Людина, зброя, місія: як змінилися Збройні Сили України за 2022 рік
Перша та найважливіша відмінність. Справа навіть не в новому західному озброєнні (хоча про нього ще буде сказано), а у тому, як змінився внутрішній стрижень українського війська, у розумінні свого призначення та зв'язку з усім народом.
Зазвичай такий стан називається народною армією або, як кажуть в Ізраїлі: "Народ формує армію, а армія формує народ". До повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого ЗСУ перебували вісім років у стані обмеженої війни з РФ на сході України.
За ці вісім років обмеженої війни сотні тисяч українських захисників пройшли через фронт чи як мінімум через службу в армії.
Це створило колосальний резерв людей з бойовим досвідом, мотивацією, розумінням та готовністю до того, що обмежена війна переросте у щось більше та масштабніше.
Саме ці люди стали головним стрижнем мобілізації, яку оголосили в Україні у лютому 2022 року, і сьогодні усі Сили оборони України налічують уже під мільйон людей.
Якщо ЗСУ колись були типовою армією нашого часу (тобто просто силовим інструментом держави) і налічували лише кілька сотень тисяч службовців, то сьогодні це велике народне військо загальнонаціонального рівня.
Додайте до цього мільйону ще загальнонародний волонтерський рух – ви отримаєте масштаби по-справжньому військової організації, небачені в Європі з часів Другої світової війни. Друга важлива відмінність – розуміння свого призначення.
Якщо ЗСУ у редакції "до 24 лютого" не могли похвалитися якоюсь серйознішою місією, ніж стримування ворога на сході України, то сьогодні є чіткий перелік цілей: захист громадян України, розгром Збройних сил РФ та повернення території України до кордонів 1991 року.
Воістину, українська армія, як це й було визначено класиками державності минулого, – гарант захисту суверенітету української держави та народу, який живе в цій державі.
Після цих двох факторів – людини (а людина – це найважливіше в армії) та розуміння місії цієї людини – тепер можна згадати й про озброєння ЗСУ. Третя важлива відмінність. ЗСУ початку повномасштабного російського вторгнення спиралися зазвичай на радянські зразки техніки.
Так, була якась кількість як всюдиходів HMMWV, так і зразків західної стрілецької зброї, але це все була крапля в морі радянської спадщини. Навіть українські розробки – і ті мали в основі радянське минуле: наприклад, ПТРК "Стугна-П", що чудово показала себе в боях.
Тепер же 2023 рік ЗСУ зустріли з великим переліком не просто західних моделей озброєнь, а і їх нових зразків зокрема. Західний підхід до створення зброї кардинально відрізняється від радянського (а сьогодні – російського) підходу.
Це орієнтація на якість, людський фактор (військова ергономіка, наприклад), точність систем та багато іншого.
Зі старою радянською зброєю неможливо реалізувати багато концептів західного військового мистецтва – такі, як децентралізація командування, автономія командирів, швидке закриття циклів (час від виявлення цілі й до її ліквідації) та синергія різних родів військ у єдиному мережевому військовому механізмі.
Це і є третім чинником кардинального прогресивного зростання ЗСУ за 2022 рік. Західні зразки техніки – це не штучні екземпляри, а масове якісне посилення української армії.
Взяти хоча б всілякі броньовані машини (всіх типів та моделей), їх передано українській армії вже понад 2000 штук. Це величезна допомога. А ще є сотні одиниць артилерії, ЗРК (найкращих у своєму класі) та інших зразків озброєння – аж до легкого стрілецького.
Українська армія набула себе у трьох вимірах – вимірі людини, місії та якості зброї. Так, проблем ще дуже багато. Попереду складний подальший перехід, зокрема на західні танки та авіацію. Це тернистий шлях.