Інше

Лукашенко як хлопчик на побігеньках. Як глава Білорусі у потрібний момент обслужив Кремль

В історії з упокоренням заколоту Пригожина білоруський президент відіграв роль не миротворця, а скоріше слуги Кремля, вважає аналітик Сергій Фурса. Продовження ця роль отримала у темі Дмитра Фірташа Лукашенко — то Чіп і Дейл в одному флаконі. Безумство і відвага.

Справжній міцний горішок. То він рятує матінку Росію зі смути, один стоячи проти заколоту стрільців, зупиняючи армію зеків і найманців під Москвою однією згадкою про білоруських дідів, які воювали.

А наступного дня поспішає на допомогу Дмітру Фірташу, просто хлопцю, якого хоче захопити в свої пута американська воєнщина і робить цього просто хлопця білоруським дипломатом, намагаючись таким нехитрим способом завадити його екстрадиції з такого милого серцю Відня до непривітних Штатів.

А ще ж один він стоїть на західному кордоні Росії, стримуючи навалу польських інтервентів. А хто як не він має допомогти Путіну робити ядерну ескалацію просто мелючи язиком без кісток, не роблячи нічого… Здається ж, справжній народний герой.

А насправді — просто хлопець на побігеньках у кремлівської мафії. Яким спочатку треба було зберегти обличчя, домовившись з Пригожиним.

А потім врятувати свого газового посіпаку Фірташа, який так багато знає про газові оборудки Путіна і компанії, що просто не можна допустити, щоб він живим потрапив до рук американській слідчих. Але робити Фірташа російським дипломатом якось невдобно.