«Хибна людина». Як Путін став диктатором і хто може впливати на його поведінку — пояснює психолог. Інтерв'ю

Про що свідчать вчинки і слова диктатора, в інтерв'ю Радіо НВ розповів Валентин Кім, психолог та експерт із питань невербальної комунікації. — Повідомлення української розвідки про те, що Путін, виявляється, ще й шизофренік. Це зрозуміло для багатьох нас було давно.

Можливо, не настільки клінічно, а скоріше, судячи по тих діях, які він вчиняє, по тих мареннях, що в нього України не існує, він уявляє себе другим Петром І, а може, і Сталіним одночасно.

Наскільки далеко зайшла його болячка ця психічна, і наскільки це впливає на його дії? Відео дня — Насправді існує величезна кількість шизофреній, її видів і типів. І діагностувати шизофренію мають спеціалісти-психіатри. Нам з вами це буде складно зробити.

Тому коли ми кажемо, що у Путіна, виявляється, начебто є шизофренія, ми маємо розуміти, що це більше про наші сподівання, про те, що ми маємо справу з цілковито хибною людиною.

Тому я раджу [українцям] не ставитися до цього як дійсно до клінічного діагнозу, а як до такого колективного ворога, з яким ми маємо справу. Те, що поведінка Путіна хибна — це дійсно так. І ми це бачимо і спостерігаємо на власному досвіді.

Те, що рішення він приймає хибні, те, що він помилився в оцінці України, те, що він помилився в оцінці її військового та патріотичного потенціалу — це достатньо очевидні речі. Але чи означає це, що він є хворим на шизофренію? Не можу сказати, на жаль.

— Людина з явно якимись психологічними відхиленнями має абсолютну владу.

Якісь лікарі з ФСБ можуть його стабілізувати, якщо їм це треба? Чи сховати від нього ядерну валізку з кнопкою? Це лікується? Це стабілізується? — Ми маємо справу з достатньо проблемною, складною ситуацією.

В історії Кремля вже були випадки, коли лікарі набирали не аби якої влади над диктатором. Наприклад, так було за часів Анни Іоанівни, коли її лікар був другою персоною в державі. Так було і за часів цариці-імператриці Єлизавети.

А вже за часів Сталіна, ви пам’ятаєте, була така справа, коли лікарів звинуватили в тому, що вони травили Сталіна, знищили світ сучасної (на той момент) радянської медичної науки.

Я думаю, що вежі Кремля не дозволять з’явитися ще якійсь політичній силі, яка буде впливати на лідера. Лікарі в цьому випадку, якщо і будуть впливати, то будуть виконувати вказівки. І тут більше питання в тому, хто саме має право надавати вказівки таким лікарям.

А очікувати від них ініціативи в цьому сенсі не варто.

Але чи дійсно можуть вони сховати від Путіна ядерний чемоданчик чи прибрати якісь важелі впливу на ситуацію? Так, це дійсно можливо саме тому, що сама структура російської влади тримається не тільки на централізації, але і на розділенні.

Тобто так, Путін централізує величезну кількість владних функцій, але він же і розділяє їх, тому що одна персона все одно не здатна контролювати будь-що. Вона здатна контролювати всі напрямки політичної, економічної, будь-якої іншої діяльності, якою має займатися влада.

Тому величезні повноваження зосереджені і у середньої ланки кремлівської влади. І ось вона може грати у власні ігри, може контролювати Путіна через те, яку інформацію вона буде йому подавати, і що він буде сприймати за реальність. Ось це і є важливе питання.

— Йому конструюють реальність? Інтернетом він не користується, йому приносять якісь ці папочки зі звітами. І що написано в тих звітах, ми можемо не знати дослівно, але ми розуміємо, що для нього конструюють його реальність, а він вже в цій реальності живе.

Чи може так виявитися, що, наприклад, Путіну, який вважає, що в нього величезна історична місія, що він «собиратель земель», голоси якогось Сталіна чи Петра І ввижаються і кажуть йому: «Вова, тобі ще треба Донбас дозахоплювати».

Щось таке може бути взагалі? — Теоретично може бути. Розумієте, людина перебуває стільки років при владі, вона знаходиться постійно у своїй власній інформаційній бульбашці. Наприклад, йому папочки приносять, бо він не користується інтернетом. Я теж про таке чув.

