Відчай у Кремлі: чому Путін їде по зброю до Кім Чен Ина

Зближення Росії та Північної Кореї, що намітилося, виглядає жестом відчаю з боку Путіна, зауважує колумніст The Guardian Сергій Радченко.

Чим насправді це є і що може означати в перспективі? Повідомлення про те, що диктатор Північної Кореї Кім Чен Ин може незабаром відвідати Росію, щоб зустрітися з Володимиром Путіним — імовірно, щоб обговорити постачання північнокорейської зброї для війни Путіна в Україні — вказують на досить примітну трансформацію російсько-північнокорейських відносин.

Під час холодної війни Північна Корея була ключовим союзником Москви в Північно-Східній Азії. Але в той час північнокорейці були в кращому разі поганими прохачами могутньої наддержави. Сьогодні королівство-відлюдник Кіма пишається тим, що є співучасником злочинів Росії.

Взаємодія Путіна з Північною Кореєю так само стара, як і його президентство. Але відносини загалом були радше екзотичними, ніж практичними.

Реальним партнером Росії була Південна Корея, яка постійно входила в десятку її найбільших торговельних партнерів з обсягом торгівлі майже 30 мільярдів доларів у 2021 році.

Північна Корея ніколи не була привабливим партнером, і вона зазнавала вельми обмежувальних санкцій, які Росія, як постійний член Ради Безпеки ООН, допомогла розробити. Поки вона не вторглася в Україну, Росія намагалася дотримуватися їхньої букви і духу.

Усе змінилося з вторгненням. У травні 2022 року — що може знаменувати початок кінця північнокорейського режиму санкцій — Росія (і Китай) наклали вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, яка карала б Пхеньян за черговий раунд ракетних випробувань.

У липні 2022 року Пхеньян визнав окуповані Росією маріонеткові Донецьку і Луганську республіки. Потім, у липні цього року, міністр оборони Росії Сергій Шойгу прибув у Пхеньян і зустрів безпрецедентний прийом.

Було помічено, що Кім з гордістю показує йому новітні моделі північнокорейського озброєння. Серед посмішок і товариства зароджувалися нові відносини.

Прагнення Росії отримати північнокорейську зброю і боєприпаси (багато в чому аналогічно купівлі Кремлем іранських безпілотників) передбачає високий ступінь відчаю в Кремлі.

Оскільки хвалена військова машина Росії виявилася чимось на кшталт паперового тигра в зіткненні з українцями, купівля зброї в таких місцях, як Північна Корея, за найкращих часів зневаженої держави-сателіта, передбачає приниження.

Є також важливі практичні міркування, які Путін повинен зважити, перш ніж обійняти Кіма. Перше — порушення режиму санкцій, який Росія допомагала створювати впродовж багатьох років — ймовірно, є найменшою з перешкод для Путіна.

Тепер, коли Росія сама стала державою-ізгоєм, на яку поширюються великі західні санкції, цілком розумно, що Кремль може звернутися до своїх побратимів-ізгоїв.

Ви, звичайно, можете заперечити, що (частковий) демонтаж режиму санкцій поховає всі надії на денуклеаризацію Пхеньяну — мету, до якої Кремль теоретично все ще прихильний. Але Путін цілком може вирішити, що це найменша з його проблем наразі.

Друге міркування потенційно важливіше. Перебільшуючи з Північною Кореєю, Кремль ризикує підірвати свої відносини з Південною Кореєю. Звичайно, війна в Україні вже позначилася на цих відносинах, оскільки Сеул приєднався до західних санкцій проти Росії.

Експорт Південної Кореї в Росію 2022 року впав на 37% (імпорт скоротився на 15%). Але Сеул неохоче приєднався до цих санкцій, і багато південнокорейських компаній продовжують працювати в Росії.

Південна Корея є чимось на кшталт слабкої ланки на фронті західних санкцій, і Кремль міг би використати цю ситуацію у своїх інтересах, якби у нього була для цього тактична проникливість.

Однак Путін може дійти висновку, що, налагоджуючи нові відносини з Пхеньяном, він зможе посилити свій вплив на Південну Корею. Він може вважати, що чим ближчими стануть стосунки між ним і Кімом, тим охочіше південнокорейські політики підтримуватимуть діалог із Росією.

Саме ця логіка наприкінці 1980-х років спонукала президента Південної Кореї Ро Де У розпочати політику "нордполітик" — звернення до Москви з метою чинення тиску на Пхеньян.

Фактично, залицяння Путіна до Північної Кореї на початку його президентства слідували саме цій логіці. Третє міркування, яке може хвилювати Путіна, полягає в тому, чи є Північна Корея надійним партнером. Насправді це напевно не так.

Пхеньян провів холодну війну, використовуючи розбіжності серед своїх союзників і налаштовуючи їх один проти одного.

Північна Корея виявилася загальновідомо примхливою і непередбачуваною і не раз (наприклад, під час захоплення військового корабля США "Пуебло" 1968 року і збиття американського літака-розвідника EC-121 1969 року) вдавалася до вивертів, що могли втягнути Москву в небажану конфронтацію зі США.

Північна Корея також добре відома тим, що стає економічним тягарем для своїх друзів і партнерів. Яку угоду Кім спробує укласти з Росією, поки невідомо, але навряд чи він продасть себе дешево.

Незважаючи на ці міркування, Путін, цілком можливо, вже зробив стратегічний вибір на користь зближення з Північною Кореєю. Частково це є наслідком нової ситуації, в якій опинилася Росія.

Розпад світу після "холодної війни" і повернення блокового менталітету, як правило, сприяють такого роду перегрупуванням. Слон у кімнаті — давній спонсор Пхеньяну Китай, який також зближується з Росією за логікою свого конфлікту зі США, що поглиблюється.

Востаннє ці три країни були на одній хвилі наприкінці 1940-х — початку 1950-х років, що не можна назвати щасливим часом для Північно-Східної Азії. Поки незрозуміло, чи зустрінеться Кім з Путіним, але відносини між їхніми країнами явно змінюються.

І не тому, що Північна Корея змінюється, а тому, що змінюється Росія. Вона починає все більше нагадувати Північну Корею.