«Не виключений удар РФ ядерною зброєю». Як Україна та світ мають відповісти на ескалацію війни Путіним — інтерв'ю з Костенком

Наскільки серйозно сприймають ядерні погрози наші партнери в США та на що реально готові піти, щоб забезпечити підтримку України в разі здійснення ядерного удару, в інтерв'ю Радіо НВ розповів Роман Костенко, нардеп, секретар Комітету парламенту з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.

Відео дня Минулого тижня у складі парламентської групи ви відвідали США.

Чи достатнє розуміння ситуації, в якій ми опинились, у наших партнерів, з огляду на те, що ескалація, яку продовжує здійснювати президент Росії Путін, набирає нових обертів? Наша делегація приїхала туди після контрнаступу ЗСУ на Харківщині і ці емоції зашкалювали.

По-перше, ми зустрічалися з багатьма конгресменами та сенаторами, і коли заходили до будь-кого, одразу ми чули: Україна, війна, контрнаступ під Харковом, ви молодці! Це були такі живі емоції, всі вболівали, це відчувається так, наче вони брали безпосередню участь у цих боях, хтось там навіть, можливо, скаже «там наша зброя».

Вони себе відчувають дотичними, вони нам дійсно допомагають і дуже добре те, що вони так емоційно нас підтримують.

Навіть ті конгресмени та сенатори, з якими ми не планували зустрічі, (але зустрічались, йдучи просто в Капітолії або будівлі Сенату), бачили прапори України на наших костюмах, зупинялись і конкретно розпитували, як Україна, як діє Росія, вітали з контрнаступом.

Коли ми вже переходили до конкретних розмов, дійсно, підтримка відчувалась і від демократів, і від республіканців. Навіть республіканці виступали з такими тезами, що, мовляв, нам часом складніше пояснювати виборцям на округах, чому ми маємо підтримувати Україну.

Там трохи інша виборча система, у нас же скасували мажоритарну виборчу систему, а вони здебільшого мажоритарники, які напряму співпрацюють зі своїми виборцями.

Вони до них дослухаються, як це і має бути, і не завжди конгресмен може проголосувати так, як він хоче, якщо від нього цього вимагають виборці.

[Конгресмени розповідали] про те що іноді їм доводиться пояснювати [виборцям], чому вони мають робити [щось] для України і запевнювали що продовжуватимуть робити все для того, аби мати можливість нам допомагати, голосуватимуть, [будуть] комунікувати це виборцям.

Головне, давайте нам більше аргументів, більше перемог, тому що ми розуміємо, це загальна війна, в ім'я не тільки України. Окрім контрнаступу обговорювали багато питань. Наприклад, про законопроєкт щодо фінансування окремих видів зброї.

На мій погляд, це була результативна поїздка, якою ми ще раз нагадали ті речі, які нам потрібні і те, за що ми боремося, що ми не відступимо і будемо до кінця доводити все, що почали, контратакувати та повертати наші землі.

Напевно, найбільший страх усього світу зараз полягає у заявах Путіна щодо можливого використання ядерної зброї. Що про це говорять наші партнери? Бо це загроза загалом для всього світу.

Чи готові вони надалі підтримувати Україну в тих межах, які необхідні для захисту нашої держави, а можливо, навіть і більше для того, аби завдати вже незворотного удару російському авторитарному режиму? Ми говорили про підтримку України та натякали [на питання], до яких меж ми будемо мати цю підтримку.

Я нагадував конгресменам про їх зобов’язання за Будапештським меморандумом. Якщо раніше можна було маніпулювати тим, що він тільки від ядерної зброї — зараз постає питання, а чи надасте ви нам захист згідно з цим меморандумом.

Наші партнери говорять, що так, будемо вам допомагати, будемо захищати. Звичайно, хотілось би, аби ці гарантії були якось ще затверджені. Це було б фактором стримування для Росії. Не просто на словах, а підписали якийсь договір абощо.

Думаю, наші дипломати про це говорять і розуміють важливість цього. Я впевнений, що нас підтримають, але до якої межі — залежатиме від того, як це станеться, коли станеться і який буде глобальний розклад навколо цього.

