Війна загнала Україну у колосальнi борги. Чому не порушується питання про їх списання?
Пам'ятаєте анекдот — як діти підглядали в спальню до батьків та питали: "І ці люди забороняють нам колупатися в носі???" Нижче дуже короткий список кейсів списання держборгу в різні періоди часу різним країнам: Україну знайшли? ) Як бачите, списання боргів – існуюча практика у світових кредиторів.
Вони, звичайно, не мають мети роздаровувати гроші, але вони адекватні. І розуміння того, що повернути 50% краще, ніж не повернути нічого, в них є. Україна має унікальну ситуацію. До вторгнення у нас був один із найнижчих рівнів держборгу в Європі.
На кінець грудня 2021 року державний борг України становив $86,61 млрд доларів (45,2% прогнозованого ВВП) Для порівняння: Вторгнення призвело до руйнування Української економіки, зростання оборонних витрат та падіння податків. Ми воюємо, звичайно, насамперед за своє майбутнє.
Але, якщо не дай Боже, ми не переможемо, війна прийде в Європу і, по суті, ми воюємо за майбутнє Європи і всієї західної цивілізації. Війна дуже дороге заняття. На 31 січня 2023 року держборг склав вже $116,44 млрд. І обсяг боргів зростає, ми збільшуємо взяті він зобов'язання.
На додаток, підписавши Меморандум із МВФ, ми погодилися збільшити податкове навантаження до ВВП.
Але чому (???) не порушується питання списання нашого держборгу хоча б частково? Поясніть, будь ласка! Чим ми віддаватимемо борги, якщо після закінчення війни ми отримаємо країну-банкрута: Плюс колосальні борги, які віддавати і нам, і нашим наступним поколінням.
Дефолт просто неминучий! Як наслідок – на нас чекають серйозні економічні та соціальні потрясіння. Кредитори взагалі нічого не отримають.
В принципі, як і всі ми… У мене до всіх головне питання, в нас є наш український план і наша суб'єктна позиція з кредиторами? Ми, мінімум, можемо розраховувати на 50% списання держборгу і реструктуризацію частини, що залишилася, на 5-10 років.