Довіряй та перевіряй. Як формується довіра до благодійних фондів та чому це важливо

Євгенія Мазуренко СЕО Zagoriy Foundation За останні півроку українська благодійність зазнала більших змін, ніж, мабуть, будь-коли.

Для багатьох робити внески або «донатити» стало такою ж daily routine як випити чашку кави зранку Але який саме відсоток тих «багатьох»? Який їхній вік? Який головний мотив? Ці фактори важливі, адже ефективна благодійність — це, насамперед, системність.

Тому, ми у Zagoriy Foundation разом з дослідницькою агенцією SocioInform провели кількісне дослідження «Благодійність у часи війни». Деякі цифри порадували, як от те, що довіра до фондів зросла в середньому на 50% у порівнянні з 2021 роком.

А деякі наштовхнули на думки про важливість місії нашого фонду. Особливо цікавим став факт, що українці з більшою вірогідністю допоможуть коштами або волонтерством місцевим благодійним фондам, але при цьому найбільшу довіру отримують міжнародні фонди.

Відео дня Чому українці більше довіряють міжнародним фондам? Можливо, через їхню довгу історію, структурованість та сподівання, що їхні звіти перевіряють з більшою прискіпливістю.

Можливо, через все ще існуючу в нашому суспільстві довіру до всього «західного», яка, з огляду на останні кілька місяців, радше рефлекторна, ніж заснована на доказах.

Ця довіра може також трагічно поєднуватися зі століттями насадженим на українців комплексом меншовартості, який, до речі, теж немає жодної доказової бази. А, можливо, така довіра до міжнародних фондів існує через влучний маркетинг.

Якщо ви хочете купити батончик з арахісом, ви купите Snickers чи батончик місцевого виробника? Маю відчуття, що Snickers. Ми хоч раз гуглили, чи органічний в ньому арахіс, скільки в ньому калорій та чи платить компанія гідну зарплатню своїм співробітникам? Ні.

Просто ми звикли до Snickers, його яскравої упаковки і того, що він завжди на виду. Це робить роботу PR-відділу усіх інших батончиків, можливо набагато кращих, дуже складною.

Ефективна благодійність — це, насамперед, системність Чи правильно довіряти міжнародним фондам більше, ніж локальним? Пропоную звернутися до травневого звіту UK Humanitarian Innovation Hub щодо реакції благодійного сектору на повномасштабне вторгнення.

Одним з важливих пунктів звіту є те, що, на жаль, міжнародні фонди зовсім не були готові до обсягу та інтенсивності роботи, яка їх очікувала, незважаючи на багаторічний досвід надання допомоги країнам, на території яких відбувалися збройні конфлікти.

Перші шість тижнів після повномасштабного вторгнення рф майже вся допомога на території України надавалася локальними фондами та волонтерськими ініціативами. Цікаво, що багато з них сформувалися за лічені дні і почали робити майже неможливе.

Однією з великих переваг таких груп є гнучкість і мінімальна бюрократія — те, що зазвичай є величезною проблемою міжнародних фондів, і робить надання допомоги менш ефективним.

Наприклад, незважаючи на велику кількість зібраних коштів у перші дні та тижні, значна частка з них застрягла у бюрократичних тернах і досі не дійшла до українців.

І ще одне, чи не найважливіше, на мій погляд: міжнародні фонди не мають стимулу ризикувати: це не їхня війна, у них не так болить.

Тому більшість з них зосереджені на Заході України та за кордоном, а роботу в містах і селах біля лінії фронту та в окупації проводять саме локальні фонди та ініціативи.

Якщо міжнародні фонди хочуть надати допомогу в регіонах найближчих до лінії фронту, вони просто встановлюють партнерство з місцевою організацією.

Це означає, що ризикують життям все одно українці, але грошима розпоряджається міжнародний фонд, який часто недостатньо розуміє контекст місцевості, щоб ефективно розподілити бюджет.

UKHIH також зазначає у своєму звіті, що комунікація щодо проведених міжнародними фондами робіт в Україні набагато яскравіша ніж те, що робиться насправді. Так це чи ні - зможемо сказати згодом, але така риторика ймовірно має свої причини.

Давайте звернемося до контрасту теоретичної довіри та реальних дій. Хочу навести трохи цифр для більш наочного порівняння. За п’ятибальною шкалою рівень довіри респондентів до міжнародних фондів становить 4. 15, до всеукраїнських фондів — 3,98 та до місцевих фондів — 3. 73.

Зі 100% опитаних 7. 9% готові допомогти коштами або волонтерством міжнародним фондам, всеукраїнським фондам — 27,1%, місцевим фондам — 41,9%.

Чому ж, незважаючи на нижчий рівень довіри, українці більше готові допомогти саме місцевим фондам? Думаю, однією з причин є відчуття контролю через фізичне наближення.

Ми бачимо, куди йдуть донати, ми допомагаємо своїй громаді і вкладаємо саме у те, що морально і фізично важливо для нас.

Багатьох не відпускає думка, що коли іноземні донори вже не будуть так сильно реагувати на проблеми України, міжнародні організації будуть потрохи зменшувати свою фізичну присутність, а локальні ініціативи залишаться — відбудовувати, ремонтувати, відроджувати культурну спадщину.

Як локальним фондам вибудовувати довіру? Як загалом нам почати більше довіряти українським фондам? По-перше — комунікація. Дуже важко, особливо зараз, виділяти час і ресурси на піар та рекламу, навіть, коли здається, що всі сили краще направити на допомогу бенефіціарам.

Але саме комунікації допомагають залучати більше коштів і будувати якісні стосунки з донорами. Активності в соціальних мережах, медіа та на інших майданчиках робить діяльність видимою.

Можна робити багато корисних проєктів, але без історій про активності аудиторія про це просто не знатиме, тому так важливо не нехтувати розповсюдженням інформації про них.

Наразі, незважаючи на спад «популярності», тема допомоги Україні актуальна для іноземців, тому є можливість запартнеритися з західними медіа та просувати свій фонд органічно, розповідаючи про свою діяльність.

Якщо у вас нестача фінансів, рук і часу на комунікацію — можна звернутися за волонтерською допомогою до комунікаційників і дизайнерів, які теж часто шукають можливості бути корисними. По-друге — систематична звітність.

Звіти про донати, які легко знайти і прочитати — це величезна мотивація допомагати ще. В дослідженні Zagoriy Foundation ми побачили, що найчастіше саме молодь перевіряє фонди на доброчесність і робить це через соціальні мережі.

Тож наявність звітності в контенті - обов’язкова. Це ваше дзеркало ефективності та прозорості, а також спосіб показати аудиторії, що ви поважаєте її час.

В свою чергу донорів хочеться попросити не лінуватися і перевіряти звітність фондів і до, і після того, як зробите внесок. Адже важливо знати, що ваші гроші працюють, і що працюють так, як вам би хотілося. Це стимулює обидві сторони робити більше.

А ще, думаю, дуже приємно буде бачити, яку величезну кількість роботи виконують наші з вами співвітчизники.