Де рятуватися від російських ракет? Чому постійно доступні укриття через рік війни все ще проблема
Бачу зранку десятки гнівних (істеричних, насправді) дописів про закриті чи відсутні укриття і про те, що вони завжди мають бути відкриті і там має бути все для комфортного перебування людей.
Мій досвід використання подібних місць дорівнює нулю, але на самому початку великої війни у лютому-березні минулого року пару разів відносив у сховища разом з побратимом зайві продукти, якими тоді щедро ділилися київські бізнеси і громадяни.
Одного разу ми занесли пару коробок цукерок, печиво, апельсини, соки з розрахунку на кільканадцять дітей. За пів години ми принесли наступну партію і… не побачили жодної людини і жодного сліду від щойно принесеного. Хтось сильно зголоднілий встиг все забрати.
Тоді вирішили більше не лишати без контролю продукти, а давати в руки. Одного разу люди сказали, що бояться там перебувати, бо там "дивні люди". Пішли й перевірили. То були безхатьки, для яких той простір став ідеальним місцем тимчасового перебування.
Мови, щоб лишати за відсутності контролю воду, каремати, зарядки і так далі, нема. На фото — кількість укриттів у Києві, які мають бути завжди відкриті і там завжди має бути порядок.
Якщо це школа — розумію, хто відповідає (хоча найближчі до мого дому неввічливо повідомляють, що вони не для всіх, а лише для "здобувачів освіти і педагогів"), а якщо це паркінг приватного будинку, то мешканці мають тут право голосу, бо їм зрештою за це платити.
А ще місто має мати напоготові сотню спринтерів, які будуть бігом відкривати підвали, випереджаючи швидкість "Кинджалів", а це плюс мінус п'ять хвилин. Можу помилитися, але здається, кількість киян, які користуються укриттями, падає.