Боксери, футболісти та гейм-дизайнери: історії спортсменів, які загинули в боях з армією РФ
Фокус публікує історії людей, які пожертвували власною славою заради незалежності України. Військовозобов'язані спортсмени та тренери отримали привілеї під час війни — вони можуть виїжджати з України на змагання та збори.
За офіційними даними, близько 9 000 осіб скористалися цим правом, понад 300 з них залишилися в інших країнах. Нерідко такі виїзди свідчать про бажання уникнути мобілізації. Відомим спортсменам дають військові посади і звання, але мало хто доїжджає до гарячих точок.
Наприклад, у борця Жана Беленюка є звання старшого лейтенанта ЗСУ. Спортсмени-політики проходять "умовну" службу, представляючи Україну в спорті. Завдяки своїй діяльності спортсмени в принципі можуть не воювати, їздити на міжнародні турніри і спокійно накопичувати славу.
Узагальнювати все ж таки не варто, далеко не всі представники спорту — ухилянти і любителі жити красиво під час війни. Протистоять агресору зі зброєю в руках достатньо героїв-спортсменів. Нині у Збройних силах України служать близько 3 000 спортсменів і тренерів.
А від початку російського вторгнення в боях загинули майже 400 осіб. Тих, хто віддав життя за незалежність України, називають "Ангелами Спорту", розповіли Фокусу в Міністерстві молоді та спорту. "Ми втрачаємо найкращих із нас щодня.
Ми повинні враховувати процедури мобілізації. Наприклад, Ігор Нагаєв, наш найкращий тренер із каное-каяку, має приєднатися до поля бою. Йому 57 років", — говорив в. о. міністра у справах молоді та спорту Матвій Бідний.
Загиблі спортсмени-військові мали всі шанси для будівництва успішної спортивної кар'єри. Щонайменше двоє з них могли завоювати золото Олімпіади, кажуть Фокусу в міністерстві.
22-річний боксер Максим Галінічев, який здобув срібло на юнацькій Олімпіаді 2018 року, навесні минулого року не поїхав на чемпіонат Європи. Він обрав шлях воїна і пішов добровольцем у 25-ту окрему повітряно-десантну Січеславську бригаду.
Крім участі в Олімпіаді, він завоював золото європейського чемпіонату з боксу серед молоді 2017 року та друге місце в Чемпіонаті Європи до 22 років 2021 року. Галінічев отримав два поранення, але це не зупинило його і хлопець повернувся на фронт.
Його життя обірвалося 10 березня 2023 року в місті Червонопопівка Луганської області. Студент другого курсу Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, член збірної України з кульової стрільби 21-річний Єгор Кігітов, пішов до війська в перші дні війни.
В одному з бойових епізодів хлопець потрапив під обстріл "Градами" — снаряд влучив у будівлю, де він ховався, і спалахнула пожежа. Спортсмен зазнав найсильніших опіків, відмовився від повної реабілітації та продовжив захищати країну.
"На жаль, там [на фронті] Єгор і зустрів смерть від російських загарбників", — зазначили в Мінспорту. Російські окупанти забрали життя у колишнього професійного футболіста, 43-річного Олександра Гончара.
Він грав за українські клуби "Прикарпаття", "Ворскла", "Металіст", "Зоря" та "Олександрія". В елітному дивізіоні чемпіонату України він провів 67 поєдинків, у яких забив 2 голи. У березні 2023 року Гончар став солдатом окремої автомобільної бригади десантно-штурмових військ.
Через пів року служби, 16 серпня, його життя обірвалося на Запорізькому напрямку. У боях з окупантами віддав життя і тренер зі спортивної гімнастики Артем Скляров із Білої Церкви. Він завойовував медалі на змаганнях різного рівня та отримав звання майстра спорту України.
Після закінчення спортивної кар'єри працював тренером у залі місцевої ДЮСШ №1. Проходив службу в прикордонних військах, а після початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт із побратимами.
Підрозділ Склярова останнім часом перебував у районі села Макіївка Сватівського району Луганської області, спортсмен загинув 13 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання. Серед військових були і представники незвичайних видів спорту.
Один із прикладів — відомий кіберспортсмен і гейм-дизайнер Володимир Єжов, розробник популярних комп'ютерних ігор "S. T. A. L. K. E. R. . Чисте небо" і "Козаки". Після початку повномасштабного вторгнення він приєднався до добровольчої роти "Українська військова організація".
Єжов брав участь у захисті Києва. Отримавши бойовий досвід, він очолив підрозділ аеророзвідки 23-го батальйону спецпризначення Окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького. Володимир Єжов 22 грудня минулого року підірвався на міні під Бахмутом.
У героя залишилися дружина та двоє синів 7 і 10 років. Фокус раніше писав, яким чином спортсмени виїжджають з України. Футболістам вдається покинути країну за спрощеною процедурою, а деякі федерації не можуть домогтися виїзду своїх спортсменів за кордон близько року.