З "гаража" в серію: у РФ створили противодроновий ПЗРК з FPV-управлінням (відео)
Даний комплекс розроблено в рамках проєкту "Вектор" і пройшов чергові випробування. Відповідні кадри було опубліковано 16 вересня в Telegram-каналі розробників.
На відео показано пуск і політ ракети-перехоплювача, яка стартувала з компактного контейнера з прямокутним перетином. А сама зенітна ракета оснащена бойовою частиною від гранатометного осколкового боєприпасу ВОГ-17.
Як стверджують розробники, прицільна дальність нового ПЗРК становить 1,5-2 кілометри, а максимальна швидкість перехоплювача — понад 450 кілометрів на годину. На цей зразок озброєння звернули увагу аналітики видання Defense Express.
За їхніми словами, у червні творці охарактеризували зразок як "зроблений школярами за півроку".
Однак на етапі підготовки до серійного виробництва було досягнуто домовленостей із промисловою групою "Гермес" (Hermes), що передбачає перехід від аматорського складання до промислового. Аналітики відзначили низку конструктивних рішень, які становлять певний інтерес.
По-перше, для здешевлення і прискорення виробництва застосовуються методи 3D-друку як для пускової установки, так і для корпусу мініатюрної твердопаливної ракети.
По-друге, як засіб наведення обрано оптичну систему, засновану на методах машинного зору, тоді як традиційні ГСН (ІЧ-головки самонаведення) і лазерні системи розробникам здалися менш придатними для умов перехоплення малих і швидких БПЛА.
Крім того, на поточному тестовому етапі застосовується FPV-пілотування — оператор керує ракетою в режимі "від першої особи" для відпрацювання траєкторії та маневреності.
Розробники зазначають, що досвід управління дронами допомагає "доводити" ракету на швидкостях близько 360-500 км/год; для порівняння — типові зенітні дрони досягають швидкості 300-350 км/год.
Це, звісно, нижче порівняно з класичними ПЗРК, які призначені для ураження високошвидкісних цілей, однак цього достатньо для перехоплення дронів.
Водночас метод донаведення вимагає більших навичок від оператора, а це відповідно впирається в більш тривалу підготовку бійців. На закінчення аналітики підкреслили, що проєкт має досить ефективний вигляд, проте залишається кілька відкритих питань.
Річ у тім, що за такого способу ураження (кінетичний контакт або вибухове спрямоване навантаження) необхідне точне наведення за високих відносних швидкостей цілі та ракети — це вимагає від оператора дуже швидкої реакції.
"Поки що можна сказати, що такий виріб має потенціал і навіть здатен знайти свою нішу", — підсумували експерти.
Нагадаємо, інженери ЗСУ розробили власну мобільну зенітну установку на базі наземної роботизованої платформи, оснастивши її переносним зенітно-ракетним комплексом (ПЗРК) "Голка".