Але я не здивуюся, якщо він навіть користується інтернетом, але саме для нього всі ці ботоферми створили власний [простір].

Ми можемо уявити, що Володимир Путін відкриває Фейсбук, реєструється, потрапляє в віртуальний кремлівський фейсбук, де всі його будуть підтримувати, де будуть штучно створені новини.

Для диктаторів таке дуже часто робили саме для того, щоб вони продовжували існувати в цьому інформаційному вакуумі, в теренах тих новин, які їм подають в тих самих папочках. Щодо голосів, які він може чути. Людина при владі відчуває величезний тиск відповідальності.

І Володимир Путін не є виключенням. Йому довірена величезна країна, він є людиною достатньо випадковою при владі. Тобто ми спостерігаємо не харизматика, який поступово крок за кроком підходив до влади, а людину, яку призначили.

І людину, яка адаптувалася, і зараз вона знаходиться в [стані] набутого месіанства. Він же не прийшов з цими ідеями до влади. Вони в нього виникли вже тоді, коли він почав владою користуватися на повну котушку, так би мовити.

Саме тому такі люди дуже часто мають схильність до того, що вони починають шукати якийсь сенс, якусь історичну обумовленість власного перебування при владі. Вони можуть прислухатися до екстрасенсів, до месіанських ідей, до будь-чого.

Ці люди дуже часто демонструють саме залежність від випадкових ідей. І тому я не виключаю і наявність таких голосів, які можуть йому щось навіювати. — У Путіна, я це помітив у його статтях і висловлюваннях, постійно проглядаються ідеї приниження і помсти.

Тобто Росія, яка «встает с колен».

Це означає, що самого Путіна, напевно, в дитинстві якось зневажали, принижували, і він тепер хоче помститися своєму дитинству, всьому світу? Зневага, приниження, помста, приниження когось іншого в його поведінці існують, щоб відігратися? — Так, намагання переграти ті ролі, які були йому притаманні з дитинства.

Є достатньо велика кількість намагань провести такі дослідження і виявити якісь фактори, чинники, які впливали на Володимира Путіна.

Дуже часто кажуть, що Володимир Путін начебто такий дворовий пацан з пітерських «подворотен», який нахабний, різкий, схильний до несподіваних ходів. Насправді, такі пацани навряд чи б йшли працювати в КДБ.

Скоріше за все, Володимир Путін, як часто на цьому дослідники наполягають, був дитиною замкнутою, був маминим сином, був дитиною, яка виховувалася в сім'ї, де був деспотичний батько, любов якого необхідно було заслужити.

І тому Володимир Путін виріс дитиною дуже комфортною, дуже орієнтованою на владу сильних, дуже орієнтованою на перших осіб, які мали бути цим зовнішнім дорослим, за яким можна сховатися. Тобто Володимир Путін аж ніяк не демонстрував лідерські якості.

І 20 років тому, коли його призначили бути президентом країни (а його призначення — це був результат домовленості російських еліт, це вже достатньо відомо майже всім) Володимир Путін дійсно став намагатися переграти цю роль.

— Тобто він не завоював владу, не зробив щось, через що отримав владу, і розуміє, напевно, чи відчуває, що не був суб'єктом такого рішення? — Російській владі зробили щеплення у вигляді Володимира Путіна, як роблять щеплення якимсь рослинам.

Прищеплюють якусь гілочку до якоїсь берези чи яблуні. Зробили російській владі таке щеплення. І зараз людина, яка має дитячі комплекси, невпевненість, яка все життя за кимось носила валізи, має поводитися як лідер. Звідки йому брати рольову модель? Він починає її копіювати.

Він починає згадувати, як себе поводили інші лідери. Саме звідси походить його скритність; саме звідси походить те, що він людина не публічна, не харизматик, що він дуже часто вагається, проявляє нерішучість. Це в якомусь сенсі не задовольняє інтереси самого Кремля.

І тому поведінка Володимира Путіна — це намагання переграти ту роль, яку йому нав’язує російська влада, сама структура російської влади.

В історії Росії було багато лідерів, які не володіли лідерськими навичками, яких призначили на посаду або за правом народження, або просто як результат домовленості тих чи інших еліт. І такі люди потім ставали диктаторами.