Тупик для танків: як плани РФ на Лиманському напрямку розбиваються об українську оборону
Фокус розбирався, чому Лиманський напрямок перетворився для армії РФ на пастку замість плацдарму для прориву. За даними DeepState, у червні 2025 року російська армія продовжує підтримувати високу інтенсивність штурмових операцій.
Якщо у травні середньодобова кількість атак становила 184, то в червні цей показник зріс до 186. З 10 по 14 червня армія РФ провела понад 200 штурмових дій за добу.
Одним з найважчих залишається Лиманський напрямок, де, за даними Генштабу ЗСУ за 19 червня, російські окупанти майже вдвічі збільшили кількість атак, до 29 разів за добу. Фокус розбирався, що зараз відбувається на цій ділянці фронту.
На думку військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка, Лиманський напрямок залишається одним із найскладніших на фронті, але має свої особливості.
Зокрема наприкінці травня 2025 року російські війська здійснили перегрупування сил, зосередивши підрозділи 144-ї мотострілецької дивізії, яка входить до складу 20-ї загальновійськової армії. Ці сили діють на правому березі річки Чорний Жеребець.
Для посилення наступальних дій до операцій залучили частини 2-ї мотострілецької дивізії зі складу 1-ї танкової армії. Перша танкова армія, яка діє на Лимансько-Куп’янській осі, мала амбітні плани щодо захоплення лівого берега річки Оскіл.
Проте, попри вихід на позиції між Кругляківкою та Колісниківкою в районі Сінькове, російські війська вже кілька місяців не можуть просунутися далі.
За словами експерта, за задумом російського командування, 1-ша танкова армія мала відіграти ключову роль у прориві українських рубежів і захопленні лівого берега Осколу. Проте ці плани зазнали краху.
Після просування до Колісниківки та Кругляківки ворог не зміг рухатися в напрямку Загризове, що унеможливило наступ на Ківшарівку, Куп’янськ, Куп’янськ-Вузловий чи Борову з півночі.
"Вони декілька місяців вже просто не можуть рухатись за межі Колісниківки та за межі Кругляківки в напрямку на Загризове. Тому це їх план… він провалився", — каже Фокусу Коваленко.
Через невдачі 1-шу танкову армію перекваліфікували на допоміжну роль для підтримки інших груп, зокрема 6-ї та 20-ї загальновійськових армій. Це дозволило російським силам отримати додаткові ресурси та розпочати новий рух.
Основний наступ веде 20-та загальновійськова армія, яка просувається між Зеленою Долиною та Новомихайлівкою із метою виходу на Карпівку. Військовий експерт Олег Жданов підкреслює, що Лиманський напрямок має виняткове значення для російських окупантів.
По-перше, він дозволяє просуватися вздовж кордону Донецької області, що відповідає заявленим цілям російського керівництва щодо її повного захоплення. По-друге, цей напрямок дає змогу перерізати ключову логістичну артерію для Слов’янсько-Краматорської агломерації.
"Траса Харків — Слов’янськ, яку також називають Харків — Донецьк, має стратегічне значення. Її перерізання суттєво ускладнює логістику, адже в тому регіоні немає інших аналогічних доріг у напрямку Краматорська та Слов’янська", — пояснює Фокусу Жданов.
Ця траса є критично важливою для постачання українських сил, і її втрата значно ускладнить оборону регіону. По-третє, прорив на Лиманському напрямку дозволив би ворогу зрізати Сіверський виступ, що залишається недосяжною метою для росіян уже понад два роки.
Військовий експерт також звертає увагу на організаційні труднощі української сторони. Обороною Лиманського напрямку керує третій армійський корпус, який досі не сформовано повністю.
Планувалося об’єднати Лиманський і Куп’янський напрямки під відповідальність цього корпусу, але процес створення затягується через організаційні проблеми. Олександр Коваленко припускає, що російські війська мають кілька потенційних напрямків просування.
Один із них — рух на Карпівку з подальшим наступом на Лозове через річку Нетриус. Інший — поворот на північ у напрямку Греківка-Новоєгорівка. Цей виступ є стратегічно важливим, і його захоплення могло б полегшити просування до висот між Новим Миром і до Копанки.
Контроль над цими висотами є ключовим для подальшого наступу на Борову. Проте виконання цього плану для росіян ускладнене. "Задум у них був амбітний, але з реалізацією — проблеми: все просувається мляво.
Навіть після підсилення 1-ю танковою армією 20-та армія досягла лише обмежених результатів — вийшли на Карпівку, Рідкодуб і Нове, оточили Зелену Долину, але без суттєвих стратегічних успіхів", — додає Коваленко.
На Лиманському напрямку також діє 25-та загальновійськова армія, яка зосереджена на ділянці Терни-Ямполівка-Торське. Проте її просування ще менш успішне. Ця армія взагалі не рухається по лінії фронту.
Російські війська активно використовують північнокорейські самохідні артилерійські установки "Коксан", але навіть це не приносить значних результатів. Невдачі 20-ї та 25-ї армій мають ширші наслідки для російських планів.
Їхня неспроможність закріпитися на Лиманському напрямку перешкоджає просуванню до Сіверська та Слов’янсько-Краматорської агломерації. "Усі ці штурмові дії не дають жодного відчутного результату чи ефекту", — констатує експерт.
Затримки гальмують не лише просування на Лиманському напрямку, а й впливають на ситуацію на Сіверському та Слов’янсько-Краматорському напрямках.
"Це гальмування, що триває вже не просто місяцями, а роками, фактично зриває всі плани щодо виходу на лівий берег річки Оскіл», — додає він", — підсумовує Коваленко.