«Дуже схожий на Кадирова». Як кухар Путіна став ватажком найманців і перетворює РФ на банду — про Пригожина розповідає російський журналіст

Його називають наближеним до диктатора Володимира Путіна, а ще пов’язують із «компаніями» найманців, включно з групою Вагнера. Раніше в мережі з’явилося відео, на якому він вербує у російській тюрмі в’язнів на війну проти України.

Відео дня В інтерв'ю Радіо НВ російський журналіст Тимур Олевський докладно розповів, як сталося становлення Пригожина в 90-х і чим займається зараз, перетворюючи Росію на банду. — Євгена Пригожина називають кухарем Путіна.

Поясніть, будь ласка, чому? Наскільки він зараз наближений до президента РФ? Що Путін хоче від нього? — Кухарем він став насправді через те, що реально ним був.

Пригожин у 1990-х роках розпочинав свою кар'єру бізнесмена в Санкт-Петербурзі — це не великий секрет, і виявився досить успішним ресторатором. Він відкрив одразу чотири дуже великі і досить популярні ресторани.

Одного разу йому пощастило, а може, й не пощастило, а сталося не зовсім випадково. В одному зі своїх ресторанів — це пароплав Невою ходив, називався, по-моєму, New Island — приймав Путіна і [президента США Джорджа] Буша. Тоді ще Буш-молодший відвідував Росію.

Вони на теплоході обідали, а Пригожин буквально приносив їжу, як власник ресторану та шеф-кухар. З того часу за ним закріпилося це прізвисько — кухар Путіна. Він насправді завжди підтримував цю думку.

Річ у тім, що ресторанний бізнес у Санкт-Петербурзі у 1990-х — специфічний бізнес для відмивання грошей, це всі розуміють. Але він справді ресторани відкривав і все було чудово. А потім виявилось, що він не просто кухар Путіна, а ще кухар Міністерства оборони.

І укладав із Міністерством оборони через мережу підставних компаній, які всі записані здебільшого на колишніх силовиків (номінальні директори та складна система взаємовідносин через кредитні договори), договори позики.

Він відкрив величезну кількість компаній, які годують нескінченно велику кількість військових частин Міністерства оборони. Це головний постачальник їжі для Міністерства оборони. Це держзамовлення.

Ми ж про це дізналися, коли робили перше розслідування про Євгена Пригожина, бо крім того, що він годував Міністерство оборони, він постійно недодавав їжу солдатам і Міністерство оборони тоді ще з ним регулярно судилося, вимагало, щоб він компенсував шкоду за не докладене м’ясо в котлети.

Після цього Євген Пригожин не лише не втратив контрактів Міністерства оборони, а й навпаки, розширив свою бізнес-імперію. Він фактично знищив таке поняття у московських школах, як власна кухня.

У деяких московських школах були власні кухні: хтось суп варив, хтось піцу пік. Це все було закрито під Пригожинам. Він став єдиним монополістом на ринку продовольства, який усім школам не лише Москви постачає їжу.

Він відкрив підприємство під назвою Московський школяр, яке прославилося тим, що у 2019 році отруїло дітей неякісною їжею. Але я думаю, це не те, через що Путін його так любить і підтримує. Це, напевно, наслідок того, що Путін його любить і підтримує.

Ми знаємо дуже багато соратників Путіна, які з ним розпочинали його політичну кар'єру ще з 1990-х. Ми не розуміємо, в який момент Путін і Пригожин стали такими близькими, бо Пригожин — персонаж радше бандитського штибу в чистому вигляді.

Дуже талановитий, треба віддати належне, бізнесмен і людина, яка вміє будувати свої відносини з владою. У цьому талановитий. Відсидів термін за якийсь огидний злочин, пов’язаний із насильством щодо жінок та розбоєм у 1980-х. Такий блатний бізнесмен.

Але його кар'єра як людини, яка цікавить нас зараз на війні, почалася саме в той момент, коли Росії були потрібні проксі для того, щоб виконувати брудну роботу на різних фронтах світу, а Пригожину знадобилось якесь своє потужне військо, угруповання.

Річ у тім, що Пригожин насправді (це тепер стає зрозуміло) дуже схожий на [кремлівську маріонетку в Чечні Рамзана] Кадирова за способом вибудовування своєї ідентичності.

Просто у Кадирова цілий регіон в управлінні — він практично цар регіону Чечня, який навіть не дуже підкоряється: швидше Росія підпорядковується законам Чечні, ніж законам Росії. Але там усе складно. — Наразі він займається вербуванням в’язнів на війну з Україною.

І кажуть, що він запроваджує сталінські методи вербування. Чому саме на них робиться ставка? Що про це говорять у Російській Федерації? Як на це реагує Путін? — Думаю, що Путін не має великого вибору, йому потрібні люди на війні. Тут є дивна історія.

Пригожин розпочав кар'єру власника ПВК у той час, коли Дмитро Уткін, людина, яка розпочинала Слов’янський корпус, спробував повоювати в Сирії, знайшов собі спонсора — Пригожина. Згодом цей Слов’янський корпус з’явився в Україні у 2014 році, пройшов першу обкатку.

Коли Слов’янський корпус тільки з’явився в Сирії у 2013 році, вони зазнали страшної невдачі. Потім отримали гроші, спробували свої сили в Україні, набралися досвіду у Сирії та Африці.

Вони, зважаючи на все, брали участь у вбивстві російських журналістів, зокрема мого друга Орхана Джемаля. Вони вбили величезну кількість людей, як ви розумієте, тому що їхня професія — це війна будь-якими методами.

