Складне, трагічне, необхідне: як запровадити ефективні сучасні алгоритми ідентифікації тіл загиблих воїнів ЗСУ
По-трете, тест ДНК не є абсолютно надійним", — пише аналітик Олександр Кочетков. За його словами, є більш ефективне рішення. Цей допис про складне і трагічне — ідентифікацію тіл загиблих захисників України. Про те, як воно є, і як має бути.
Родина кожного, хто загинув на війні, має безумовне право на гідне поховання героя і світлу пам’ять про нього. Але це не тільки гуманітарна проблема: без ідентифікації тіла рідні не можуть отримати грошову компенсацію.
Воїни ЗСУ, тіла яких не ідентифіковано, вважаються зниклими без вісті, і це може тривати роками. Ситуація загострилася, коли з росії почала надходити велика кількість репатрійованих тіл бійців ЗСУ (саме так вони називаються офіційно).
Це не завжди тіла, здебільшого — дуже спотворені останки, ідентифікація яких вкрай складна. Передбачаю, що ФБ-ні експерти, які знають більше, ніж навіть ШІ, зауважать: "Та зробити ДНК-тест і готово!". По-перше, кожен ДНК-тест коштує до 40 тис. грн.
, а мова про тисячі тіл, і він триває тижнями. По-друге, загиблий може не мати родичів або вони можуть бути поза досяжністю, тому отримати генетичний матеріал для порівняння неможливо. По-трете, тест ДНК не є абсолютно надійним.
Тобто, ідентифікація репатрійованих тіл по ДНК — це дорого, довго і не зовсім надійно.
Саме тому на Заході при ідентифікації тіл при стихійних катастрофах, авіатрощах і подібному на першому місці дактилоскопічні відбитки і особливі прикмети (татуюванні та ін), на другому — стоматологічна інформація, а ДНК — лише на третьому місці.
Але репатрійовані тіла перебувають на різних етапах і у різних формах пізніх трупних змін — гниття, муміфікація, скелетування, багато сильно обгорілих останків.
Здається, яка дактилоскопія? І ось тут — головне! Група українських експертів-криміналістів розробила і впровадила методику, яка дозволяє відновлювати відбитки пальців, а в окремих випадках — навіть татуювання. І це при дуже складному стані тіла.
А далі може працювати автоматизована система дактилоскопічної ідентифікації, яка є в МВС (як з’ясувалося, більшість воїнів ЗСУ отримувала свого часу біометричні паспорти).
Принципово важливо, що для відновлення відбитків не потрібні якісь лабораторії зі складним обладнанням. Відповідно, запропонована методика ідентифікації — це швидко, надійно і майже безкоштовно. Автори методики — Д. Головин, зав.
відділенням судово-медичної криміналістики "Вінницьке ОБ СМЕ"; Р. Циба, судово-медичний криміналіст; Н. Тодоровська, спеціаліст-криміналіст ГУНП у Вінницькій області — не претендують на якусь спеціальну винагороду чи щось подібне.
Вони прагнуть, щоб нагальна загальнодержавна проблема вирішувалася по-розумному, а не як завжди. Тут вже згадані експерти з ФБ подумають, що представники нашої влади не чують фахівців і відкидають сучасні підходи. Як не дивно, не зовсім так.
Зокрема, профільний віце-прем’єр І. Верещук підтримує прогресивній підхід, навіть відповідне рішення за її наполяганням прийняли. Але посади Верещук явно не достатньо для того, щоб вплинути на систему МВС.
Згідно законодавства постанову про упізнання готує слідчий МВС, а вони звикли до ДНК-тестів і не хочуть нічого іншого.
Бо тоді їм доведеться міняти власні підходи, до яких вони призвичаїлися, а ще треба буде наводити лад у МВС-івських базах даних, які не дуже взаємодіють між собою. Коротше, не заважайте працювати так, як нам подобається.
Комітет Верховної Ради не проти ініціювати зміни до законодавства. Але це довгий шлях з невизначеним результатом. А родини загиблих воїнів не можуть поховати своїх рідних і страждають зараз.
Також несе невиправдані збитки український бюджет, який і так катастрофічно дефіцитній. Тому звертаюся до голови МВС України І. Клименка та голови Міністерства охорони здоров'я України В.
Ляшка з проханням невідкладно звернути увагу на проблему і спільно відпрацювати ефективні сучасні алгоритми ідентифікації тіл загиблих воїнів ЗСУ.
Бо цивілізованість, якщо завгодно, європейськість держави, визначається не тільки відношенням до живих, а і до тих, хто віддав життя за Україну. Джерело. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.