Політика

«Хочуть на нашому горбу виїхати». Давидюк розкритикував російських опозиціонерів і розповів, хто насправді валить режим Путіна. Інтерв'ю

Політолог Микола Давидюк в інтерв'ю Радіо НВ розповів, чому Україна зараз потрібна російським опозиціонерам, а не навпаки, і хто насправді показує, що диктатор Володимир Путін слабкий і як політик, і як полководець.

 — Колишній депутат Державної Думи Ілля Понамарьов очолив спільний політичний центр підрозділу Збройних сил Легіон Свобода Росії і російської партизанської організації Національна республіканська армія.

Пан Пономарьов розповідав про цілі цієї організації, про те, що головною їхньою метою є підірвати режим Путіна.

А навіщо Україні, щоб в Києві працювала ця організація і щоб щось вони намагалися звідси підірвати режим в Росії? Наскільки це потрібна, необхідна, корисна річ? Що вона нам взагалі дає? Відео дня — Перше і найголовніше: щоб підірвати режим в Росії, треба сидіти не в Києві, треба їхати на Кавказ, в Москву, в Петербург.

Але російські опозиціонери діляться на дві групи. Одні - люблять Росію з Ніцци, другі - люблять Росію з Києва.

Є глибока і стара ідея, ще з 1990-их насправді, коли насправді головним донесенням політичних ідей була листівка, завжди казали, що революція в Росії можлива, лише коли вона стартує із Києва, тому що тут можна друкувати російською мовою, туди завозити.

Це Березовський в 2004 році теж просував із Лондона, типу «от ми підемо робити революцію проти Путіна, в Києві буде головний штаб». І вони хотіли це використовувати як базу.

Мені здається, що Україні це не треба! Просто нас зараз використовують! Зрозуміло, що [бізнесмен Михайло] Ходорковський веде виборчу кампанію, Пономарьов в цій тусовці один з польових фронтових лідерів. Класно, «ми схрестили шпаги проти Путіна».

Тільки виходить так, що за це все зараз платимо ми! І на нашій території відбуваються всі смерті. А чітких відповідей, чий Крим, ми ж не чули від них. — Ми чули відповідь, чий Крим.

— Пономарьов — так, коли не проголосував (він єдиний депутат Держдуми РФ, який голосував проти анексії Криму — ред. ). До Ходорковського і решти команди є питання. Ця тусовка ні на що зараз не відповідає, але готова на цій хвилі заїхати в Кремль.

«Ви, українці, скиньте Путіна, нам все там розчистьте, а ми потім туди зайдемо».

Вони кажуть, що повстанська армія така серйозна — вони підпалили аж чотири воєнкомати за час війни, і взяли на себе відповідальність за підрив цієї Дугіної (У ніч на 20 серпня в Підмосков'ї вибухнув автомобіль із Дар'єю Дугіною (Платоновою), дочкою «ідеолога Путіна» Олександра Дугіна, яка, як і батько, активно займалася пропагандою, виправдовувала війну РФ проти України й виступала за геноцид українського народу — ред.

). Знову ж таки: померла вона чи ні, ми не знаємо. А те, що там лежало в гробу, не зовсім схоже на труп згорівшої людини після вибуху автомобіля. І Дугін, який посміхався, — теж виглядає як трошки сумнівна історія.

У мене великий сумнів, чи не водять нас тут за ніс, чи не тримають нас за дурнів? Просто імітують створення якихось повстанських речей для того, щоб на росіян не наклали візові обмеження, щоб російські олігархи не заплатили потім за відбудову.

[Російсько-український продюсер Олександр] Роднянський теж дуже відомий киянин — «я проти війни, але всі питання складні».

І пишуть там сидять 30 райтерів цей Інстаграм, який потім ще частина наших лідерів думок репостят — «колониальное наследие, табличку с этого дома не снимайте, потому что вы обезьяны бескультурные».

Вибачте, не повинен він нас учити, розповідати, що тут відбувається! Він сидить у паризькій квартирі і розповідає, як у Слов’янську захищати Батьківщину, чи як, наприклад, Харків захищати.

Ви, мовляв, тут гробом лягайте, щоб вас тут всіх перестріляли, а Пушкіна не чіпайте, бо це про культуру. Пушкін не про культуру, Пушкін про Путіна і про колоніальний спадок російської імперії на цих територіях.

Як і Гагарін, Лермонтов і всі ці так звані культурні «розтяжки», які вони тут порозтягували і чекають, щоб ми в них постійно вступали. Ми будуємо свою державу, і нам не треба чужі авторитети, які розповідають.

Мільярдер [Євген] Чичваркін, який такий опозиційний до Путіна, що аж зміг продати свою компанію і отримати за неї гроші, після чого виїхав в Лондон, завжди підтримує Україну.

Але в меседжах постійно звучить «в Украине воруют на гуманитарке, Украина ворует оружие, а наш фонд не ворует». Вибачте мене, пане Чичваркін, приїдьте і подивіться, як крадуть! Тому що сидіти з Лондона розповідати, що тут всі погані — це одне.

Вони завжди нас типу підтримують, всі проти війни, але в ключових питаннях завжди виникає сумнів, що «хохли дураки»! Ось цього не треба. У мене точно такий самий сумнів зараз, достатньо скептичний насправді, щодо цих всіх повстанських армій, цього всього.

