Через війну стала моделлю: як пара-каратистка Каріна Айрапетян вирішила вийти на подіум
Про особливості східних єдиноборств на візках та шлях до перемоги на міжнародній арені – далі в цій історії. 15 років тому Каріна Айрапетян зазнала важкої травми: по необережності жінка впала з висоти.
Вирок лікарів, нажаль, був невтішним — перелом хребта та крісло колісне як засіб пересування. Однак проблеми зі здоров'ям жінку не зламали. В 2016 році доля привела її у великий спорт. "Займатися пара-карате я почала чисто випадково.
Зі своїми знайомими я була на одному заході, повз нас пройшла моя майбутня тренерка, вона помітила людей на візках і запропонувала всім прийти на тренування. Але у підсумку чомусь прийшла я одна. Так все і закрутилося", — розказує Айрапетян.
Чому саме спорт і чому саме карате? "Просто не хотілося гаяти час на якихось посиденьках, тому я і ходила на тренування. Мені дуже подобається спорт, рух, і я втягнулася у карате. А коли я побачила, що у мене щось виходить, мені захотілося займатися пара-карате серйозно.
Це вже спосіб життя. Це близьке мені по духу. Я кайфую від того, що я роблю", – пояснює Каріна. "Щось виходить", як скромно каже жінка, це золото і срібло чемпіонатів Європи 2019, 2020 року, бронза чемпіонату світу 2021 року та титул чемпіонки світу 2016 року.
Чим же відрізняється пара-карате від звичайного? "В звичайному карате є дисципліни "ката" і "куміте". Ката, це коли ти показуєш бій з уявним противником: набір рухів, блоків, ударів. Куміте – це вже контактний двобій.
Люди, які не мають інвалідності, виступають у цих двох дисциплінах, однак візочники, через те що не можуть рухати ногами, виступають в дисципліні "ката". Кожна ката відрізняється одна від одної і їх дуже багато.
Якщо спортсмен серйозно займається і гарно виступає, то він дійсно наче б'ється. Це не просто фізкультура, це бій. Завдання – показати на максимальній швидкості, як ти відбиваєш удари, блокуєш їх. Свого роду це як вірш чи пісня", — запевняє спорстменка.
Втім, "співати" такої пісні набагато важче, коли пересуваєшся на візку. "Це дуже складно фізично. Ми виступаємо на татамі, коли ти в'їжджаєш на нього на візку, то колесами просто вгрузаєш.
І всі повороти даються дуже важко, набагато важче, ніж повертатися на візку на звичайній поверхні. У спортсмена-візочника на татамі мають бути дуже гарно підготовлені руки, та і взагалі ти весь маєш бути тренованим.
Є прийоми з візком, коли ти на балансі, тобто на двох, а не чотирьох колесах, підстрибуєш, намагаєшся відірватись від татамі, крутишся. Виступ триває від 2 до 3 хвилин, але за ці 3 хвилини ти повинен зібратися настільки, щоб "вижати" з себе всі сили, все, на що ти здатен.
При цьому не можна помилитися, адже за це буде дискваліфікація, тому дуже велику роль грає психологічна складова та настрій", — каже Каріна.
Широкомасштабне вторгнення, що трапилося 24 лютого 2022 року, надломило звичний ритм спортивного життя: тренування стали на паузу, Україна опинилася в хаосі війни. "Я не вірила, що це може статися. Це був жахливий день.
Коли я зайшла в соцмережі і побачила всю техніку, що на нас йде, то була просто шокована", – згадує Каріна Айрапетян. Однак думок про те, щоб залишити Україну у спортсменки не було.
"У мене брат в ЗСУ, через це мама б не виїхала з України, а я сімейна людина, звикла що ми завжди підтримуємо один одного і я би там за кордоном більше би мучилася морально, ніж навіть тут, тікаючи від бомб та тривог", — пояснює спортсменка.
На початку 2023 року українська збірна з пара-карате все ж прийняла рішення випробувати свої сили на чемпіонаті Європи в Гвадалахарі. Та дедлайн підготовки був вкрай жорстким — усього два місяці. "А конкуренція в цьому спорті зростає щороку, — розказує Каріна.
— Моя найголовніша конкурентка — іспанка. Вона дивовижна: дуже технічна і дуже сильна суперниця. Не знаю, що буде попереду і які суперники на мене чекають, але поки що в Європі я конкурую саме з Іспанією".
Та не попри всі труднощі, Каріна Айрапетян все ж спромоглася додати до своєї спортивної скарбнички срібло ЧЄ — 2023. Виступ в Європі, за словами жінки, позитивно закарбувався в її пам'яті. "Європейці нас дуже підтримують.
Мені француженка навіть руки цілувала, це для мене було шоком. Європейці переймаються нашою долею та щиро співчувають, бо розуміють що відбувається", — підсумовує Айрапетян. Тепер в планах спортсменки підкорення нової вершини — чемпіонат світу.
"Та на чемпіонаті світу буде вже інша ситуація: там Єгипет дуже сильний. Річ у тому, що немає чіткої нозології. Той, хто має ДЦП і частково ходить, частково користується візком, він виступає в тій самій категорії, що і я.
І деколи люди, які можуть пересуватися і без візка, через те, що мають нозологію, яка підходить під кваліфікацію, сідають у візочок і виступають і тут сили у нас не дуже рівні, адже, наприклад, у мене травмована спина і не працює частина м'язів спини, пресу, ноги.
Є багато нюансів, і так воно і буде, поки пара-карате не увійде до програми параолімпіади", — пояснює спортсменка. Втім, жінка плекає не тільки спортивні здобутки.
Нещодавно Каріна знову різко змінила своє життя та розпочала навчання у першій в Україні інклюзивній модельній школі "НовіМИ".
Тут дівчата навчаються тим самим дисциплінам, що і в звичайній школі моделінгу: фотопозування, дефіле, акторська майстерність, основи стилю, макіяжу, догляду за собою, основи здорового харчування.
"Спробувати вирішила тому, що на той момент в житті нічого не відбувалося, спорту не було, а тут запропонували зайнятися моделінгом. Ну то чому б і ні. Не знаю, що мені це дасть, але краще щось робити, ніж не робити нічого.
Наша тренерка дуже амбіційна, вона хоче пропагувати інклюзивний моделінг як звичайне явище, щоб люди з інвалідністю не відчували себе якимись не такими як всі.
Цей проєкт стирає кордони, і ти починаєш відчувати, що ти в принципі такий як і всі, з тобою все гаразд і візок – це просто такий спосіб пересування і нічого більше", — резюмує Каріна Айрапетян.
Дізнатися більше про реабілітацію воїнів та постраждалих від війни в Україні, а також про допомогу українцям з інвалідністю, які отримали притулок у країнах ЄС, ви можете на сайті організації EnableMe Ukraine.