Нехай росіяни побігають. Як працює на фронті гнучка тактика українського контрнаступу
До наших переваг усе ще входить швидкість, маневреність, вмiння використати ландшафт, тобто використати можливості для того, щоби по широкій лінії фронту намагатися атакувати ворога, вишукувати його проблемні місця.
У цьому, до речі, особливість наступальних дій перед захисними, тому що ви маєте нав’язувати ворогу свій сценарій. Тобто він має бігати, ви маєте його заганяти. Це як на полюванні. Росія якраз зараз у ролі того, на кого полюють.
І важливо зараз їх полювати, заганяти, що намагаються зробити українські сили. І тому ми бачимо серію наступальних дій на різних напрямках. Це дуже важливо — такі уколи, як тисячі порізів.
І мета цього всього — це просунутися на тих рубежах, де вдасться, закріпитися та створити коридори для застосування в майбутньому важкого озброєння, техніки, танків для того, щоб розширювати ці плацдарми… …Один із елементів наступальних дій — якраз знищувати й зменшувати оборонні спроможності ворога або створювати для нього проблеми.
Коли йдуть наступальні дії, удари по тилах, вони, скажімо так, містять навіть більше значення, ніж коли це дії оборонні. Чому? Тому що тоді це все грає на деморалізацію ворога.
Водночас я би звернув увагу на те, що загибель чи поранення генералів і вищих офіцерів у тилу свідчить про те, що під прицілом і командні пункти й штаби ворога.
А це все в комплексі має діяти, тому що в чому ситуація? Важлива роль не просто порушити логістику й не тільки порушити логістику, а поряд із цим порушити ще й ієрархію управління військами, порушити зв’язок і створити на цьому тлі проблему.
Уявіть собі: порушений зв’язок, немає сталого зв’язку зі штабами певний період часу й відсутнє логістичне забезпечення, або воно починає здійснюватися за іншими маршрутами, водночас зв’язок не налагоджений. Це викликає певну паніку.
Плюс це може призводити до того, що ворог відходитиме на інші рубежі, займатиме іншу лінію оборони і, відповідно, відступатиме.