Інше

Про що дізналася американська розвідка: США не вірять у війну з Росією, але бояться ядерного шантажу

У новому звіті американської розвідки журналіст Орест Сохар бачить віддзеркалення старих американських страхів. Вашингтон, як і раніше, ведеться на путінську ІПСО про можливий ядерний удар.

Московія не бажає прямого військового конфлікту з силами США і НАТО, — припускає розвідка США. Після цих слів увесь Північноатлантичний блок мав би хором видихнути, оскільки т. зв. "ескалації конфлікту" з РФ його очільники бояться так само, як і тіні бункерного.

Але ні… "Кремль не налаштований перетнути поріг масштабного глобального військового конфлікту, і продовжуватиме асиметричну активність нижче рівня прямого зіткнення", — йдеться в доповіді нацрозвідки США щодо основних загроз безпеці.

У рейтингу небезпек Московія займає 2-ге місце, — після Китаю, за нею — Іран та Північна Корея.

Загальне враження від цього звіту дуже дивне: в одній частині автори говорять про небажання бункерного проходити "поріг конфлікту" з НАТО, з іншого — вони піддаються путінському ІПСО про "неминучу відплату колективному Заходу".

"Нездатність Росії досягти швидких і рішучих перемог на полі бою в поєднанні з українськими ударами по самій РФ продовжують викликати занепокоєння, що Путін застосує ядерну зброю", — йдеться в документі.

Це пряме відсилання до торішньої спецоперації Кремля, про яку писала Wall Street Journal "Як втрачено найкращий шанс виграти українську війну".

Восени 2022-го перемоги ЗСУ на Херсонському та Харківському напрямках спонукали бункерного до ядерного блефу: Кремль зі швидкістю скаженого кролика тиражував інформацію про те, що розглядає можливість завдавати ядерний удар по Україні, якщо війна йтиме для нього за катастрофічним сценарієм.

Хоча реально ці слова нічим підкріплені не були, але США купилися, обмеживши постачання зброї ЗСУ. Кремлеві прийом сподобався, тому він і далі старанно прокачує ці страхи.

Можу припустити, що справа не лише у впливові російського ІПСО на розвідку: очевидно, що американські спецслужби свідомо залишають люфт для маневру своїм політикам, якщо їм конче знадобиться злякатися чергового "витка ескалації".