Геноцид Маріуполя та Сковорода-хіпстер: у Києві відкрилася виставка, присвячена війні з РФ (фото)
Столична експозиція "Україна від Трипілля до сьогодення" у Будинку художника, що відкрилася у грудні, показала низку цікавих робіт, де наші творці показують своє бачення нового витка російсько-української війни, що відбувся після 24 лютого.
На експозиції представлено близько трьохсот робіт вітчизняних живописців та скульпторів з різних регіонів нашої країни. На загальному тлі вирізняється скульптура Анатолія Куща, присвячена геноциду Маріуполя.
Привертає увагу і цикл різних портретів Григорія Сковороди, присвячений його 300-річному ювілею. А також портрети представників ЗСУ, символічне втілення української військової доблесті та фантазії наших творців на тему Казимира Малевича.
На виставці постійно юрмилися глядачі, бо ця перша експозиція, де чимало робіт на тему російсько-української війни.
Прямо на вході картина Шевчука "Сіяч соняшника" — це символічний чи навіть міфологічний воїн України, у якого бронежилет, сокіл на руці, а за спиною — "Джавелін" — американський переносний протитанковий ракетний комплекс.
Але при цьому він зайнятий цілком мирною справою — сіє космічні соняшники. Картина наголошує, що ЗСУ виконує свій обов'язок із захисту Батьківщини, але заради миру. Поруч два портрети художника Ковтуна — рудобородого стрільця Сергія Поживанова.
Він величчю і статтю — не міфологічному воїну-сіячу, тим паче в нього теж на плечі РПГ. З деякою часткою гумору зроблено полотно Дпаневич-Потафєєвої "У бій ідуть одні котики", де на плечі морпіха ("котика") сидить справжній кіт.
Виходив на тему морпіхів в Україні і військово-патріотичний фільм "Наші котики" (2020) — теж із елементами комедії. Велику цікавість у публіки викликав проект пам'ятника під назвою "Рашистський геноцид України.
Маріуполь" скульптора Анатолія Куща — автора скульптур на нашому Майдані Незалежності.
Мені, чесно кажучи, "Геноцид" здався цікавішим за Майдан — це гарна жінка з малюком, яку оточили російські автомати з двоголовими орлами та штик-ножами, а внизу розтікається калюжа крові. Пластична та виразна скульптура, зроблена поки що з пластмаси.
Багато картин на тему живопису Казимира Малевича. Анатолій Федірко давно поєднує у своїй творчості супрематизм та християнську релігію. На виставці дві його інсталяції, "Богоматір" та "Ісус", зроблені в супрематичному стилі.
Цікаво полотно художниці Животовської на тему Казимира — "Хрест Малевича", де майстер (як він сам себе зображував) тримає перед собою хрест, ніби захищаючи цим жестом українських селян, що стоять у нього за спиною. Теж зображених, звісно, у супрематичних кольорах.
Чимало робіт на експозиції присвячено 300-річчю філософа Григорія Сковороди.
Одна його зробила нашим сучасником — він або хіпстер (що було б Сковороді ближче, враховуючи його вільний спосіб життя) або офісний працівник — у білій сорочці, з модною краваткою ("Харківські байки. Орел та сорока", Чуєва О. ).
А інша робота, навпаки, підкреслює масштаб його постаті та поглядів. Це портрет Сковороди "Впіймати невловиме" пензля Олега Шупляка, де напівпрозору голову філософа "просякає" космос.
Мабуть, художник хотів підкреслити цією роботою суть філософської системи Сковороди: макрокосм (всесвіт) — людина (мікрокосм) — символічний світ Біблії.
Хочеться закінчити огляд чимось милим і мирним: таке полотно Яценка "Казкова київська зима", 2022 — ймовірно, де чоловік із собакою дивиться на Поділ з боку Пейзажної алеї. Казковою наша зима була до вторгнення РФ.
Але ЗСУ та весь наш народ докладає надзвичайних зусиль, що повернути мирну казковість — усім нашим панорамам.