«Путін ненавидить Лукашенка». Навіщо білоруський диктатор «ляпає язиком» про ядерну зброю і як «виміняє» скасування санкцій. Інтерв'ю
Навіщо він це зробив, чи дасть йому російський диктатор Володимир Путін нею скористатися та кого боїться самопроголошений президент Білорусі, в інтерв'ю Радіо НВ розповів Олександр Азаров, засновник ініціативи білоруських силовиків проти Лукашенка BYPOL.
Відео дня — Я маю процитувати Лукашенка, бо цитата яскрава, щодо ядерної зброї, яку він бомбардувальниками Су-24 кудись пулятиме. Це він звертається до західних країн: «Вони повинні розуміти, що жодні гелікоптери, літаки, якщо вони підуть на загострення, їх не врятують.
Ми колись із Путіним у Пітері заявили, що переобладнаємо і білоруські літаки „Су“ для того, щоб вони могли нести ядерну зброю. Ви що, думаєте, ми язиком ляпаємо? Все готово!».
На яку реакцію він очікує, коли робить подібні заяви? — Його всі заяви спрямовані насамперед на білоруський народ, який піддано пропаганді, який не розуміє, що відбувається. Потрібно оцінювати саме те, що він каже, насамперед для білорусів, а не для світової спільноти.
Ми зараз консультувалися з військовими, і вони кажуть, що такі літаки такої модифікації 10 років тому всі розпиляли на метал. Або він переплутав модифікацію літака, або йому все одно, що говорити, або взагалі такої не було події.
— Чи справді це фігура мови — назвати будь-який літак, сказати, що він нестиме ядерну зброю? Ви так це пояснюєте? — Так, тільки так. Він не фахівець. Він не військовий. У нього багато ляпів у промові. Що на язик йому прийшло, те він і каже.
— Ядерну зброю цивілізований світ сприймає дуже серйозно. Іран, Північна Корея, Росія.
Якщо Лукашенко стверджує, що в нього може з’явитись ядерна зброя, як на це мають відреагувати? Що має далі статися? Він і зараз не рукостисний, а який може бути розвиток? — Ядерна зброя потрібна насамперед для шантажу.
Якщо вона є у країни, то вона має більшу вагу, вона може шантажувати своїх недругів цією зброєю. І він вирішив, мабуть, пошантажувати. Я сумніваюся, що Путін взагалі дасть йому ядерну зброю, інакше він почне Путіна шантажувати. Це неможливо у сьогоднішніх умовах.
Вони з Путіним, з одного боку, друзі, але реально Путін його ненавидить, бо Лукашенко хоче стати на його місце. Він хотів на початку ще 90-х, коли тільки обрався президентом, відновити Радянський Союз, бути президентом Радянського Союзу та Росії.
Путін це розуміє, він ніколи у житті йому не дасть ядерної зброї. — 25 серпня посольство США заявило про те, що Лукашенко передав Білорусь Кремлю під воєнні потреби, «його співучасть не залишиться без відповіді».
Це ж не сюрприз для Лукашенка, правильно? Чи це могло спровокувати наступного дня подібну заяву про те, що «дивіться, бійтеся, а я тут ядерними бомбами зараз кидатимуся»? — Так, я думаю, що могло спровокувати заяву Лукашенка.
Раніше США таких заяв не робили, а зараз зробили. І Лукашенко, мабуть, злякався. Ми знаємо, що він намагається торгувати із Європою, виходити на спецслужби європейських держав. Можливо і на спецслужби США.
Але така заява від держави, яка у світі є найвпливовішою, могла вплинути, звісно, що Лукашенко став погрожувати зі свого боку.
— Він виходить на європейські спецслужби, щоби що? Яка мета? Яку комунікацію хоче через них вести? — Санкції впливають на економічний стан Білорусі. Вони можуть спричинити економічний крах.
Лукашенко завжди, коли накладалися санкції, вигадував різні спецоперації для того, щоб санкції було знято. Наприклад, починав торгувати політв'язнями. Він завжди брав у заручники політв'язнів та обмінював їх на санкції.
Санкції скасовувалися, він випустить когось, все гаразд, економіка починає далі розвиватися. Або спецоперація Шлюз — переправлення мігрантів до ЄС. Він відкривав кордон, прикордонники та КДБ займалися переправлянням нелегалів, створювали штучну кризу у країнах ЄС.
Йому потрібне зняття санкцій, зняття політичного тиску. Бо в Білорусі все йде до того, що скоро буде економічний крах. Білоруський рубль стримується штучно. Є інформація, що гроші друкуються, а курс на тому самому місці стоїть.