— Ти зараз назвав багато прізвищ. Наскільки я зрозуміла з розмови з Іллею Пономарьовим, там же зараз є дуже багато різних відростків російської опозиції. Хтось справді сидить в Києві і називає війну війною, Крим українським, і все абсолютно однозначно.

А хтось, наприклад, сидить в Ризі чи Вільнюсі, каже, що Путін злочинець, але Крим, то не так однозначно. Тобто є абсолютно різні стовпи російської опозиції.

Спілкуючись з різними європейськими дипломатами, я зробила висновок, що вони не такі категоричні, все ж придивляються до представників російської опозиції, намагаються ще лишити через них ще якесь вікно можливостей для того, щоб коли впаде режим Путіна, спробувати відновити на абсолютно інших умовах зв’язок і відносини з Росією.

Питання: чи треба це Україні? — Наше завдання — звільнити Україну від паростків колоніалізму Росії. Я, наприклад, читав маніфест цієї армії.

Вони кажуть, що будують суспільство без олігархів, і прапор такий самий, як в одного з головних російських олігархів за спиною, цей біло-блакитний. Далі вони кажуть: «За братство народов Украины, России, Беларуси и Сирии».

Ми взагалі зараз тяжко входить в голову братство Україні і Росії після того, як вони запустили кілька тисяч ракет в Україну; і Білорусі, яка тихо сидить і ножа гострить, не люди, а [диктатор Олександр] Лукашенко.

І ще тут в нас четвертий братський народ, дуже «близький» для нас — сирійці. От дуже близький сирійський народ для України (саркастично — ред. ). Французи ж не кажуть, що німці їхні брати, «давайте дружити». Вони кажуть «окей, є закон, це кордон, все, працюймо».

От це те, що нам треба. А вони хочуть нам знову нав’язати нову цю ідею неоліберальної імперії: «До цього ви були колонія класична, а зараз ви будете колонія неоліберальна, бо ви брати разом з сирійцями, з нами».

Та не брати ви нам! Залиште ви всі ці ідеї Леніна, Петра І собі. Виходить так, що частина опозиціонерів дійсно говорять ті речі, які ми хочемо чути, а друга частина грає в неоднозначність.

Але потім сумарно, коли цю опозицію сумуєш, воно потім виявляється для України все неоднозначно. Але я скажу таку річ.

Сьогодні опозиція треба не нам, щоб розвалити режим Путіна, як це говорить [радник голови Офісу президента Олексій] Арестович, коли втягує в наш медіа-ефір мільйон російських незрозумілих особистостей, які тут взагалі непотрібні.

Вони кажуть, що нам треба створювати російську опозицію, щоб вона впливала. Російській опозиції треба Україна в мільйон разів більше, ніж вони нам! Наш вплив на режим в тисячі разів сильніший! Українські Збройні сили закопали 50 тисяч російських солдат.

Оце удар! Вони за 30 років такого не зробили. Я зараз не закликаю вбивати, але це удар по режиму, по політичний системі.

Ми показали, що Путін слабкий як політик, як полководець, вони цього не робили! Вони сиділи в Лондоні і вибирали, які устриці смачніші! Ті, що завезені з Ірландії, чи ті, що завезені з Аргентини? І який брют смачніший, 1968 чи 1993 року? Ось чим вони займалися! А вони хочуть на нашому горбу зараз виїхати! І тут ще проблема: коли Путін впаде (а Путін впаде, Україна вже так налаштована, що вона його не відпустить живим) їм самим треба буде перезавантажитися.

В Росії, яка хоче йти в майбутнє, не буде можливості туди піти, якщо буде Путін або ставленник Путіна, щоб зняти санкції, яких у них сім пакетів, зараз восьмий [ухвалять]. Вони — держава-терорист.

Так, не всі країни підписали потрібний документ, але вже якщо сумуючи санкції, вони не менші, ніж в Ірану чи Куби! Всі сміялися, що в Куби немає кока-коли — Куба-кола, Фідель-кола якась продається по долару.

Так в Росії вже так само — Вкусно и точка! Тому їм, щоб перейти в цивілізований світ, потрібна буде реально зміна влади! А вони зараз нам кажуть «ви нам помагайте»… Чого нас тримають за дурнів? «Ви нам помагайте, бо вам треба, щоб Путіна скинули».

Один хоче бути міністром, другий — спікером Думи, третій — президентом, четвертий хоче бути «евреем при государстве», як говорив Березовський. Кожен собі роль намалював. А тепер кажуть: «Хай тепер хохли-дураки за все це заплатять, на їх горбу ми виїдемо».

Друзі, це ваша держава, вертайтесь! Хай вам візи закривають в Європу, їдьте в Росію і боріться там! Просто всі хочуть, поки вмирають українські солдати на полі бою, тихенько робити якісь медійні проекти.

Ці телевізійні канали в Ютубі — це bullshit! Це 30 тисяч переглядів! Ви так вирішили Путіна скинути на 30 тисяч переглядів? А Україна робить новини.

Коли зносять путінські війська чи коли в Криму загоряються склади, переглядають мільярди людей по всій планеті! Тільки зараз є загроза. Вона називається атомна станція. Путін захопив її, і зараз мільярд людей може від цього постраждати.