Завершення війни: хто примушує Україну сісти за стіл переговорів
Це просто риторика чи свідчення того, що багато хто дійсно почав відвертатися від України? На початку 2022 року світ об'єднався навколо України, надаючи фінансову допомогу та військову техніку.
Однак сьогодні значна частина країн зміщує фокус у бік союзу БРІКС, а всередині Європи намітився розлад. Країни, такі як Угорщина, Словаччина, Португалія, Іспанія і навіть Німеччина, дедалі частіше відмовляються від поставок важкого озброєння Україні.
У публічній площині дедалі частіше лунають заклики сісти за стіл переговорів і припинити війну. Найпоширенішим стало формулювання: "Найголовніше для нас — запобігти ескалації конфлікту, у жодному разі не допустити переростання його в регіональну війну".
Однак це риторика чи реальні спроби змусити Україну схилитися до миру? Щоб прояснити ситуацію, ми поговорили з депутатом облради Дніпропетровської області Дмитром Музикою. Примусу до миру не бачу. Суджу за діями.
Якщо нам дають гроші на продовження війни, значить, війна триватиме. Окремі заяви розцінюю як особисту думку кожної зі сторін щодо нашої ситуації. Якби хотіли посадити за стіл переговорів, то відразу б перекрили фінансування.
Розмови про завершення війни не можуть вестися на тлі постійного посилення мобілізації та доставки все більшої кількості зброї, — розповів Фокусу Дмитро Музика.
За словами Музики, фінансування оборони і розвиток власного ВПК тільки посилюються, що явно не сигналізує про готовність до миру. Думки країн також розходяться щодо перспектив членства України в НАТО — одного з ключових пунктів плану перемоги Володимира Зеленського.
На Генасамблеї ООН міністр закордонних справ Болгарії заявив, що безпека країн альянсу буде гарантована тільки з приєднанням України до НАТО. Водночас президент Туреччини підкреслив, що США та інші члени альянсу не прагнуть прийняти Україну до своїх лав.
Однак основне питання полягає в тому, яку позицію займуть США щодо плану Зеленського, і хто буде його реалізовувати. Дональд Трамп уже заявив, що в разі перемоги на виборах насамперед зв'яжеться із Зеленським і Путіним, щоб запропонувати їм "домовитися".
Камала Гарріс, імовірно, продовжить політику Джо Байдена щодо підтримки України. Цей конфлікт являє собою складну і динамічну комбінацію двох різних форм війни.
Перший аспект — це традиційна війна на виснаження, яка розгорнулася вздовж лінії фронту протяжністю в тисячу кілометрів. У цьому форматі Росія теоретично має перевагу завдяки більшому мобілізаційному ресурсу.
Ситуацію ускладнює й участь Північної Кореї: вже найближчими тижнями до Курської області мають прибути близько 12 тисяч військових із КНДР, про що раніше повідомив президент Зеленський. Крім того, противник має значну перевагу в артилерії та безпілотниках.
Європейський Союз ще рік тому пообіцяв Україні один мільйон снарядів, однак затримки в постачанні озброєння та політичний тиск на Росію викликають питання про реальні наміри Заходу.
Політтехнолог Олександр Мангуш розповів Фокусу про дипломатичну трансформацію і швидко мінливу геополітичну обстановку. Ми бачимо не стільки втому, як втрату інтересу і роздратування, пов'язане з війною в Україні.
Захід почав на собі відчувати фінансові наслідки підтримки. У рази підвищилися ціни на паливо, електрику, газ, воду, продукти в магазинах. Підтримкою України спекулюють "ліві" партії, партії демократів.
На війну в Україні списуються різноманітні недоліки влади і фінансові ями, — розповів Фокусу Мангуш. За його словами, тему активно підігріває опозиція, яка приходить до влади.
Вони критикують колег за те, що значні ресурси спрямовуються в Україну, а не на вирішення внутрішніх проблем. Грубо кажучи, "ми живемо гірше через Україну". І це має відгук у населення.
Усе це створює негативний імідж України, яка стала "фінансовим вантажем" для європейців, — додав Олександр Мангуш.
Депутат облради Дніпропетровської області Дмитро Музика, зі свого боку, вважає, що політикам слід обережніше висловлюватися, оскільки цей конфлікт — не гра, і в Україні гинуть люди.
Тим, хто при владі, потрібно трохи знизити градус заяв, а тим, хто в системі, мають зрозуміти, що в нас війна і заробляти на цьому неправильно. Менше хайпу і більше допомоги", — додав Музика Війна триває, але на Заході дедалі частіше лунають заклики до переговорів із Росією.
Риторика, яка нещодавно здавалася лише дипломатичним маневром, може незабаром перерости в конкретні кроки.
Головне питання для України — як зберегти країну, якщо ключові союзники почнуть підштовхувати Київ до миру на умовах, що не враховують її національні інтереси? Поки фінансування і постачання озброєнь тривають, у повітрі витає побоювання: що буде, якщо завтра Європа або США вирішать скоротити підтримку заради власних економічних і політичних цілей? Втома від війни, зростання внутрішніх проблем і спроби зберегти відносини з Росією можуть підштовхнути західних партнерів до перегляду своєї стратегії щодо України.
Якщо потік зброї та фінансів ослабне, перед Києвом постане екзистенційний виклик. За таких умов уряду необхідно шукати шляхи мінімізації залежності від зовнішньої допомоги. Одним із ключових рішень стає розвиток власного військово-промислового комплексу.
Локальне виробництво озброєнь і боєприпасів не тільки зміцнить обороноздатність, а й створить нові робочі місця, що підтримає економіку в умовах війни.
Спільні проєкти з Польщею та іншими східноєвропейськими союзниками можуть частково компенсувати зниження поставок з боку великих західних держав. Дипломатія також виходить на перший план.
Україні важливо вибудовувати гнучкі відносини не тільки з ЄС і США, а й з іншими світовими гравцями — такими як Туреччина, Індія і країни Латинської Америки.
Гнучкість у міжнародній політиці дасть змогу Києву зберегти простір для маневру, якщо традиційні союзники послаблять підтримку.
Нещодавній візит Моді до Києва є яскравим прикладом того, що діалог можна налагодити з різними країнами, заручаючись підтримкою з обох сторін, оскільки Індія продовжує наполягати на територіальній цілісності України.