та з'єднання 8-ї та 51-ї ЗВА, 68-го армійського корпусу (АК) противника, введені у прорив на північ та північний захід від Воздвиженки, схоже, зіткнулися з дедалі більшим рівнем опору з боку передових підрозділів Збройних Сил України – темпи їх просування, порівняно з попередніми тижнями, сповільнилися.

Адже передові підрозділи Збройних Сил України контратакували на окремих ділянках, зумівши сповільнити його просування.

Водночас на південний захід від Покровська (смуга наступу 41-ї ЗВА і частини сил 2-ї ЗВА) противнику вдалося значно розширити своє вклинення, зайнявши, перш за все, ряд ділянок місцевості на його флангах: Очевидно, що передовим підрозділам зі складу 20-ї та 150-ї мсд 8-ї ЗВА стає все важче просуватися до Полтавки та Степанівки через впертий опір Збройних Сил України в районі села Попів Яр та у напрямку Степанівки.

Наполегливі атаки противника в напрямку Малинівка – Новоекономічне та Миролюбівка – Миколаївка, на західному фланзі вклинення, силами 5-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 51-ї ЗВА, 39-ї омсбр 68-го АК, поки що не принесли йому результату.

Щобільше, противнику довелося вести вперті бої, щоб повністю зайняти та утримати Єлизаветівку, на південь від раніше окупованої ним Малинівки.

Що стосується сектору на південний захід від Покровська, то там успіхи противника є більш значними, зокрема: Загальна обстановка на Покровському напрямку характеризується значною інтенсивністю бойових дій та коливанням темпів просування противника.

У зв'язку з цим найбільш серйозні побоювання у мене викликає район на південний захід від Покровська, хоча й наполегливі спроби противника наступати в напрямку Костянтинівки на північний схід від міста також не викликають особливого оптимізму.

Очевидно, що командування противника жодним чином не задовольниться своєрідним "вытормаживанием" передових/штурмових підрозділів 20-ї та 150-ї мсд на північ та північний схід від Воздвиженки.

Як на мене, момент прийняття рішення про вибір напрямку подальшого наступу, про який я писав раніше (або Покровськ, або Констатинівка) з плацдарму під Воздвиженкою, швидше за все, для російського командування наблизився максимально.

Якщо на першому етапі прориву в тактичній зоні на цьому напрямку противнику вдалося за 2-3 дні вклинитися в оборону ЗСУ на глибину до 8-9-и км, то надалі йому знадобилося більше як 1,5 тижня для повного захоплення Єлизаветівки та прилеглих до неї ділянок місцевості, контроль за якими з боку ЗСУ добряче сковував весь прорив противника з флангу (іншими словами, увесь цей час знадобився противнику, аби просунутися в цьому ж районі на глибину лише близько 1,2-1,5 км).

Те саме відбувається і на протилежному фланзі прориву, в районі села Зоря. Противник, вочевидь, розраховував швидко просунутись до великого села Яблунівка, розташованого на північ від Зорі, вздовж р.

Бичок, діючи одночасно з півдня (від самої Зорі) та дорогою на Бахмут (від Новооленівки). Однак замість "ривка на Яблунівку" 20-й мсд противника вже близько 2-х тижнів доводиться вести затяжні та вперті бої, фактично виключно за село Зоря та за утримання села Романівка.