"Дронове сафарі на вулицях": як Росія атакує Херсон та чим українці захищаються від обстрілів
Голова громадської організації "Місто сили" Євген Гілін, що допомагає жителям Херсона з початку повномасштабного вторгнення розповів в інтерв'ю Фокусу про бойові дії у регіоні та як люди адаптуються до них.
Як російська армія зараз атакує Херсон? Чим удари відрізняються від обстрілів інших міст? Ми нещодавно порахували: за період з березня 2024 року по квітень 2025 росіяни обстріляли Херсонщину 45 тисяч раз, це у середньому 125 обстрілів щодня.
Але ж один "прильот" – це не обов'язково один снаряд (ракета чи міна тощо), це, як правило, 5-10 снарядів, тож 125 прильотів на день – це 200-400 ракет, дронів чи артилерії. Якщо порівнювати з Києвом, то щільність обстрілів на рівні 200 ракет та дронів була нещодавно (після Великодня).
Останній рік так щоденно атакують 30% окупованої частини Херсонської області на Правобережжі. Щоденно в Херсоні фіксується 15-40 дронів, над кожним з основних кварталів знаходяться дрони. Ти не можеш переміщуватися по місту, не знаючи де знаходяться дрони.
У чатах постійно скидають інформацію про локації переміщення дронів, на яких вулицях і де саме вони фіксуються. Уявіть собі – дрон сідає на дах будинку, щоб економити електрозаряд і завдяки камері дивиться, що відбувається на вулиці.
Коли проїжджає машина, то дрон підіймається і атакує її. Або це їде велосипедист чи іде людина, не важливо, хто. Ти абсолютно чітко розумієш, що це просто дронове сафарі. Росіяни просто полюють на маршрутки, на тролейбуси, на машини. І це щоденна історія.
Відбувається терор населення, тому що тут немає такої логіки, що атакуються військові цілі чи військова техніка. В самому місті Херсоні військових немає, це знає кожен херсонець, як і в інших населених пунктах, де проживає цивільне населення.
У 100% випадків жертвами стають саме цивільні. Чесно кажучи, я не знаю жодного випадку, коли у самому місті постраждали військові. Поліція, "швидкі допомоги", тролейбуси, маршрутки – це завжди було. Я думаю що, що насправді вони Херсон використовують як полігон.
За характером маневрів дронів у Херсоні ми розуміємо, що це якісь початківці в російської армії вчаться атакувати рухомі цілі.
Навіщо вчитися на якихось там нерухомих цілях там десь на полігоні, якщо є беззахисні "швидкі" чи цивільні мешканці Херсону? Москалі, думають що краще вчитися на цивільних. І воно виходить просто як сафарі.
Вони просто не можуть поцілити у військових, тому що той завчасно помітить і вийде з машини, або ж увімкне засіб РЕБ. А цивільні – легка мішень, і вони вчаться на нас.
Яка зараз ситуація із захистом від дронів, ракет, від снарядів? Які заходи вжиті, наскільки це допомагає? Зараз всі цивільні мешканці мають можливість моніторити у чатах ситуацію з фронту, а фронт – це вулиці міста.
Є різні чати, в яких публікується оперативна інформація про те, на якій вулиці, на якому перехресті помічений той чи інший дрон. Наприклад, Mavic, FPV, "Орлани" чи ще якісь можуть фіксувати ті люди, в яких є детектори дронів.
Звичайні мешканці підключені до чатів, а хто працює з інфраструктурою, в комунальних підприємствах, хто працює в громадських організаціях, волонтерить, евакуює і роздає допомогу — мають детектори дронів. Наші команди теж забезпечені детекторами.
Є різні моделі, вони постійно змінюються: частоти, типу звʼязку тощо. Наразі ми використовуємо при виконанні гуманітарних місій такі технології, які дозволяють підключатися до оптики дрона і бачити те, що передає його камера.
Таким чином наші волонтери вже можуть їх виявляти і бачити, де конкретно вони летять. Ти бачиш не тільки радіус перебування, а й що він конкретно бачить – тобто, де саме він знаходиться. Ми бачили вже дрони на оптоволокні, які літали по Херсону. Це дуже складна історія.
Виявляти їх у радіоефірі чи перехоплювати відео взагалі неможливо, але вони в Херсоні постійно присутні. Військові на фронтах роблять на дорогах цілі коридори з сіток. Можливо, щось є таке в Херсоні? У Херсоні такого немає, на жаль, ніяких сіток.
Все, що є – це оперативна координація між населенням, коли люди між собою взаємодіють і все погоджують. Плюс у наших волонтерів є свої чати, де ми повідомляємо: що летить, куди, з якою швидкістю тощо. Люди живуть і тримаються, по суті, на вірі.
