Танк Challenger 2. Що відомо про британську машину, і як вона допоможе ЗСУ

Британський Challenger 2 відрізняється проміж інших західних танків нарізною гарматою, бронебойно-фугасними боєприпасами та кипʼятильником для екіпажу, щоб він міг приготувати чай чи підігріти їжу. Українська армія отримала обіцяні 14 танків Challenger 2 зі Сполученого Королівства.

Їх ще не було на полі битви, однак скоро це може статись. Тому Фокус розібрався, як зʼявився один із найзахищеніших танків, які його характеристики, та де він вже встиг повоювати.

Основний бойовий танк Challenger 2 — це розробка компанії Vickers Defence Systems (нині частина BAE Systems Land & Armaments). Машина є глибокою модернізацією Challenger 1. Роботи по розробці танка почалися у 1986 році. Міністерство оборони Великої Британії розмістило вимоги до танку наступного покоління.

Vickers подали свої пропозиції щодо створення Challenger 2. Відомо, що деякі високопоставлені чиновники британського оборонного відомства скептично поставились до Challenger 2, бо проєкт порівнювали з американським M1 Abrams.

Однак на бік Challenger 2 став міністр кабінету міністрів Барон Янг, після чого уряд Маргарет Тетчер все ж вирішив продовжувати роботи над Challenger 2. Vickers отримав фінансування на 90 млн фунтів для розробки демонстраційної машини, яку мали продемонструвати до вересня 1990 року.

Довіру до проєкту Challenger 2 у Міноборони Британії викликав завдяки ефективності Challenger 1 під час війни в Перській затоці. Врешті в червні 1991 року саме британська розробка перемогла в тендері Міноборони на придбання танків. Конкурентами був Leopard 2, Leclerc та M1A2 Abrams.

Vickers отримали контракт на створення 127 ОБТ та 13 машин для підготовки механіків водіїв. Перші танки британська армія отримала в липні 1994 року.

Challenger 2 провалив приймальні випробування у ЗС Британії в 1994 році, тому його відправили на випробування прогресивного зростання надійності. Три танки проходили різні тести протягом 285 днів симуляційних боїв. Офіційно на озброєння Challeger 2 поступив лише в 1998 році.

Нова машина не тільки пройшла тести надійності в експлуатації, але й перевищила усі штатні вимоги. В ході розробки танк отримав нарізну гармату L30A1, що вирізняє британську розробку поміж всіх інших західних машин, які мають гладкоствольну гармату.

Це повʼязано з тим, що британська армія продовжує надавати перевагу бронебійно-фугасним снарядам HESH, які мають більшу кінетичну енергію та інші танкові боєприпаси.

Однак у такої гармати дещо менший ресурс ствола — близько 500 пострілів у порівнянні з 800-1000 у гладкоствольних. Серійно танк виготовляли до 2004 року, після чого виробництво згорнули через відсутності замовлень як всередині країни, так і у світі.

Єдиним іноземним замовником був Оман. Всього королівство закупило 38 танків у 1993 році та ще 20 у 1997 році. Танк Challenger 2 вважається одним з найзахищеніших танків у світі. З додатковим бронюванням маса машини може сягати 75 тонн.

Для порівняння вага Leopard 2A4 та 2A6, які також є в ЗСУ, складає 55 та 62,5 тонни відповідно. При тому у німецьких танків потужніші двигуни на 1500 кінських сил, що робить їх маневровнішими та потужнішими.

Башта та корпус Challenger 2 виготовлені з броні Dorchester 2 покоління, деталі якої засекречені. Захист екіпажу машини був першочерговим завданням для конструкторів. Додаткове бронювання можна додатки як елементами динамічного захисту, так і протикумулятивними решітками.

Окрім цього силует машини зробили таким, щоб зменшити його радіолокаційну помітність. Про те, що в британській армії цінується комфорт екіпаж говорить те, що у кожному танку від Centurion до Challenger 2 є кипʼятильник, щоб танкісти могли собі розігріти їжу чи зробити напій.

Окремо варто зазначити, що у Великобританії нині розробляють нові боєприпаси для танку Challeger 2 разом з Німеччиною. Це відрізняє західну школу танкобудування від радянської. Також всередині танку екіпаж не оточений боєприпасами, як в радянських.

Замість автомата заряджання Challenger 2 має заряджаючого, який вручну заряджає гармату. Снаряди при цьому розміщують в захищеному відділі башти. Як вже зазначалось вище, британський танк отримав нарізну гармату для бронебійно-фугасних боєприпасів.

Якщо казати простими словами, то снаряд роблять з доволі тонкими стінками, а на його кінці встановлюють підривач. Під час ураження цілі боєприпас деформується допоки підривач не підірве всю вибухову речовину у снаряді.

Це створює великий тиск на обʼєкт, який викликає внутрішню руйнацію броні чи стіни будівлі. Окрім бронебійно-фугасних боєприпасів є й традиційні бронебійні, які виробляють зі збідненого урану.

У середині Challenger 2 встановлено 32-розрядний цифровий компʼютер, який дозволяє уражати цілі з більшою ймовірністю, завдяки оптиці, обчислювачам, та датчикам у різноманітних діапазонах. Бойове хрещення танк отримав у миротворчих місій у Боснії та Герцеговині та Косово.

Однак там не було танкових боїв, реальні боєзіткнення британські танкісти мали під час війни в Іраці. Іракські війська мали Т-55, Т-62 та старі модифікації Т-72, а також РПГ-7 та різні ПТРК. Сполучене Королівство не втратило жоден Challenger 2 під час зіткнення з ворогом.

Були епізоди, коли танк витримував потрапляння 14 РПГ-7 з близької дистанції, а також ракету з ПТРК Milan. Екіпаж танка не постраждав й дочекався евакуації всередині машини. Єдиний раз, коли Challenger 2 було втрачено в Іраці стався від дружнього вогню у Басрі.

Один екіпаж помилково прийняв танк за ворожий та влучив у снарядом у відкриту кришку командирського люка. Загинуло двоє членів екіпажу, а танк загорівся від удару. В Україні танки Challenger 2 ще не були помічені на полі битви.

Військові пройшли навчання у Британії, а самі машини вже перебувають на українській території, про що було офіційно заявлено. Згідно з концепцією майбутнього розвитку британської армії, з 227 машин 148 модернізують до рівня Challenger 3, а 79 планують списати.