Від любовi до ненависті: чому Польща підіграє Росії, ведучи торговельну війну з Україною
Політичні ігрища… з присмаком торговельної війни: чому поляки прагнуть зашкодити Україні… І не тільки вони Польща боїться стати наступною жертвою Кремля, та водночас Варшава аж зі штанів вискакує, аби зменшити шанси Києва на перемогу: блокує кордони і влаштовує торговельну війну.
Все тому, що електоральні інтереси політиків — понад національну безпеку: боротьба за виборця долає інстинкти виживання.
Всі оті "народні гуляння" перевізників, а тепер і фермерів організовує польська праворадикальна партія "Конфедерація", її непрямо підтримує права президентська "ПіС" Анджея Дуди.
Вони розхитали антиукраїнські настрої і тепер намагатимуться знову повернути політичний контроль над Польщею.
На торішніх парламентських виборах "ПіС" зайняв перше місце, але не зміг сформувати уряд, оскільки ідеологічний проросійський партнер "Конфедерація" набрав надто мало голосів. В результаті премʼєром став Дональд Туск, обʼєднавши лівих.
7 та 21 квітня у Польщі відбудуться місцеві вибори, і тому правий націоналістичний тандем воліє захопити владу на низовому рівні. Поміж іншого, вони збираються "постригти" голоси на хвилі українофобії.
Більшість наших громадян, що мешкають чи проїжджають через Польщу, одностайні: емпатія враз змінилася на ненависть. Вада ксенофобії давно засіла в ментальності польського суспільства.
Влада не раз просила вибачення за геноцид проти євреїв в часи ІІ світової, але антисемітизм не вивітрився й досі.
Наприклад, один з лідерів "Конфедерації" Гжегож Браун у сеймі вогнегасником залив ханукальну свічку: мовляв, у такий спосіб повернув стан рівноваги та нормальності.
Така поведінка подобається виборцеві: поляки довгий час голосували за праворадикальну "Самооборону" Анджея Лєппера, який такими ж методами мобілізовував сільський електорат.
Найсумніше, що в цю гру почав грати й новий — лівий — премʼєр Туск: напередодні виборів йому незручно "ставати проти вітру", він пасивно підігрує усій цій кампанії. У протестного флешмобу, окрім політичної, є ще інша складова: торгова блокада України.
Здавалося б, до чого тут РФ. Раніше "протестанти" говорили про захист польського ринку, тепер раптом перевзулися: мовляв, українці витіснили їх з німецького та інших європейських ринків. Та є одне "але": за 2023/24 р. московити збільшили продаж зернових у 2,3 рази.
На разі, вони продають у ЄС дещо менше України, але… російське збіжжя жоден польський "патріот" не блокує: Кремлеві потрібні повернути ринки Євроспільноти, і "корисні ідіоти" в цьому дуже допомагають.
Цікавий факт: тільки через Польщу в 2022/23 "перевалилося" 12 млн т зерна з РФ і лише 4. 3 млн т з України. Це не означає, що це зерно купили в ЄС, але однаково — потоки вражають.
Найближчим часом, до поляків обіцяють приєднатися фермери Франції, Німеччини, Румунії, Словаччини, Чехії, Нідерландів, Іспанії, і т. д. Але у них дещо інші гасла: вони вже не кличуть Путіна навести порядок з "бандерівцями" та власним урядом, як це було в Польщі.
Європейці виступають проти політики Брюсселя. Це наслідок активності європейських [ультра]правих. Значну частину правих варто назвати не стільки проросійськими, скільки паразитами, які живляться євроскептицизмом.
Вони дедалі завзятіше потрапляють до національних парламентів, а економічні проблеми ЄС дозволяють їм правно шукати цільову аудиторію для маніпуляцій.
А в цьому випадку — фермерів, руками яких вони розігрівають як свій рейтинг, так і розхитують економічну політику Брюсселя. І в цьому їх інтереси збігаються з Москвою.
Хоча лідери європейських правих — угорський премʼєр Віктор Орбан і словацький Роберт Фіцо — відверто ллють воду на млин путінських інтересів. Головна мета усього цього протестного карнавалу — дистанціювання від Брюсселя, тобто — порушення єдності Європі.