Я минулого четверга їздив у район, де живе наша підопічна жіночка 70 років. Вона мешкає одна у 9-поверховому будинку біля схилу Дніпра, який вже щонайменше три рази обстрілювався, навіть більше, останній раз це було перед Великоднем, весь будинок тоді горів.
Червона лінія йде ось до тієї вулиці, а за нашими спостереженнями, за тиждень-два, вона буде вся у червоній зоні.
Це умовне позначення територій, на яких взагалі не повинно бути цивільних, тому що туди складно доставляти гуманітарку ремонтувати після обстрілів, евакуювати людей.
І допомагати людям існувати в цьому районі дуже небезпечно для волонтерів, працівників комунальних служб тощо. Жінка сама лишилася у будинку. Я їй говорив: "пані Ольго, давайте ми вас переселимо, ми знайдемо хату, ви будете жити далі від червоної зони, де більш безпечно".
Але вона каже: "Ні, я от вірю – все буде добре". Так само до будь-якої людини можна звернутися, і вам скажуть: що все добре, Бог береже, "тут над нами оберіг". Ти розумієш, що в цих словах немає логіки, але в них в серці є таке сильне відчуття.
І бачиш, що вона ціла і хата її ціла, все навколо випалене, а будинок стоїть. Може, справді воно так працює, якщо ти віриш. З іншого боку безпека невизначена, ти постійно знаходишся насторожі. Ми чуємо інколи, що говорять між собою херсонці.
Наприклад, домовляються зустрітися на вулиці Перекопській, яка близько до Дніпра, щоб випити кави і поспілкуватися. Один каже: "У тебе є детектор дрона? Супер, бери з собою, щоб ми знали про наближення". Вони п’ють каву і при цьому постійно моніторять, що показує прилад.
Раптом що – розбігаються. В Києві чи Одесі мешканці перевіряють Google-мапу, чи є на вулиці затори. У Херсоні зовсім інше життя в цьому плані. Люди постійно перевіряють, де є дрон, а де немає, на якій він вулиці знаходиться і від цього будують свої маршрути, логістику.
Як відбуваються бойові дії біля Херсона, які є особливості саме цієї ділянки фронту? За останній час було щонайменше три масштабні спроби перекинути війська російської армії з лівого на правий берег Дніпра.
Працюючи у Херсоні, ми отримуємо інформацію, що накопичуючи в якийсь період часу великий контингент на лівому березі російська армія в результаті спромагається мотивувати тільки не значну кількість військових перебиратися на правий берег.
З останньої кампанії осінтери помітили на лівому березі чотиритисячну армію.
За свідченнями наших військових, пробували переміститися всього лише 500 осіб, і всі вони лишилися добривом на лівому березі або пішли до раків в Дніпро, тому що наші позиції дуже сильно укріплені, зараз єдине, що залишається російській армії – це кошмарити цивільне населення або бити "по горобцях".
Вони не можуть перекинути, тому що гирло Дніпра досить широке від самого Запоріжжя, щоб форсувати його.
Хоча ми отримуємо інформацію, що в них там п’ятикратний комплект для форсування Дніпра, тобто кількість понтонів, човнів та всього іншого, щоб перекинути війська і закріпитися на правому боці — інколи така інформація надходить з різних джерел.
На сьогодні ми більше схильні думати, що це якась абсурдна історія, тому що ми досить давно її чуємо. Ми бачимо, як це все відбувається, коли вони перекидаються в районі Кізомису, коли намагаються перебратися в районі залізничного мосту, але ми знаємо, що там немає цивільних.
Коли в прибережних населених пунктах лишаються цивільні, на жаль, це сильно ускладнює військову логістику, військові дії. Але там у росіян немає ніяких шансів. Найстрашніше, що це дистанційне "кошмарення" цивільних.
Треба розуміти, що правий берег це тільки 30% від цієї території, але станом на перше квітня тут проживає 145 тисяч осіб, і це досить серйозна картина. Коли я був у Херсоні позаминулого тижня – по льодовій арені у місті прилетіли чотири КАБи.
Уявіть собі, металоконструкція, яка покрита брезентом — тупо павільйон, як на базарі. Навколо – поле. Якщо одна КАБ коштує від 300 тисяч доларів, то вони по цьому павільйону викинули 1,2 мільйона доларів.
Здуріти! І логіка у них така: "ми знешкодили склад української зброї" чи "особовий склад". Через 5 хвилин після прольоту там вже були всі журналісти, волонтери, перехожі, перехожі і бачили, що там не було жодної техніки, навіть жодного військового.