«Тут уже не чекають росіян». Війна в Україні стала каталізатором змін у Латвії. Як позбавляються радянського й російського в Ризі. Інтерв'ю
А раніше Латвія стала першою країною Європейського Союзу, яка визнала Росію державою — спонсором тероризму через повномасштабне вторгнення в Україну.
Як латиші борються з російським і радянським, чому вже не чекають на росіян, як раніше, в інтерв'ю Радіо НВ ведуча інформаційних програм Латвійського радіо 4 Юліанна Шкагале.
Відео дня — Яку символічну важливість мав цей пам’ятник радянським воїнам, на вашу думку? — Цей пам’ятник відігравав дві абсолютно різні ролі, дивлячись для кого.
Для латиськомовного населення нашої країни, для латишів цей пам’ятник був символом радянської окупації, оскільки він був зведений у Ризі 37 років тому, саме під час окупації Радянським Союзом. Але є й інша частина населення, російськомовна.
Не для всієї цієї частини, але для певної він грав зовсім іншу роль. Ці люди щорічно приходили до цього пам’ятника 9 травня, іще за часів попереднього мера Риги Ніла Ушакова там проходили святкові заходи, концерти.
Ця ситуація була дуже болючою для латишів, бо для них це був чистий символ радянської окупації. Тому тут не можна сказати, що цей пам’ятник відігравав якусь одну певну роль для латиського народу, для всіх жителів нашої країни.
— Це був ще й найвищий пам’ятник у Ризі — 79 метрів. — Так. — Це щось означає? — По-перше, це не лише найвищий пам’ятник у Ризі, не лише найбільший пам’ятник у Латвії. Це найбільший пам’ятник радянської доби загалом у Балтії.
Тому, звичайно, подія, коли він повністю був демонтований, прикувала погляди, гадаю, не лише мешканців нашої країни, а й сусідніх, зокрема в Україні, як я припускаю, теж стежили за цим.
Звичайно, це була така подія, за якою онлайн стежила, я не побоюсь припустити, напевно, більшість нашої країни, тому що багато ЗМІ це транслювали.
Трансляції розпочалися вчора приблизно о 10 годині ранку і протягом усього дня люди сиділи та дивилися, як відбувається демонтаж цієї 79-метрової стели. Приблизно о 16:40 за латвійським часом вона впала.
Це відбувалося з гуркотом: стела впала в басейн, там був сплеск води, тому все це виглядало справді дуже масштабно.
— Виходячи з того, що туди не пускали звичайних громадян, чи можна говорити, що влада Латвії чи місцева влада Риги таки переживала з приводу того, що можуть бути якісь демонстрації, протести? — Так, безумовно.
Територія довкола монумента була огороджена не лише з міркувань безпеки — там справді велися небезпечні будівельні роботи; але й зокрема тому, що правоохоронці, спецслужби побоювалися провокацій.
До цих провокацій готувалися вже дуже давно — щойно стало відомо, що пам’ятник буде знесено. Конкретних дат, коли Рига почне знесення цього пам’ятника, ніхто не знав.
Ми про це дізналися буквально у понеділок, коли розпочався благоустрій території та підготовка до будівельних робіт. І, звичайно, спецслужби дуже готувалися.
Міністр внутрішніх справ нашої країни, мер Риги, представники поліції неодноразово попереджали мешканців, що не треба туди приходити, не треба провокувати якихось конфліктних ситуацій. Насправді все пройшло дуже тихо.
Думаю, що й правоохоронці не припускали, що все пройде настільки тихо. За ці дні [з понеділка] було затримано близько 30 осіб, це дуже мало.
До того ж людей, які приходили подивитися, як відбувається демонтаж, і висловити своє невдоволення (деякі ще намагалися покласти квіти до огорож), було лише кілька десятків. Тому все минулося, можна сказати, максимально спокійно.
Коли цю стелу вже демонтували, поліція пізно ввечері в соціальних мережах повідомила, що вони мають інформацію про те, що готуються якісь провокації біля пам’ятника. Навіть з’явилася фотографія, що туди пригнано водомет.
Нічого з цього не знадобилося, бо там практично не було людей. Під час демонтажу цієї стели прийшло дуже багато людей, які це підтримували: вони не порушували закону, просто спостерігали у тих місцях, де це можливо. Усе пройшло досить спокійно.
— 22 серпня, за кілька днів до демонтажу цієї стели, було зовсім невелике зіткнення супротивників демонтажу та його прихильників. У цій новині я побачив, що є якась партія Російський союз Латвії.
Вона подавала заявку на проведення акції протесту, мерія відмовилася її задовольнити.
А що це за Російський Союз Латвії? Якщо говорити про проросійських політиків у Латвії, то хто вони? — Російський союз Латвії — це партія, яку в нашій країні справді називають проросійською. Вона ніколи не була при владі.
