Харків під ударом: як урятувати місто від ментальної атаки Москви
"Більд" розповів, що до 2026 року РФ спробує захопити Харків (а також Дніпро та Запоріжжя). Так ось. Бо якийсь час узагальнював низку спостережень. Логіка та фактаж, на які нанизується ця теза, схематично має такий вигляд. Із 1991 року Харків пройшов через кілька потрясінь.
В СРСР місто було важливим імперським науково-технічним і промисловим центром. Усе, що обслуговувало масштаб імперії (особливо — ВПК), умить стало непотрібним. Місто втратило 200 тис. населення (дуже продуктивного) та пройшло через болісну адаптацію.
Замість наукомістких виробництв з'явився ринок "Барабашово". До середини 2000-х місто оклигало, знайшло нову місію, яка значною мірою була зав'язана на контакти з Росією. У 2014 році частина цих зв'язків обірвалася, частина — ослабла.
Із найбільшого логістичного хаба Харків дедалі більше перетворювався на глухий кут. Обвалу не сталося через приплив великої маси населення з Донецької та Луганської області. Це була ін'єкція, яка допомогла пройти через шок.
Плюс бив рекорди аеропорт, що забезпечувало достатній комфорт і мобільність для контингенту з високими доходами. У 2022 році ситуація різко погіршилася. Є тенденції, які на поверхні. По-перше, встав і вийшов ІТ-бізнес. Багато хто — безповоротно.
Ті, хто поки що залишився, готуються. А це найважливіша для міста частина спільноти. По-друге, під загрозою сектор освіти. Поки ще є інерція, але і студенти (особливо — іноземні), і викладачі неминуче шукатимуть альтернативу. Це ще одна ключова група.
По-третє, багато бізнесів, де потрібно щось розвивати або просто з тривалим циклом, завмерли або пішли/відходять. Їдуть люди затребуваних професій, наприклад, лікарі. Тимчасове штучне підживлення у вигляді ПДФО військових спотворювало картину, буде ще складніше.
Загалом значна частина найпродуктивнішого населення, яка формувала міське середовище, покинула місто або перебуває на стадії прийняття того, що доведеться виїхати. Не сьогодні, так завтра. Не завтра, так післязавтра.
Потреби оборони забезпечать приплив у місто нового населення — військових. Однак їх не буде достатньо для компенсації відтоку. Плюс військові створюють інше середовище. Ворушитиметься якась оборонка. Але, імовірніше, не виробництво, а ремонт і подібне.
Навіть якщо війна заморозиться завтра, Харків залишиться глухим кутом на кордоні з Мордором, що нависатиме. У підсумку вийде зовсім не те місто, у якому багато харків'ян звикли жити і яке було магнітом для кількох регіонів. Харків у нинішньому вигляді перестане існувати.
Середовище зміниться. Він поступово перетвориться на аналог Сум (теж розташовані за 40 км від кордону з РФ). Гарне місто — але інше. Росіяни підкидають думку: ну, припустімо, ви хоробро обороняєтеся, і завтра війна стане на паузу.
А далі що? А чи житимете ви в такому місті зі своїми дітьми? А якщо не будете, то навіщо впиратися? Пряник інтеграції в ЄС і НАТО поки / вже не є переконливим.
Точніше, багато хто обиратиме особисту інтеграцію, а не боротиметься за ефемерну інтеграцію разом із містом, у якого сумна перспектива. Доти, доки не позначена інша перспектива. 6.
Поки відбивалися підручними засобами, усю цю рефлексію про майбутнє треба було тримати при собі, щоб не розмивати фокус. Зараз уже треба давати людям якісь підказки. Бо росіяни активно вийшли на цю галявину.
Щоб зберегти й забезпечити розвиток півторамільйонного міста, потрібна велика ідея. Я б шукав ідею в правдивій і зрозумілій галузі — зв'язків Харкова з Росією.
Харків має перетворитися на один із головних центрів роботи з російською загрозою для ЄС і НАТО, на один із центрів модерування того, що відбувається на російському просторі.
У Харкові для цього є базовий інтелектуальний капітал, який можна наростити, і незаперечна перевага — відсутність мовного бар'єру. У Харкові має бути розгорнуто міжнародний трибунал для переслідування російських злочинців.
У Харкові має бути побудований інструмент фільтрації, який росіянин є хорошим, а який — ні. У Харкові має заземлитися вся міжнародна інфраструктура з обслуговування санкцій проти Росії, конфіскації активів тощо.
У Харкові потрібно розгортати think tank'и з аналізу Росії, які обслуговуватимуть західні столиці. Замість того шлаку, який наплодили зараз із різного роду совєтологів і кремленологів. Як переговорна опція існує теза про демілітаризовану зону на 100-200 км углиб РФ/РБ.
Харків від самого початку має бути спозиціонований як центр моніторингу / управління цієї зони, якщо її буде створено. Одне з прикладних питань для будь-якого діалогу про гарантії — створення умов для реанімації аеропорту. Щоб відкрити місто для іноземців.
Плюс доба логістики в один бік — це вирок. Подібних ідей можна накидати ще, скомпонувати їх і вибудувати в якусь логіку, таймлайн, "якщо — то" тощо. Головне — щоб ці ідеї допомогли зафіксувати потрібний масштаб. У Кремлі не кричатимуть "ура" та можуть посилити тиск.
Фішка в тому, що вони в будь-якому разі посилять тиск. Різниця: чи встигне Харків з'явитися на карті інтересів ЄС / НАТО, чи ні. Це визначить масштаб ресурсу, який можна буде залучити для захисту й відновлення.
Якщо не думати в цьому напрямку, то багато чого все одно буде реалізовано. Бо запит на роботу з російським простором є. Але буде реалізовано, умовно, у Львові. Тому що у Львові приємно.
Буде гарний мир і шанс на нормалізацію з РФ через деякий час — Харків займе нішу хаба контактів. Буде поганий мир і мавпи з ядерною бомбою за 40 км? Сеул теж так живе. Але він включений у систему інтересів і гарантій.
Щоб ви розуміли — досі існує спеціальне командування ООН, створене в 1950 р. для захисту Республіки Корея від агресивного комуністичного режиму. Загалом, час продумати нові прохання до Санта Клауса та підтягнути на правильний бік Діда Мороза. Почати зі Снігуроньки.