План війни. Через які документи Марʼяна Безугла вимагає звільнення генерала Залужного і де їх взяти
Фокус розбирався, про які плани говорять парламентарі та чи не є вони державною таємницею.
Народна депутатка, заступниця голови профільного парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони й розвідки Мар’яна Безугла (Слуга народу) вимагає звільнення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Своє рішення вона аргументувала тим, що генерал Залужний не зміг надати план задуму війни на 2024 рік. Про це вона написала на власній сторінці у Facebook. Безугла не розкрила деталей, де та коли командування мало надати ці плани, а лише послалася на певну "непублічну дискусію".
Фокус намагався уточнити деталі у народної депутатки, проте на телефонні дзвінки та повідомлення вона не відповіла. Подібні заяви про плани війни на майбутній рік вже висловлював голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.
"Ще одне питання, яке дуже гаряче – скільки ще людей мобілізують. Є мобресурс, він відомий. Але якщо робити ротацію, то треба мобілізувати ще половину людей в Україні, а якщо ні – то тоді вони (вже мобілізовані – ред. ) потерпають.
Що з цим робити, і хоча б короткий план на рік дайте, бачення дайте. Кажемо військовому керівництву. Але бачення немає – живемо як жили. А нас це не влаштовує, бо нам треба готуватись", — сказав Арахамія в інтерв’ю телепрограми "Мосійчук+" на каналі "1+1".
Згідно з чинним законодавством, головнокомандувач ЗСУ є найвищою керівною посадою в українській армії. Питання призначення та звільнення головнокомандувача належить до повноважень президента з подання міністра оборони.
До 2020 року головнокомандувач також обіймав посаду начальника Генерального штабу ЗСУ, прийняття закону про основи національної безпеки розділило ці дві посади.
До повноважень головнокомандувача ЗСУ належить контроль стану забезпечення армії військовою технікою, озброєнням та іншими ресурсами. Ця діяльність спрямована на розвиток армії, її підготовки та забезпечення.
Він звітує лише перед президентом, тобто верховним головнокомандувачем та міністром оборони про досягнення військово-стратегічних цілей у сфері оборони. Народні депутати чи профільний комітет не мають повноважень щодо звіту від головнокомандувача.
Рівно, як і ініціативи щодо його призначення чи звільнення. За словами колишнього генерального директора Директорату з нацбезпеки та оборони Офісу президента, полковника запасу Івана Апаршина, ніякого плану війни не існує в природі.
Є плани операцій, наприклад, наступальна, оборонна, контрнаступальна. Вже на тактичному рівні вони є конкретними бойовими діями.
Якщо вже йти за запитанням народного депутата, то структурно це виглядає наступним чином: задум операції – рішення про її проведення – план операції. Витрати на такі операції обговорюються на Раді безпеки та Ставці.
"Всі видатки, про які запитує народний депутат є в Державному бюджеті, які вона, в тому числі готувала та голосувала за нього. Виглядає дивним, як тоді затверджували цей документ", — говорить він Фокусу.
Єдиним документом який говорить про плани ведення війни на території країни є План оборони України, що розробляється щорічно та затверджується президентом. Документ є частиною оборонного планування та має секретний характер.
Виключно за Планом оборони Генеральний штаб ЗСУ розробляє плани проведення операцій. Наразі є чинним план введений в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 24 лютого 2022 року.
Його сценарій — ескалація Російською Федерацією збройної агресії проти України, збройна агресія з боку інших держав або коаліцій держав — повномасштабне застосування воєнної сили проти України шляхом проведення військових операцій з рішучими цілями, що може супроводжуватись інформаційними кампаніями, інформаційно-психологічними операціями, кіберопераціями та спеціальними операціями проти України, а також блокадою її портів, узбережжя, повітряного простору.
Питання потреб війська визначає головнокомандувач та міністр оборони щорічно під час планування державного бюджету на наступний рік. Також існують плани мобілізації, ротації бойових частин та їхнього поповнення.
Всі ці документи мають обмежений доступ та є державною таємницею. Народні депутати, особливо з профільного комітету мають це добре знати. "Я більш, ніж впевнений, що такий план є, він розроблений та деталізований до рівня військових частин.
На разі очікується його коригування в залежності від тієї військової допомоги, яку ми можемо отримати від США. План операції – це тисячі документів, в кінці всього цього комплексу є пункт з ресурсами, які на неї виділяються.
Нам ще не сказали скільки та якої техніки ми отримаємо від партнерів", — говорить Апаршин. В публічній українській політиці заведено шукати того, кому може бути вигідно те чи інше рішення або заява.
Питання дискредитації військового командування та деморалізації особового складу ми залишимо на розсуд політичного керівництва "Слуги народу". Проте зі слів Безуглої чітко прослідковується необхідність посилення мобілізації в Україні.
Минулого тижня президент Зеленський дав доручення Залужному та міністру оборони Рустему Умєрову представити новий план мобілізації. Про це він заявив під час прес-конференції з президентом Литви Едгарсом Рінкевичсом.
Тут варто уточнити, що за проведення мобілізації відповідальне командування Сухопутних сил ЗСУ, що проводить його силами Територіальних центрів комплектування. Про необхідність зміни підходів до мобілізації писав в резонансному матеріалі для The Economist і сам Залужний.
Генерал зауважував, про збільшення мобілізації та підготовку резервів. Зверталася увага в необхідності виправлення законодавчих прогалин та впровадження нових програм, таких як "бойове стажування".
Наразі у Верховній Раді йде робота з внесення змін у відповідне законодавство. "Наразі потрібно обліковувати все чоловіче населення у віці від 18 до 60 років, а також військовозобовʼязаних жінок.
Треба розуміти, який потенціал і можливості для кадрового забезпечення Сил оборони. У нас відзначається певний некомплект в бойових частинах, а для ведення операцій по деокупації території потрібні саме нові бригади, про які й говорить командування.
Це крім того, що мають бути укомплектовані вже діючі", — говорить Фокусу екс заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
Він згадує, що між Міноборони та Генштабом завжди були якісь моменти через розділення обовʼязків та відповідальність. "Плани мобілізації є питанням державної таємниці, але не є секретною інформацією питання яким чином мають зʼявлятися необхідні військовослужбовці.
У РФ в чотири рази більше населення, наші військові розповідають, що коли ворожий підрозділ знищується на позиції, на ранок зʼявляється новий.
Виходячи з цього, потрібно думати, як забезпечувати одного нашого військовослужбовця, щоб він міг воювати проти чотирьох", — говорить експерт. Варто нагадати, що конфлікти у військовому середовищі мають вкрай негативні наслідки для обороноздатності держави.
В період від березня 2020 аж до липня 2021 року головнокомандувачем ЗСУ був генерал-полковник Руслан Хомчак, що мав конфлікт з міністром оборони Андрієм Тараном. Коди конфлікт почав набувати публічності, Хомчака було звільнено, згодом у відставку відправили і Тарана.