«Солдати РФ все ще блукають лісами». У МВС розповіли, що відбувається на звільнених територіях Харківської області. Інтерв'ю
В інтерв'ю Радіо НВ він розповів про свої враження від побаченого та роботу поліції з колаборантами, окупантами та місцевим населенням. — Ви разом із президентом Володимиром Зеленським відвідали звільнений Ізюм 14 вересня.
Що ви там побачили? Відео дня — Я хотів би уточнити, що був у складі іншої делегації. Ми прибули напередодні спільно з главою Національної поліції. Ми організовували діяльність поліції та відновлення її роботи на щойно звільнених територіях.
Ми побачили величезний обсяг роботи для поліцейських, оскільки для переважної більшості населення відновлення влади асоціюється саме зі співробітниками поліції. Ми працюємо над встановленням додаткових патрулів, додаткових контрольно-пропускних пунктів.
Для посилення роботи поліції Харківщини туди прибуде до тисячі поліцейських з усіх куточків України. Ці люди ретельно підготовлені до служби. Усі їдуть виключно добровільно.
Можу сказати, що є навіть величезна конкуренція — настільки велике бажання в наших колег з усієї України допомагати відновлювати порядок і закон на щойно звільнених територіях. Працювати доводиться поки що в досить складних побутових умовах.
Річ у тім, що знеструмлена низка населених пунктів Харківської області, зокрема через особливості побудови енергетичної системи. До останнього часу той же Вовчанськ, Шевченкове та інші були забезпечені електроенергією з російського боку.
І коли російські окупанти через декілька днів після звільнення цих територій збагнули, що не контролюють їх, — знеструмили.
Але наші співробітники ДСНС також йдуть на допомогу місцевим комунальним службам: там, де вони потребують допомоги або їх ресурсу не вистачає, включається ДСНС. До слова, ми сформували зведений загін сил ДСНС, який так само позавчора прибув до Харкова.
Вони вже розподілені на розрахунки, працюють на території всіх звільнених районів, населених пунктів.
Ми відновлюємо роботу поліцейських відділків, пожежно-рятувальних загонів, насичуємо регіон технікою, допомагаємо в підвезенні гуманітарної допомоги, зокрема води, продуктів харчування, надаємо першу домедичну допомогу людям.
Поліція робить величезну роботу з опитування громадян — хто і як поводився під час окупації. Ми отримали численні повідомлення про вчинення воєнних злочинів, які фіксуються нашими колегами з Національної поліції спільно зі слідчими Служби безпеки України.
Ми виявляємо колаборантів та потенційних диверсантів. Затримуємо російських солдатів, які все ще блукають лісами та іншою місцевістю Харківщини. Голод не тітка — люди змушені шукати їжу, притулок.
Місцеві мешканці активно допомагають нам затримувати невдах із російського боку. — Чули, що деякі місцеві жителі привозять цих колаборантів у багажниках.
Що відомо про тих поліцейських, які працювали на Харківщині до 24 лютого? Проукраїнських активістів і силовиків насамперед переслідували — вони перші, хто потрапляли на підвали, де їх катували і вбивали. І друге, що ми знаємо, — частина з них переходила на бік окупантів.
Що відомо про склад поліції, який перебував там до широкомасштабного вторгнення? — На території низки населених пунктів Харківської області нами виявлені за допомогою місцевого населення катівні, в яких тримали в абсолютно нелюдських умовах наших співгромадян, а також іноземців.
Йшлося про громадян однієї з азійських країн, які, будучи мирними іноземними студентами, намагалися виїхати на підконтрольну українському уряду територію. Вони були зупинені російськими військовими, незаконно затримані, піддавалися тортурам.
Усі ці сліди воєнних злочинів зараз ретельно документуються нами. І за досвідом Бучі ми чудово розуміємо, що найжахливіші злочини можуть бути викриті лише з часом.
Ми вже зіштовхнулися з ексгумацією окремих тіл не лише з ознаками насильницької смерті, але й тортур — відрізані вуха і таке інше. Це ще тільки початок. Наприклад, я вчора разом із головою Національної поліції був на території Куп’янська.
Було чітке відчуття, що росіяни прийшли сюди, як вони стверджували, назавжди. На території відділку поліції вже було повішено повноцінний, досить дорогий і високоякісний банер «Поліція, МВС, Російська Федерація».
Більше того, було завезено навіть нові зразки російської оргтехніки. Це все активно вивчається нашими поліцейськими. Насамперед ми ретельно досліджуємо всі куточки цієї адміністративної будівлі та багатьох інших на предмет виявлення можливих небезпечних предметів.
Щодо зрадників. Ми, спільно з колегами зі Служби безпеки, маємо вже досить чітке уявлення про кількість громадян, які співпрацювали з ворогом, виконували адміністративно-розпорядчі функції. Це і цивільні особи.
Дехто був навіть прийнятий до лав так званої «народної поліції». Здебільшого це люди не те що третього, четвертого класу. Ми побачили, в яких умовах вони служили. Вибачте, але там, де працювали, майже поруч ходили в туалет. Це якщо говорити про якість людей.
— Чомусь саме це є дуже важливою ознакою росіян. По-перше, де вони ходять в туалет (там же, де і живуть). По-друге, вони крадуть ті ж унітази.
Можливо, унітази вони крадуть, тому в них немає іншого вибору, але ходити в туалет поруч із тим місцем, де сплять… — Великий масив перехоплень, де вони говорять своїм родичам у Росії, що дивіться, як тут українці жирно живуть: на сніданок їдять Нутеллу, а я з'їв одразу три цілі Снікерси.
Ми приблизно розуміємо, з якою «культурою» стикнулися. Щодо наших співвітчизників, які прийшли на службу до росіян.