Це опозиційна партія, але в нинішньому парламенті вона взагалі не представлена, має досить низькі рейтинги. Так, вони завжди виступали проти знесення цього пам’ятника. Варто зазначити, що якоїсь чіткої позиції щодо війни Росії в Україні від них не чули.
Тому до них завжди було ставлення з боку латиськомовних жителів Латвії дуже-дуже негативне. Але є ще одна партія, яку у нас називають російськомовною, це партія Злагода, вони мають чітку позицію щодо війни в Україні — вони жорстко проти цієї війни.
З приводу пам’ятника вони теж виступали проти знесення, а Російський союз Латвії хотів провести мітинг проти демонтажу, їм не дозволила Ризька дума знову ж таки з міркувань безпеки, бо побоювалися якихось конфронтацій і зіткнень.
Вони навіть звернулися до суду, але й суд поки що не задовольнив їхніх вимог. — 12 травня Сейм Латвії позбавився юридичної перешкоди для того, щоб зносити радянські пам’ятники. Раніше діяла латвійсько-російська угода, яка гарантувала захист таким меморіалам.
Чому це не сталося раніше, як ви це пояснюєте собі? — Протягом останніх 30 років у нас у Латвії періодично то поновлювалися, то вщухали дискусії, розмови про те, чи треба зносити цей пам’ятник.
Здебільшого ініціаторами такої дискусії було Національне об'єднання — це політична сила, представлена в уряді та парламенті нашої країни, яка перебуває у керівній коаліції.
І навіть кілька разів на Порталі громадських ініціатив збирали підписи з закликом знести цей монумент. Але політики говорили про те, що це неможливо через згаданий вами договір, згідно з яким Латвія зобов’язалася захищати радянські пам’ятники, меморіали.
Усе різко змінилося 24 лютого, коли Росія розпочала війну в Україні. Розмови про необхідність знесення радянських пам’ятників, усіх меморіалів, які прославляють радянський режим, дуже швидко активно почали набирати обертів.
Тоді вже стало зрозуміло, що, швидше за все, пам’ятник справді знесуть, бо над цим проєктом працювали юристи і парламенту, і уряду. У результаті уряд ухвалив рішення знести 69 пам’яток.
Загалом у нашій країні таких радянських об'єктів близько 300, але спеціально скликано комісію експертів — Управління національної культурної спадщини Латвії, Латвійський Союз художників, Музей окупації Латвії.
Вони за певними критеріями вирішували, які об'єкти слід демонтувати. І ось із трьох сотень було обрано 69, Кабінет міністрів їх затвердив. Каталізатор цього процесу — безумовно, війна в Україні. — Ми справді дуже вдячні нашим друзям із країн Балтії за їхню підтримку.
Ми навіть не очікували, що вона буде настільки відчутною. Однією з тем, яку ще хочу з вами обговорити, є обмеження видачі росіянам туристичних віз. Країни Балтії виступають за таке обмеження на загальноєвропейському рівні.
Як обговорюють цю тему всередині Латвії? Достатньо багато росіян виїжджали з Росії через Латвію зокрема. — Це дуже складне та важке питання, бо там дуже багато юридичних нюансів.
Ми і досі, і до кінця не розуміємо, які з росіян, білорусів, які перебувають на території Латвії, мають тимчасовий дозвіл на проживання, зможуть справді розраховувати на його продовження.
Поки що зрозуміло, що індивідуально кожен випадок оцінюватимуть: підтримує людина путінський кремлівський режим, не підтримує.
Але взагалі ця дискусія в Латвії зараз триває дуже активно, особливо з боку росіян, які сюди приїхали, можливо, живуть уже протягом кількох років, які тікали саме від путінського режиму. Вони зараз теж у підвішеному стані, не розуміють, а що буде з ними.
Для частини росіян, які тут перебувають по ВНЖ, повернення до Росії може бути просто небезпечним у зв’язку з новими законами, ухваленими в Росії, — «дискредитацією російської армії» тощо. Тому поки що і для журналістів питань більше, ніж відповідей.
Усі ці поправки до закону зараз перебувають у стадії розробки. Планується, що, можливо, уже наступного тижня уряд почне їх розглядати і тоді вже, імовірно, будуть зрозумілі якісь деталі.
— А як представники влади Латвії це коментують? Що вони відповідають? — Представники влади вважають, що росіяни не можуть зараз мати таких привілеїв, як раніше, і тоді, коли їхня країна веде війну на території України, подорожувати Європейським Союзом, їздити сюди на шопінг.
Це така головна, мабуть, установка.
Але при цьому вони усвідомлюють… Ми спілкувалися з одним політиком із керівної партії, який сказав, що ми не виганятимемо тих людей, які тут, наприклад, є політичними біженцями або яким справді загрожує небезпека на території Росії чи Білорусі.
Я підозрюю, що вони мають оцінити кожен цей випадок. Але зрозуміло, що зараз уже не буде, як раніше. Тут уже не чекають так на росіян, як це було до війни. Навіть за ВНЖ, коли вони мали право отримати тут дозвіл на проживання за купівлю нерухомості.