За підсумками ваших розмов із конгресменами все ж таки ймовірність такого удару обговорюється? Коли ми маємо справу з Російською Федерацією, як ми вже зрозуміли, не працює звичайний аналіз із плюсами та мінусами, як у нормальній демократичній країні нормальних людей, які перед тим як щось робити, завжди прораховують, які будуть плюси, мінуси, чи не станемо ми країною-вигнанцем і як у нас працюватиме економіка, як вестиметься наша політика, як ми спілкуватимемося з іншими країнами… Раціональності немає жодної, тому виключати [сценарій, в якому] Російська Федерація, передчуваючи поразку, застосує [ядерну зброю], ми вже не можемо.

Тобто ці загрози наразі не обговорюються предметно як тоді, коли американська розвідка повідомляла про те, що буде наступ, і їм це було точно відомо.

Чи є у них настільки ж глибоке розуміння ситуації з намірами застосувати ядерну зброю? — Саме таку інформацію нам не надавали.

Пам’ятаєте, як нам говорив керівник розвідки Кирило Буданов, що вторгнення буде за декілька днів або за декілька місяців? Інформації що Росія завдасть по нас ядерного удару, зараз немає, нам її не доводили.

Можливо, вона є на якихось інших рівнях, але я про неї, як секретар комітету, не повідомлений. Тому ми це обговорюємо превентивно: якщо Росія має таку зброю — може її застосувати, бо Росія має Калібри і вона їх застосовує.

[Росія] має і тактичну, і оперативну, і стратегічну ядерну зброю, і ми мусимо думати, як ми діятимемо, якщо вони її застосують.

Оскільки у нас немає такої зброї, єдиний вихід — шукати таких партнерів, які нею володіють, зокрема США; Британія, яка робила свої заяви на нашу підтримку, стукати до Франції, до Туреччини, яка не має своєї, але володіє запасами НАТОвської ядерної зброї.

Об'єднувати їх і говорити, що це не по Україні буде застосовано ядерну зброю, а про світовий прецедент, що країна, яка мала ядерну зброю, віддала її, а тепер не може себе захистити. І якщо це станеться, то стане загрозою всьому світу.

Для всіх країн, які хочуть залишатися суверенними існуватиме лишатиметься один вихід — піти шляхом ядерного озброєння. Інакше себе захистити ніхто не зможе. А це вже інша філософія, інша політика, інші гроші на оборону, взагалі інший світ.

І інші загрози, які перед ним постануть. Це те, що ми доводимо: якщо це станеться і ви не відреагуєте, це повністю змінить світовий порядок, і не у кращий бік.

У наказі, який слідував разом з оголошенням про мобілізацію, йшлося про перехід російського оборонно-промислового комплексу на активне насичення російського фронту та курс на імпортозаміщення.

Якою має бути наша відповідь, реакція нашої влади і якою є реакція парламенту на рішення Путіна, яким він зараз активізує російську економіку, ставлячи її на воєнні рейки? Що вже зараз ми робимо і можемо робити як відповідь агресору? У нас мобілізація була оголошена одразу і одразу були поставлені завдання, зокрема верховним головнокомандувачем, саме по роботі нашого оборонно-промислового комплексу відповідно до його спроможностей.

Ремонт техніки, відновлення, виробництво, все що ми можемо. Цей процес вже налагоджений тією чи іншою мірою, наскільки дозволяють наші можливості.

Все ж таки основним для нас є імпорт, поставки техніки від наших партнерів, тому що або старе виходить із ладу, або є проблеми з боєприпасами радянських зразків.

Основне, я вважаю, це дипломатична робота та робота з партнерами саме по забезпеченню нас і реакція на те, що ми їм говоримо.

Реакція повинна бути одна: звернення до наших партнерів міністра закордонних справ, президента або людей, визначених ним, міністра оборони чи головкома щодо перегляду можливостей Російської Федерації та відповідно до їхніх нових планів щодо мобілізації та виготовлення зброї нових поставок до України для того, аби як мінімум, тримати паритет.

Бо я впевнений, що Росія не просто мобілізує 300 тисяч військових, щоб утримувати ті території, які вже окупувала. А для того, аби продовжувати тиск на Україну, продовжувати наступ.

Багато хто думає, що на тих рубежах, які є, зупинилися і все, і тепер, можливо, буде така заморозка [війни], як на Донбасі. На мій погляд, такого не буде: ми цього не маємо допустити, і Росія не хоче на цих рубежах зупинятися.

Їм треба більше, бо навіть політично, вони зараз багато втрачають, озвучених цілей та мети операції не досягнули жодної, тепер оголосили мобілізацію, яку не планували проводити.