«Інформаційний Рамштайн». Як перемогти російську пропаганду — три питання експертам
Там запропонували створити єдиний інформаційний фронт України та країн-союзниць, що отримав назву «Інформаційний Рамштайн». Проєкт на підтримку «Інформаційного Рамштайна» у двох частинах підготовлено МКІП спеціально для НВ. Питання проєкту: 1.
Чому створення «Інформаційного Рамштайну» наразі вважаєте надзвичайно важливим? Відео дня 2. Найактуальніші спільні задачі — України та цивілізованого світу — у цій фазі інформаційної війни? 3.
На противагу пропаганді РФ, основні зусилля західного світу були поки зосереджені на припиненні доступу до російських медіа, а не на побудові власної контрпропагандистської стратегії.
Що має бути трьома китами цієї стратегії, на вашу думку? міністр культури та інформаційної політики України, ініціатор проєкту «Інформаційний Рамштайн» 1. Сьогодні триває війна Росії проти всього цивілізованого світу, зокрема у глобальному інформаційному вимірі.
Тому наша спільна із союзниками перемога на інформаційному фронті є одним з вирішальних факторів загальної перемоги.
Одна з форм допомоги Україні — це коли Захід залишиться потужним і росіяни не зможуть зруйнувати цінності, економіку і стійкість цивілізованого світу 2.
Щоб не допустити перемоги росіян в цій інформаційній війні цивілізований світ має боротись з російською дезінформацію не лише рекомендаціями чи моніторингами, а й активними заходами. Ми пропонуємо нову форму партнерства — «Інформаційний Рамштайн».
Змінити стратегічні підходи, протидіяти дезінформації Росії та підтримати незалежні українські медіа. Ці два треки завжди стоять разом, тому що наші медіа — це наш інформаційний фронт, до якого пропонуємо доєднатися всім демократичним країнам.
Надзвичайно важливо найближчим часом ініціювати зустріч країн-союзників з метою вироблення основних стратегічних цілей, проєктів антиросійської пропаганди, засад комунікацій між усіма учасниками й створення спеціального фінансового фонду для координації спільних зусиль з протидії кремлівської пропаганди.
«Інформаційний Рамштайн» має стати майданчиком для обговорення викликів воєнного часу та покласти початок єдиному інформаційному фронту країн-союзників. 3.
Що стосується заборони російських ЗМІ, то у вільному західному світі заборонено далеко не всі російські пропагандистські медіа з такою швидкістю і повнотою, з якими це варто було б зробити.
Варто звернути увагу на те, що сьогодні Russia Today зосереджує свої зусилля на соціальних мережах. Три кроки, які варто зробити у першу чергу: старший науковий співробітник Університету Джона Гопкінса, письменник 1.
Агресор має величезну машину інформаційної війни, яку він використовує разом з іншими інструментами, такими як енергетичний шантаж тощо. Це вплине на світ. Єдиний спосіб, яким Україна та інші демократії зможуть конкурувати, — це об'єднати наші сильні сторони.
Українці чудово вміють завойовувати симпатії та співпереживання, пояснювати цінності цієї війни. Але вони не завжди мають такий фінансовий вплив, охоплення ЗМІ чи культурні зв’язки, які союзники мають на різних ринках.
Ми повинні об'єднати наші сили, щоб разом досягти ефекту. А це означає співпрацю демократичних урядів, а також ЗМІ та громадянського суспільства. 2. Вони завжди змінюються. Але я б сказав, що є дві або три дуже-дуже важливі.
Одна з задач — чітко дати зрозуміти, що Росія більше ніколи не зможе бути нормальним партнером. Росія є серійним аб’юзером, кривдником. Війна Росії проти України — це також війна проти Європи та світу.
Росія використовує свою армію для нападу на Україну, але вона також використовує енергетичний шантаж у Європі, вона використовує голод у всьому світі, вона використовує корупцію всюди.
І європейцям дуже важливо зрозуміти, що вони не просто допомагають Україні, вони також ведуть власну боротьбу з Росією.
Їм потрібно зупинити Росію в такому становищі, коли вона не зможе зловживати Європою через енергію, шантажувати світ голодом і зловживати корупцією для деградації демократій.
Це дуже важливо, бо я вважаю, що для багатьох країн Європи й досі Росія розглядається як щось, з чим вони мають укласти угоду, а на Глобальному Півдні та в Латинській Америці ця країна розглядається як гарант безпеки та стабільності.
Ми маємо показати, що Росія, навпаки, несе хаос і руйнування, це країна, з якою людям потрібно розірвати зв’язки. 3. Номер один полягає в тому, щоб дуже-дуже чітко визначити ефект, якого ви хочете досягти. Інформація повинна мати політичний ефект.
На якому ринку зосереджено увагу і чому. Є ризик просто проводити інформаційні кампанії заради себе. На війні на це немає часу. Друге — наявність організаційної спроможності. Українці повинні лідирувати.
Але нам потрібно справжнє розуміння того, в чому сильні сторони кожного. Що англійці можуть привнести? Що ірландці? Насправді потрібно зрозуміти, яка країна що краще робить, яким може бути внесок кожного союзника.
Ірландія, наприклад, буде найкращою в культурній дипломатії в Латинській Америці. Велика Британія може підійти для виявлення підтримки в США та Австралії/Новій Зеландії (AUKUS — тристоронній оборонний пакт, утворений Австралією, Великою Британією і США).
Ми бачили, як різні союзники постачали різну зброю та допомагали Україні по-різному, залежно від їхнього досвіду. Те ж саме нам потрібно в інформаційно-впливовому просторі. Третє — це мислення в багатовекторних кампаніях.