І ось зараз ми бачимо, як він буквально по зонах вербує людей зі словами: Ви можете спокутувати борг перед батьківщиною, вам нема чого втрачати, бо ще невідомо, чи вийдете взагалі з цих в’язниць, а тут через півроку, якщо виживете, вийдете.

Досить успішно, зважаючи на все, він вербує. Судячи з цифр, які є у розпорядженні видання The Insider, де я працюю, 10−15% населення зон [він вербує] за один приїзд.

Наприклад, дивовижна історія: у Саратовській області він примудрився відправити на війну людожера — людину, засуджену за канібалізм. Він був засуджений лише на 12 років. У Росії канібалізм — менший злочин, ніж, наприклад, політичний злочин проти режиму.

Як до цього ставляться люди? Важко сказати. Річ у тім, що сам Пригожин нещодавно вперше дав коментар щодо своєї діяльності з вербування в’язнів. Він сказав, звертаючись до росіян: «Якщо вам не подобається, що ув’язнені їдуть на війну, то відправляйте туди своїх дітей.

А якщо не хочете, щоб там воювали ваші діти, то подякуйте мені, що я відправляю туди не їх, а в’язнів». По-перше, у цій риториці немає варіанта, що війни може не бути взагалі, він не пропонує, щоб її не було.

Оскільки війна — це те, що, на думку Пригожина, російське суспільство скасувати не може. Тому російське суспільство має обрати: на війну їдуть вони чи в’язні.

Зрозуміло, що у такій парадигмі, якщо зараз провести опитування, виявиться, що більшість людей скаже: ну хай ув’язнені їдуть. Це одна історія, яка нищить моральність. А інша історія нищить державу. Адже він відправляє людей, засуджених за вбивство.

Сьогодні ми серйозно обговорюємо питання про те, чи поїхав на війну викупати борг кров’ю і, відповідно, потім отримати прощення через півроку й опинитися на волі, вбивця Бориса Нємцова.

Тому що телеграм-канали, близькі до Кремля, а зовсім навіть не якісь опозиційні, пишуть: «Заур Дадаєв — людина, яку засудили за вбивство політика Бориса Нємцова біля Кремля, на мосту з видом на Спаську вежу, на очах усього світу — теж поїхав викупати борг кров’ю [у складі] ПВК Вагнер — в Україну воювати».

Але оскільки це чеченська історія, можливо він воює не так, як усі інші в’язні, а в TikTok воює. А потім через півроку опиниться на волі з «орденом мужності» та словами «все, я на свободі. Тільки я у 2015 році вбив Нємцова.

Минуло сім років, і тепер я законослухняний, звільнений від усіх покарань громадянин». — Російські військові блогери кажуть, що Пригожин може змінити міністра оборони РФ Сергія Шойгу.

Наскільки зараз хитається крісло під Шойгу після вдалого контрнаступу українських Збройних сил під Харковом? Як ви оцінюєте шанси Пригожина стати міністром оборони Росії? — Те, що Шойгу поганий міністр оборони, це цілком зрозуміло.

Але проблема невдач російської армії пов’язана не лише з тим, що міністр оборони Шойгу займається піаром, а не підготовкою армії до війни. А ще й з тим, що розумієте яка штука: російська армія дуже не узгоджена.

Там воюють усі підрозділи поспіль, немає єдиного командування. І у Пригожина, зважаючи на все, найбільш мотивована і підготовлена структура, бо там великий кістяк людей, які пройшли дуже багато бойових дій.

І вони на полі бою керують боєм на кшталт української армії, коли молодший командир може приймати рішення. Але є один нюанс: сам Пригожин обіцяє тим, хто спробує не наступати — розстріл. Пригожин каже зекам: «Біжіть в окоп, ріжте всіх.

Хто забариться — того вб’ють, хто добіжить — той переможе». Його цікавить лише результат. І в цьому сенсі російська армія так воювати не може.

Але я не думаю, що Пригожин хоче зайняти місце Шойгу, бо Пригожину подобається, мені здається, гроші заробляти, а не звітувати з генералами разом перед Путіним за величезну неповоротку машину, яка насправді не так заробляє, як заробляє Пригожин на контрактах.

У Росії, зокрема, завдяки Пригожину та його відправленню людей на війну із зон, руйнується поняття держави. Це ж фактично скасування судових рішень, плювок у бік ФСВП, слідчих та поліцейських, які ловили цих людей.

Ба більше, сам Пригожин каже, що розглядатимемо кожну справу ув’язненого персонально, тому що ми розуміємо, що хтось із вас тут опинився помилково. Пригожин удостоїв людей у Росії, які сидять у зоні, «справжнього справедливого суду».

Але в Росії є два варіанти: несправедливий суд, який може засудити тебе на 20 років, якщо ти невинний; і «справедливий суд», який може засудити тебе до вбивства, відправити вбивати чи померти в Україні, але з [малою] ймовірністю через півроку повернутись живим і вирушити на свободу.

Такі альтернативи пропонує Пригожин, промовляючи це словами. Це не дуже схоже на те, як працює держава, це спрощує державу, перетворює її на банду. Яким він може бути міністром оборони? Не знаю. Думаю, ніяким. Росія стає дуже простою державою після такої риторики та дій.

Відповідно рішення після цієї війни теж прийматимуться дуже прості, у мене сумнівів немає. Я припускаю, що на Росію чекає хвиля небачених репресій.

Я б сказав, ця війна відкидає Росію у довоєнні сталінські роки: тільки тоді вбивали, а зараз по-іншому, але приблизно те саме відбуватиметься: коли немає жодної людини, яка могла б відчути себе в безпеці — ні опозиціонера, ні чиновника, нікого.