Така сама ситуація була у 2011 році, коли курс долара за один день зріс у сім разів. Це може настати у Білорусі незабаром. — Хіба Росія не підставить плече, щоб режим Лукашенка далі тримався й показував світові, що санкції йому байдужі? — Має підставити.
Їм потрібно, щоб Лукашенко був таки поруч. Але підставить в обмін на щось. Лукашенко знову продасть їм що-небудь — стратегічне підприємство, землю, права на щось, пообіцяє визнати " ДНР", «ЛНР» чи будь-що. Однозначно, Лукашенко змушений буде цю допомогу на щось обміняти.
А це є обмін незалежності. Це щоразу втрата незалежності. — На території Білорусі продовжує діяти посольство США. Це такий ворожий острів посеред Білорусі? Як із цим Лукашенко бореться чи не бореться? — Вигнати посольство — це серйозний крок.
А як я знаю, посол США до Білорусі не доїхав. Я насправді не знаю, чи діє посольство, але посла там не було точно. Посолка США приїжджала до Варшави, я з нею зустрічався, Джулі Фішер, а потім ця посолка поїхала до Вільнюса і була там весь час.
Нині вона вже повернулася назад до Вашингтона. — З'явилася заява начальника головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексія Громова. Він сказав, що до 13 тисяч білоруських силовиків готові воювати в Україні.
Як ви оцінюєте цю цифру? Наскільки вона вам здається реалістичною? — Я думаю, ця інформація є недостовірною.
Реалії такі, що в білоруській армії, у будь-якому білоруському суспільстві, у будь-якій установі, організації, якщо приходить до тебе керівник із певним листом, ти маєш його підписати — не має значення, що там написано. Інакше ти будеш звільнений, або зазнаєш репресій.
Ті ж військовослужбовці — залежні: до них прийшли з таким листом, що «я згоден брати участь у спецоперації», «на, тут розпишись». І всі вони підписали мовчки, навіть, можливо, не читаючи. А якщо й прочитали, то все одно підписали. А те, що вони думають, це ще невідомо.
— Це може бути на папері? — Так, роздали по частинах цю згоду, і люди змушені були підписати. Нині у Білорусі немає соціології, неможливо провести якийсь аналіз. А спитати людей — ніхто тобі правду на вулиці не скаже! Навіть якщо ти закриєш йому обличчя, заретушуєш.
Навіть анонімно люди бояться щось говорити. Тож дізнатися правду неможливо. А вірити офіційним документам — це взагалі! — Ми з білоруськими колегами обговорювали роль полку Кастуся Калиновського. Пролунала думка, що Лукашенко його боїться.
Полк Калиновського ставить собі дві цілі — спочатку визволення України, а основна мета — визволення Білорусі від цього диктаторського режиму.
Лукашенко може розглядати варіант, що якщо він введе свої війська на територію України, частина цих військ може перейти до полку Калиновського.
Наскільки це реалістична оцінка? Наскільки вона схожа на правду? — Те, що Лукашенко боїться полку Калиновського та будь-яких інших підрозділи білорусів, які мають зброю, які проходять спеціальну військову підготовку, це сто відсотків.
Щодо цих випадків проводяться наради регулярно у всіх спецслужбах та ставляться завдання знищити, розгромити на корені все це. Це ми знаємо достовірно. Навіть ми готуємо своїх людей, і Лукашенко цього дуже боїться.
Тож чи ввійде полк до Білорусі? Я знаю, що мета їх, звичайно ж, повернутися до Білорусі, звільнити її від диктатури. Чи вдасться їм увійти і яким чином? Я думаю, що це залежить від української влади насамперед.
— Ви казали, що підтримуєте зв’язок із тими білорусами, які воюють на нашому боці у полку Калиновського.
А що вони вам розповідають, що вони особисто бачать? — У нас проходили підготовку бійці Bypol, які добровільно виїхали в Україну, приєдналися до полку Калиновського, оскільки це найбільший білоруський підрозділ, який продовжує там служити.
У нас є навіть один загиблий — позивний Атом, можливо, чули, [помер] разом із Брестом — це командир батальйону Волат був. — Мої співчуття. Ми чули про це, звісно. — Звичайно, я підтримую з ними зв’язок, отримую інформацію, що там відбувається.
І знаю, що два батальйони у різних місцях України виконують свій обов’язок щодо захисту України від російського вторгнення. Вони беруть участь у бойових діях. Але передавати ці історії я не буду.
У вас достатньо інформації про бойові дії та від українських військовослужбовців. — Що сталося у Зябрівці, коли були так звані хлопки? — Достовірної інформації, що там трапилося, досі немає.
Ми можемо робити тільки припущення на підставі цих хлопків, вибухів і супутникових знімків. Спочатку, коли не було знімків, я припускав, що це міг бути літак, оскільки це аеродром.