Побачення з вбивцею: чому Україна вимагає зустрічі Зеленського та Путіна і коли вона відбудеться

Що може принести Києву його прямий контакт з Путіним, з’ясовував Фокус. Представники України готуються до наступного раунду зустрічі з Росією у Туреччині 23 липня, заявив у традиційному вечірньому зверненні в понеділок Володимир Зеленський.

Дещо раніше глава держави озвучив і порядок денний наступної зустрічі: повернення військовополонених, повернення викрадених Росією дітей та підготовка зустрічі на рівні лідерів.

Тим часом турецьке видання İndependent Türkçe із посиланням на дипломатичні джерела зазначає, що у Стамбулі можуть відбутися технічні консультації щодо обміну полоненими, гуманітарної допомоги та захисту об’єктів інфраструктури.

Готовність РФ взяти участь у переговорах вже підтвердив речник Кремля Пєсков. Він також додав, що склад російської делегації не зміниться.

Водночас росЗМІ, посилаючись на інформовані джерела, повідомляють, що зустріч запланована на 24 липня і в ході нового перемовного раунду сторони планують обговорити передані одна одній на останніх переговорах "мирні меморандуми" і низку гуманітарних питань.

Нагадаємо, крайній раунд російсько-українських переговорів у Стамбулі відбувся 2 червня. На ньому Москва передала Києву свій так званий мирний меморандум із шорт-листом апріорі неприйнятних ультиматумів.

Натомість перша і єдина закрита зустріч Володимира Зеленського з очільником Кремля відбулася 9 грудня 2019 року у Парижі в рамках саміту "нормандського формату".

Офіційний Київ послідовно проводить лінію щодо необхідності зустрічі України та Росії на найвищому рівні, оскільки в РФ все вирішує Путін, констатує політолог, експерт-міжнародник Максим Несвітайлов.

Окресливши цей момент у розмові з Фокусом, експерт додав: "Власне тому й не дивно, що як тільки почав відновлюватися чи то пак – перезапускатися перемовний процес, одразу Україна почала послідовно заявляти про те, що ключове значення мають прямі перемовини Зеленського з Путіним, оскільки предметно про встановлення миру можна говорити лише з керманичем РФ.

Тобто, в Росії наразі ніхто більше не має повноважень для ухвалення рішень. Тому ми продовжуємо цю позицію щоразу озвучувати і доносити, бо якби ми різко змінили свою думку з цього приводу, це виглядало б нераціонально і дещо дивно".

Коментуючи вірогідність зустрічі Зеленського з Путіним в осяжному майбутньому, експерт зауважив: "Я такої можливості ближчим часом не бачу, оскільки поки що Російська Федерація не знаходиться в тій ситуації, коли вона притиснута до стіни і змушена погоджуватися на зустріч такого рівня.

Росіяни все ще вірять, що можуть просунутися вперед на фронті. Позиція РФ може змінитися, якщо Трамп дійсно введе санкції, хоча це сумнівно, оскільки Дональд Фредович - це балабол міжгалактичного масштабу і його слова важать зазвичай менше, ніж нічого".

У разі, якщо після сплину 50-ти днів, які президент США відвів РФ задля встановлення миру, Вашингтон таки введе вторинні санкції відносно країн, що купують російські нафтопродукти, прогнозує експерт, ситуація може істотно змінитися.

"При такому розвитку подій Путін побачить, що Трамп нарешті почав відповідати за свої слова.

Втім, якщо п’ятдесят днів вичерпаються і обіцянки Трампа виявляться черговим "пуком в калюжу", гіпотетична зустріч Зеленського з Путіним, як не крути, не матиме жодного результату", - підсумовує Максим Несвітайлов.

Водночас політолог, партнер агенціі з урядових звʼязків та комунікацій Good Politics Максим Джигун у розмові з Фокусом акцентує: "Передусім, я звернув би увагу на те, що Україна зовсім невипадково почала ініціювати відновлення перемовного процесу з російською стороною.

Річ у тім, що 50-денний ультиматум Трампа дає Україні можливість створити з одного боку додатковий тиск на Росію, а з іншого – вкотре продемонструвати Штатам свою зацікавленість в якнайскорішому мирному врегулюванні".

Висловивши переконання у тому, що Путін наразі не зацікавлений у зустрічі з українським візаві, експерт резюмував: "Незацікавленість Путіна продиктована кількома причинами.

По-перше, він хоче продовжувати війну, а бодай якісь домовленості в рамках мирного процесу, можуть йому в цьому сенсі вставляти палки в колеса.

По-друге, прямий контакт з президентом Зеленським – це визнання України, як суб’єктної держави, в якій є політичне та військове керівництво, з яким потрібно рахуватися.

 З іншого ж боку, Путін зараз опиняється на політичній розтяжці, ніяк не реагуючи на заклики Трампа щодо 50-денного терміну закінчення війни".

Моделюючи подальшу тактику Кремля, політолог зауважив, що РФ прагнутиме затягувати час в надії на те, що за результатами 50-денного терміну Трамп все ж таки пом’якшить свої обіцянки щодо антиросійських мит та санкцій і продовжить переговорний процес.

 "Тобто росіяни, грубо кажучи, хочуть жувати перемовну гуму лише задля того, аби з плином часу змінювалися геополітичні обставини. Ось зараз актуалізується кейс ядерної програми Ірану, тощо", - підкреслює Максим Джигун.

Відповідаючи на запитання, які фактори все ж таки можуть змусити Путіна сісти за перемовний стіл з Володимиром Зеленським, політолог наголосив, що вагому роль в цьому сенсі грає військове посилення України.

"Недаремно британці кажуть, що протягом усіх цих 50-ти днів Трампа переозброюватимуть Україну і недаремно німці домовляються про передачу нам своїх систем Patriot взамін на американські", - звертає увагу аналітик.

На переконання Максима Джигуна, у разі, якщо активізація союзників України призведе до того, що ситуація на полі бою стане для росіян "передбачувано нехорошою", готовність Путіна до дипломатичного врегулювання виросте в десятки разів.

В даному контексті політолог згадує деокупацію частини Херсонщини і Харківщини у 2022 році, після якої росіяни "чи не з кожної праски верещали" про готовність до зустрічі з українським керівництвом задля досягнення якихось домовленостей.

Окрім військового посилення України, на зміну позиції Путіна в сенсі його готовності зустрітися з Зеленським, вважає експерт, також може вплинути тиск на Росію з боку Китаю.