Без зв'язку, питної води та довіри, але з надією на ЗСУ: як зараз живе Покровськ (фото)
Покровськ у Донецькій області, який так прагне захопити Росія, поступово перетворюється на місто-привид. Про це йдеться у репортажі "УНІАН", опублікованому 23 вересня. Ще у серпні Покровськ чіплявся за ілюзію мирного життя в тилу, поки лінія фронту наближалась.
Кілька разів на тиждень місто страждало від хаотичних обстрілів ЗС РФ. Люди виїжджали, а магазини й аптеки зачинялися. Однак ще декілька тижнів тому на вулицях можна було побачити мам з маленькими дітьми та підлітків.
Нині ж, як зазначають у ЗМІ, місто стало "блідою тінню" себе ж. Приблизно місяць тому у ньому проживали 48 тисячі осіб, з яких 5 990 — діти. Нині йдеться лише про приблизно 16 тисяч дорослих та 200 дітей. Раніше Покровськ був символом глибокого тилу.
Тут бували військовослужбовці, приїжджали забрати посилки, сходити у супермаркет, полагодити машину, поїсти в піцерії та відпочити. Також місто стало другим домом для багатьох переселенців, які прагнули залишатись ближче до своїх тимчасово окупованих домівок.
Покровськ існував між двох світів. Місцева влада з одного боку споруджувала укриття, з іншого — витрачала гроші з бюджету на кущі троянд у центрі.
Нині ж цими вулицями майже не користуються, вдень на них можна побачити одиниці машин, хоча світлофори продовжують сумлінно регулювати рух. Вікна крамниць у Покровську закриті OSB-плитами. На дошках оголошень можна знайти лиш одну пропозицію — перевезення.
Ті продуктові й аптеки, які ще не зачинились, працюють лише кілька годин на день. Комендантська година у місті триває більшу частину доби — з 15:00 до 11:00 наступного дня.
За цей час жителі мають встигнути сходити в магазин, набрати води, підзарядити телефон та зробити важливі дзвінки. Зв’язку, як і електроенергії, у деяких районах немає, тож для спілкування з рідними доводиться проходити декілька кілометрів.
Продукти у Покровську є, хтось готує їжу "на цеглинах", у когось залишились печі. Однак без холодильника наготувати на кілька днів неможливо. З водою ситуація складніша — питної немає вже багато тижнів. Місцеві носять баклажки з водою.
Літня мешканка міста розповіла, що молодь повиїжджала, а люди похилого віку залишились. Вона пояснила, що не знає, куди їхати, та не має такої фінансової можливості.
Інша жінка розповіла, що вже переїхала з Криму, потім з Маріуполя й втретє — з району Металіст, що межує з Мирноградом. Тепер їхати кудись вона не налаштована. "Там уже дому немає, там вулиці вже немає! Пробиті всі дахи. Винесені усі вікна.
Набридло бігати! Хоча… Хоча, може, й доведеться тікати. Але як? У мене тут мати, яка нікуди не хоче їхати, та тітка після інсульту. Ми питали якісь варіанти, пропонували поселити в якихось задрипаних селах", — поділилась переселенка.
У Покровську продовжують працювати комунальні служби та вивозити сміття. Шахтарі досі ходять на роботу, хоча помитись після зміни не можуть, лише якщо принесуть воду з собою. Колишній шахтар Васильович заявив, що поїде, "тільки якщо притисне".
Він пояснив, що стільки років працював у шахті та "усе наживав", тож не хоче все втратити. З його слів, "страшно, що бахкає", але є надія, що оборонці вистоять. "Виїхати — це один одяг взяти, і то все не візьмеш. Немає таких грошей, щоби найняти перевізників.
Треба мати якусь силу, щоб усе кинути", — підкреслив пенсіонер. Мешканці Покровська хочуть вірити, що зруйновану інфраструктуру можна відновити. Одна жінка навіть обурилася "такому ставленню". Вона заявила, що містян "кинули спеціально", щоб виїжджали.
Інші місцеві поскаржились на відсутність програми з переселення. З їхніх слів, місцевих привозять на два тижні у спортзал або стайню, а потім просять на вихід. Орендувати ж житло — недешеве задоволення, а для пенсіонерів і зовсім недоступне.
Водночас журналістам під час перебування у Покровську прийшло повідомлення з номером "гарячої лінії". Там пояснили, що з міста ходять автобуси, зокрема в Павлоград, звідки можна виїхати евакуаційним потягом.
Переселенців селять на заході країни у гуртожитках та приватному секторі. Волонтери розповіли, що є навіть готові віддати житло переселенцям безоплатно. Однак лікарка й волонтерка Людмила Кривошапка пояснила, що мешканці Покровська — зневірені.
Вони все життя збирали гроші, важко працюючи на шахті та втрачаючи здоров’я, а потім втратили все, включно з довірою. Зі слів Кривошапки, частіше за все чоловіків та дітей тягнуть евакуюватись жінки.
Вони знаходять, хто, куди і як вивезе, за що будуть жити на новому місці, де зможуть отримати допомогу тощо. Нагадаємо, офіцер з позивним "Влас" розповів, що ЗС РФ почали перекидати на Покровський напрямок додаткові резерви.