Закритий показ. Семен Горов представив фільм "Спомин про майбутнє" — перший шок від війни в Україні

Відомий український режисер Семен Горов, який зняв багато знакових комедій і мюзиклів ("Вечори на хуторі поблизу Диканьки", "Останній москаль") уперше представив документальну короткометражну картину "Спомин про майбутнє", з якою зібрався в тур українськими містами.

"Спомин про майбутнє" — це фільм про перший шок, який викликав початок війни.

На прем'єрі в кіноклубі зібралася половина столичного бомонду: режисер і актор Ахтем Сеітаблаєв ("Кіборги"), актор Олексій Тритенко ("Я працюю на цвинтарі"), телеведучий В'ячеслав Соломка, музикант Фагот (ТНМК). Фокус докладніше розповість про новий проєкт.

Основна ідея документального фільму — це руйнація звичного та затишного, гарного та гармонійного старого світу страшною чудовиськом — війною.

У картині показано багато відомих культурних місць Одеси та Харкова, а потім — бомбардування цих місць, руйнування й навіть самі моменти вибухів архітектурних шедеврів.

Через усю стрічку йдуть невеликі монологи 80-річного композитора-класика Ігоря Поклада (мюзикли "Конотопська відьма", Різдвяна ніч", хіти "Дикі гуси", "Скрипка грає", музика до мультиплікаційного циклу "Як козаки….

"), який два тижні сидів у підвалі свого будинку у Ворзелі під час окупації. 11 березня композитора з дружиною і тещею вивіз волонтер. У їхньому домі безчинствували російські десантники. Відоме курортне селище на якийсь час стало "філією пекла".

Горов попросив композитора повернутися в цей підвал, щоб точніше відтворити на екрані важкі емоції, які тому довелося пережити. Скорботне обличчя Поклада символічно проходить через усю стрічку.

У фільмі звучить його музика — це мелодія з етнічними вкрапленнями, усередині якої ритм, що нагадує стукіт серця. І до фіналу картини звучання цієї музики все посилюється, знаходячи ту саму, таку важливу зараз силу духу й опору.

У стрічці показані українські танцівниці, художники, поети, які продовжують творити у своїх рідних містах. Ми бачимо, наприклад, танець дівчини серед протитанкових їжаків. Вона лягає на металеву рогатку — і ніби розіп'ята на ній.

"Спомин про майбутнє" — перша спроба художньо та пластично осмислити в кадрі таке страшне явище як війна.

Рефреном через фільм повторюється той самий візуальний прийом: ми спостерігаємо зображення чогось гарного та помпезного, Одеського театру, наприклад, — а потім об'єкт стрясається від вибуху, і кругові коливання розходяться в сторони.

Це метафора першого шоку, що спричинило масштабне воєнне вторгнення РФ. Те, що ніколи не мало статися, але сталося.

Ідея стрічки в тому, що після цього тотального удару, який отримала наша Батьківщина, їй допоміг вистояти внутрішній культурно-духовний стрижень, який ворогові не вдалося зламати. Єдине зауваження щодо побаченого — історія явно потребує продовження.

Україна не тільки встояла під тиском путінської Росії, а й погнала ворога назад, до кордонів, які вони так самовпевнено перейшли. Уже було потоплення крейсера "Москва", контрнаступ ЗСУ, визволення Херсона.