Противник веде повільні «танкові колони» на інформаційній війні. У нас їх немає, але у нас є багато спритних сил, які можуть вийти з інформаційного лісу та атакувати супротивника з неочікуваних кутів. Візьміть ситуацію, що склалася з Угорщиною.
Я хотів би, щоб український уряд реалізовував ініціативи щодо угорців з розбудови довіри, наприклад, докладав спільні зусилля щодо безпеки кордону.
Тим часом країни Вишеградської групи повинні тиснути на уряд Орбана, щоб той пом’якшив підтримку Москви, інакше ризикують втратити підтримку в ЄС. Антикорупційні групи повинні зосередитися на викритті бізнес-еліти, яка веде бізнес з Росією.
дипломат, Надзвичайний і Повноважний посол України 1.
Ініціатива «Інформаційний Рамштайн» є актуальною, оскільки після першої фази війни, коли обурення і шок від російської агресії на Заході був майже тотальним, зараз відбувається процес певного «звикання» до жахів війни.
На це накладаються побоювання пересічних громадян західних країн щодо негативного впливу війни на їхній добробут. На цьому полі намагається грати роспропаганда, зокрема, просуваючи тезу про «припинення вогню», яке б дозволило Росії зафіксувати свої загарбання. 2.
Спільні задачі: 3. Трьома китами спільної контрпропагандистської стратегії мають бути: а) Інформація має бути об‘єктивною та перевіреною. Принцип свободи слова не має бути об'єктом маніпуляцій з метою фактичного виправдання дій агресора.
б) Країни-учасники процесу на офіційному рівні мають виробити механізм координації меседжів загального характеру (див. вище) та основних подій. в) Інформація щодо війни має бути регулярною, щоб ця тематика не зникала або не губилась в інформаційному циклі. NB.
Одна з головних проблем в реалізації ідеї «Інформаційного Рамштайна» — це приватна власність на ЗМІ. експерт Інституту Брукінгса, колишній посол США в Україні 1. Бачу цінність у відповіді на зусилля Росії з дезінформації та пропаганди.
Я вважаю, що Москва погано справляється з інформаційною частиною російсько-української війни, принаймні не так добре, як Київ це робить. 2. — 3.
Що стосується західної антипропагандистської стратегії, було б корисно мати центр швидкого реагування, який міг би розкривати правду в тих випадках, коли російська дезінформація, здається, набуває певної популярності серед західної чи глобальної громадськості.
Було б також корисно, хоча це, ймовірно, потребує кіберекспертизи, з’ясувати шляхи подолання контролю Кремля над інформаційним простором усередині Росії за допомогою точних звітів про війну, щоб передусім підірвати внутрішню кремлівську пропаганду.
британська медіаекспертка з 40-річним стажем у BBC World Service, ексглава Російської служби, перша глава Української служби Бі-Бі-Сі (1992—1999) 1.
Однією з причин успіху російської пропагандистської кампанії є те, що вона скористалася доступом до більшості, якщо не до всіх західних ЗМІ.
Вона робила це у великих масштабах (чого вартий один тільки приклад телеканалу Russia Today), а також використовувала західних коментаторів як «корисних ідіотів» для надання правдоподібності своїм матеріалам.
Велика частотність повторень російських меседжів впливає на свідомість слухачів/глядачів/читачів, таким чином переконуючи у їх правдивості.
Однією з найсумніших речей в інформаційному потоку між Росією та Україною є те, що російський контроль над «меседжем» означає, що люди, які могли слухати альтернативні та правдиві розповіді про те, що насправді відбувається, відмовляються вірити тому, що заслуговує на довіру.
Ініціатива «Інформаційного Рамштайна» має діяти багатосторонньо, тому що буде відповідь російської влади, яка станом на сьогодні практично закрила всі альтернативні державним інформаційні потоки всередині своєї країни.
Дуже важливим напрямком є робота з російською аудиторією. Для досягнення цієї мети всередині Росії потрібні звичайні джерела мовлення, які відповідають середовищу цієї країни, тобто доступ до телевізійних і радіосигналів, прямий та/або через супутник, а також Інтернет.
З цього приводу слід отримати серйозну технічну пораду. Інтернет, вочевидь, є ключовим, і сподіваюсь, його ще в Росії не закрили. Постачальників послуг у Росії переслідують, і, ймовірно, незабаром буде серйозна спроба контролювати Інтернет.
Поки він доступний, для просування матеріалу слід використовувати всі канали соціальних мереж. 2. Термінові спільні завдання: підготувати новинні матеріали в доступних форматах для різних соцмереж, щоб у користувачів була спокуса їх переглянути.
Прямі атаки на пропаганду зазвичай не є успішними. Можна спробувати різні підходи. Для досягнення максимального ефекту мають залучати добре відомих особистостей, лідерів думок. Буде корисним додати трохи гумору, можливо від ведучого.
Можна як хід, як певний медіа-продукт запропонувати «Український щоденник», який, наприклад, включатиме прості статті поруч із серйозними матеріалами та заохочуватиме глядачів/читачів ототожнювати себе з ведучим і вважати його/її надійним/надійною не тільки у поглядах, які не є політично забарвленими, а також щодо смертельно серйозних розповідей про війну.
Під час Другої світової війни досвід мовлення показав, що передачам союзників загалом вірили, оскільки вони включали як погані, так і хороші новини, об'єктивну інформацію про поразки та перемоги, особливо про те, про що ворог повідомляв як про успіхи.