Розрахунок Путіна. Три причини, чому Росія напала на Україну саме в цьому році

"Скажіть, ви замислювалися над тим, чому Путін наважився на повномасштабне вторгнення лише цього року? Тобто чому саме зараз, а не раніше чи пізніше? Ось вам короткий аналіз". Думка. Ми . Ми з України З першого дня війни Фокус ні на хвилину не припиняв роботу.

Наша команда вважає своїм обов'язком інформувати читача про те, що відбувається, збирати й аналізувати факти, протистояти ворожій пропаганді. Сьогодні Фокус потребує вашої підтримки, щоб продовжувати свою місію. Дякуємо за те, що ви з нами.

Минулого року їм прийшло розуміння, що план А не спрацював. Він був простий — провести вибори в ОРДЛО і впхати нам цю "Ґазу" разом із "народною міліцією" та армійськими корпусами з розширеними суб'єктними правами, після чого легко спровокувати громадянський конфлікт.

Це практично гарантувало Кремлю невтручання Заходу (згадайте Сирію, війну в якій світ проігнорував, незважаючи на півтора мільйони жертв).

Влада України з 2019 року повністю підігравала цим намірам, але суспільні протести були настільки сильними, що реалізувати їх не вдалося.

За цей час московити зрозуміли, що Зеленський гарантовану Єрмаком-Пристайком формулу Штайнмаєра забезпечити не в силах і перейшов до менш привабливого плану Б — неспровокована військова інвазія.

На цей момент будівництво газопроводу "Північний потік-2" було завершене, а отже, Путін легко міг запропонувати своїм європейським клієнтам альтернативні українському шляху постачання палива.

Німеччина закрила практично всі теплові (вугільні) електростанції й половину атомних. Решту готували до закриття найближчим часом. Тобто, залежність європейського лідера (а з ним і всієї Європи) стала критичною.

Байден заради дружніх стосунків із Німеччиною продемонстрував готовність до серйозних компромісів. Так, за путінськими розрахунками, Україна мала залишитися з ним віч-на-віч і, враховуючи крайню обмеженість у ресурсах і неготовність до війни, мала швидко припинити опір.