Війна зачепила всіх. Нова пісня Вакарчука – як відповідь на старий хіт О.Е. "Не твоя війна"

Пісня написана, за визнанням Святослава Вакарчука, кілька років тому, але вона стала особливо актуальною сьогодні. Вона — про українських офіцерів і солдатів, які періодично повертаються на гражданку, а потім знову йдуть на фронт.

Але війна не відпускає їхні доми — просто посеред вулиць Києва їм мерехтять вибухи: "Дихає війна…Мамо, це не сон!". Читайте кращі матеріали розділу на сторінці "Фокус.

Культура" в Facebook Ця річ звучить, наче полемічна відповідь Вакарчука самому собі на хіт семирічної давнини "Не твоя війна". Автор цю думку тоді так пояснив: "Твоя війна" — це боротьба із власними комплексами".

Але сьогодні Святослав Вакарчук, коментуючи прем'єрне творіння, зауважив: "Війна зачепила всіх". Тому "Квіти мінних зон" саме зараз звучать неймовірно актуально.

Кліп-фільм починається з того, що український військовий дзвонить додому посеред квітучого поля та дружина з ним ділиться сімейними радощами — до їхньої дочки Маруськи "зубна фея приходила". Військовий каже дружині: "Скинь фотку. Люблю тебе".

І тут товариші по службі звуть його на бойовий пікап, який чекає вдалині: "Командир, давай!". Вони їдуть серед квітучих лук, як раптом пікап виявляється у Києві.

Неподалік вокзалу військові виїжджають на Толстого, перетинаючи Жилянську в районі Бізнес-центру "101 Tower", який блиснув у кадрі синім склом. А потім, прямо в центрі столиці, до них у пікап вантажать на ношах пораненого.

Потім ми бачимо начебто мирну картину — командир у міському парку голиться на стільці, але лунає вибух. Страшні видіння війни не покидають солдатів і серед української столиці.

В основі відео — ідея режисера Олега Томіна, коли у кадрі одночасно відбуваються події у двох вимірах — у тилу та на фронті, точніше, ми бачимо поєднання цих двох реальностей.

У фіналі кліпу не актор, а реальний український військовий Юрій Кочевенко із позивним "Пікачу", командир окремої десантно-штурмової бригади, каже на камеру: "Ми раді, що завдяки нам люди ходять у бари та кафе. Вони хочуть жити та нормально працювати.

Ми не хочемо, щоб хтось страждав із солідарності десь у тилу. Важливо, щоб про нас не забули. Ходіть у кафе — ми переможемо, приїдемо і до вас приєднаємося". Прекрасний фінал мініфільму.

Під кліпом "Квіти мінних зон" — дані про збори на бойові пікапи, кліп створювався і з цією метою. Образ бойової машини проходить червоною ниткою через кліп. "Кошти від монетизації кліпу та пісні на музичних платформах також будуть включені до збору.

Більше переглядів, прослуховувань — більше зборів на пікапи!" — значиться під відео. Святослав Вакарчук розповів у день прем'єри про цю свою роботу: "Пісня написана кілька років тому. Тоді вона ніяк не називалася.

Написав я її під час першої фази російсько-української війни, коли Росія вже анексувала Крим і вдерлася на Донбас. Писав про Україну, про солдатів і офіцерів, які повертаються додому з фронту і потім знову їдуть назад.

Про постійний пошук себе людей зі зброєю, про їхню взаємодію з суспільством, про посттравматичний синдром і як важливо з ним боротися.

Але коли почалася повномасштабна агресія Росії, я зрозумів, що ця пісня набула нового змісту, тепер війна повністю змінила життя кожного: хтось розлучився з сім'єю, у когось бомба влучила у будинок, хтось втратив близьких, хтось з ранку до вечора займається не властивою собі роботою.

Якщо до 24 лютого були ще люди, які могли думати: “Ця війна не про мене. Вона десь далеко на сході", то зараз таких людей не залишилося. І мені здається, що сьогодні ця пісня є особливо актуальною". Важко не погодитись.

У пісні "Квіти мінних зон" пронизливо звучить опис війни: "Вона рве твої думки, Бо на відстані руки Тремтять сльози і бетон, Цвітуть квіти мінних зон, Дихає війна… Мамо, це не сон! Але особливо цікаво, як слова цієї композиції Вакарчука контрастують із хітом "Океану Ельзи" 2015 року "Не твоя війна", де у приспіві звучало: "Гілля калин нахилилося Мамо, не тим ми молилися! Скільки ще забере вона Твоїх дітей, не твоя війна?" У новій пісні "Квіти мінних зон" однозначно йдеться про "зовнішню" війну, а не про внутрішню.

Хоча мелодії у цих двох рок-балад дуже схожі, але сенс, виходить, протилежний, немов Вакарчук відповів сам собі на пісню семирічної давності. Мелодія треку "Не твоя війна" виразніша, але сенс нової речі — чіткіший.

Хоча це не стосується головної метафори композиції: "квіти мінних зон" — маються на увазі "квіти вибухів" чи "квіти воронок від вибухів"? Чи, судячи з кліпу з великою кількістю літніх лугів, це "квіти мінних полів"? Можливо, сам Святослав Вакарчук якось точно пояснить, що він мав на увазі.