Чи варто обговорювати тезу «українців не попередили про війну, щоб ми не програли»
Вона абсолютно не має сенсу. Люди, знайомі з логікою, можуть втратити розум, якщо будуть її аналізувати і намагатися знайти прихований сенс. Відео дня І всі це розуміють. Навіть ті, хто її повторюють. Виправдання цих ідей вбиває імідж тих, хто їх виправдовує.
Правда в тому, що дуже важко визнавати помилку. Важко визнавати, що не вірили американській розвідці і тому помилилися. Важко визнавати, що недооцінили безумство Путіна і Росії в цілому, а тому помилилися.
Важко визнавати, що вірили тільки в напад на Донбасі і тому не готувалися на півночі. Важко визнавати, що фінансували дороги, тому що дуже хотіли їх фінансувати і тому не виділяли гроші на безпеку, а це була помилка.
Важко визнавати, що скоріше вірили розмовам про підступних англосаксів, ніж про те, що російські війська підуть з Білорусі, тим більше через Чорнобильську зону. Важко визнавати помилку. Але треба Важко визнавати помилку. Але треба.
Тим більше, що так помилялися багато людей і не тільки в Україні. Бо просування тез, які не мають жодного сенсу спочатку змусить всіх сміятись. А потім все рівно доведеться визнати помилку. А ще тому, що треба не допустити помилку знову.
І тому треба пам’ятати, що ті люди, що говорили про підступних англосаксів — наближали Бучу. Бо вони знову і знову повторюватимуть антизахідні тези, маскуючи свій руський мир головного мозку. Граючі на боці ворога.
Що саме ці люди будуть стримувати реформи і вбивати клин у нашу співпрацю із цивілізованим світом. Саме ці люди можуть нівелювати найбільші перемоги українського народу. І вони набагато небезпечніше, ніж визнання помилки і політичні наслідки, які це може принести.