Пригожин ожив, а Суровікін — ні. Який розклад утворився на кінець літа в російській армії

З видаленням Пригожина в Африку його конфлікт із Шойгу і Герасимовим можна вважати вичерпаним, вважає політолог Віктор Небоженко. Він аналізує розклад, що склався в російській армійській системі, де ніхто в підсумку не виграв.

Отже, офіційно конфлікт у трикутнику "Путін-Шойгу-Пригожин" закінчився. Але ніхто не домігся повного успіху.

Незважаючи на бурхливі вимоги ображеного міністра оборони Шойгу, Путін не наважився розправлятися з Пригожиним за цей карикатурний бунт, щоб не посилювати угруповання Шойгу-Герасимова в армії.

Шойгу доводиться терпіти публічне приниження, бо на фронті без змін, а Пригожина не покарано. Для армії це доказ того, що, володіючи величезними військовими ресурсами, дует Шойгу і Герасимов не має відповідних політичних ресурсів.

Підбурюючи Пригожина і Шойгу, Путін намагається залишитися арбітром між різними угрупованнями влади і свого оточення, але після бунту Пригожина всі розуміють, що російський президент втратив роль балансира й арбітра між вежами Кремля.

Тепер він лише лідер наймогутнішого владного угруповання, а не господар або арбітр для всіх інших.

Для Пригожина офіційно місце заслання змінили з Білорусі на Африку, але частина вагнерівців під власним ім'ям залишилися в Білорусі і максимально наблизилася до кордону Польщі.