Можу сказати, що 99% — це колишні співробітники навіть не поліції, а ще міліції, яких виганяли за різного роду зловживання, алкоголізм, торгівлю речовими доказами, хабарництво тощо. Деякі з цих людей навіть уже встигли бути спійманими на гарячому російськими окупантами.
Приміром, такий випадок мав місце в Куп’янську. Є поодинокі випадки переходу на бік ворога і співробітників поліції.
Щойно нам стало відомо про те, що ці люди перейшли на російський бік ще наприкінці лютого цього року, вони були негайно звільнені з лав Національної поліції, саме на основі матеріалів Департаменту внутрішньої безпеки ДБР, яке накопичувало матеріали та повідомляло про підозру зрадникам.
Наголошу, що кількість цих людей вкрай незначна. На Харківщині йшлося не більше, ніж про 20−30 людей. Так само і старости, керівники ОТГ у переважній більшості відмовлялися від співпраці з ворогом.
А тих, хто таке бажання все ж продемонстрували, кара наздогнала навіть швидше, ніж українське правосуддя. Вони намагалися втекти з окупантами.
По-перше, їх у досить нелюдських умовах тримали самі окупанти — в так званих «відстойниках», віддаючи їм третю чи четверту чергу для евакуації. По-друге, якимось дивом їхні помешкання чомусь горіли, щойно вони полишали свої будівлі і тікали разом із окупантами.
— Укрзалізниця повідомила про те, що запустила потяг до Балаклії. Люди повертаються до свого рідного міста, до своїх рідних домівок.
Вони приїжджають і бачать своїх сусідів, які могли виходити на 9 травня з «аквафрешами» чи колорадськими стрічками, які могли переходити на бік окупанта чи говорити, що Росія тут назавжди. Ми можемо очікувати, що виникатимуть конфлікти на побутовому ґрунті.
Яким чином до цього готується МВС? — Органи Національної поліції опитують все населення, здійснюється поквартирний і побудинковий обхід у містечках і селах. Опитують, хто себе як поводив. Я буквально вчора спостерігав, як працює один із відділів поліції в Шевченковому.
Мешканці дуже активно діляться інформацією. У подальшому вона піддається перевірці, ми формуємо базу свідків. Усі протоколи одразу лягають в основу кримінальних проваджень по мірі фіксації тих чи інших злочинів.
Хочу наголосити, що робота відбувається у взаємодії з органами прокуратури та представниками інших органів досудового розслідування, Служби безпеки України.
Дуже приємно бачити високий професіоналізм, надзвичайно чітку взаємодію та мотивованість населення відновлювати нормальну життєдіяльність, а правоохоронців — відновлювати нормальний порядок і забезпечувати все для того, аби ворог ніколи не повернувся.
— У вас була можливість спілкуватися з місцевими жителями? Чи могли би ви поділитися історіями, які вони вам розповідали? — Я разом із головою Національної поліції перебував у Балаклії, в Ізюмі, у Граково.
Далі ми відвідали Шевченкове, Куп’янськ та інші населені пункти. У деяких населених пунктах, як у Вовчанську, наразі тривають перевірочні заходи.
Наступного тижня ми обов’язково повернемося туди з тим, аби зрозуміти, яким чином організовано роботу, з’ясувати, чого саме потребує населення, якої підтримки від нас чекають місцеві органи влади.
Загалом хочу відзначити надзвичайно піднесений настрій більшості населення. Думаю, що ви розумієте, про що я. Я ніколи не чув Харківщину настільки україномовною, наскільки ми її почули зараз.
Люди готові терпіти та чекати, поки будуть вирішені найнагальніші побутові потреби, тому що немає світла, проблемним є і зв’язок, і водопостачання.
Ми активно співпрацюємо з Міністерством реінтеграції та іншими відомствами, аби забезпечити своєчасну виплату пенсій, відновлення роботи української пошти та інших комунальних служб. Все робиться з коліс, гуртом, настрій дуже позитивний. Щодо цікавих історій.
Наприклад, ті, що мене вразили. Я би відзначив одного з поліцейських на одному з блокпостів.
Коли я його запитав, у чому, на його думку, причина такої швидкої втечі росіян і залишення ними просто величезної кількості броньованої техніки, він просто щиро сказав: «Так російська корупція і тут нам допомогла.
Все дизельне паливо, яке вони мали у своєму розпорядженні, було просто розпродано місцевому населенню, тому російським окупантам довелося тікати просто навпростець, використовуючи зокрема велосипеди». Хочу відзначити і героїзм наших хлопців.
Жоден із рятувальників не піддався ні на вмовляння, ні на погрози окупаційної влади про співпрацю. Ніхто не вдягнув знаки російської пожежної служби.
Так само поліцейські відмовлялися від співпраці, навіть ті, які з певних сімейних причин не змогли вийти на підконтрольну уряду України територію, залишалися віддані присязі, активно допомагали нам у визначенні військових цілей.
І теж активно допомагають нам знаходити тих, хто перетнув межі закону і співпрацював із ворогом. — З тієї інформації, яку ми знаємо: перше, що роблять росіяни, коли захоплюють якийсь населений пункт, перше, що там з’являється, — катівня.
Чи можете ви це підтвердити? Чи правильно ми розуміємо, що в кожному містечку та селищі, яке вони захопили на тій же Харківщині, ми побачимо такі підвали, де катували, вбивали українців? — Частково підтверджується. Наразі катівня знайдена в Балаклії.
У нас є оперативна інформація, яка потребує підтвердження, про аналогічну катівню на території Вовчанська. Там катували людей, зокрема електричним струмом і таке інше.
Усе це ми будемо ретельно вивчати та піддавати розголосу, тому що про ці жахливі злочини мають знати всі. Деякі процеси були дещо уповільнені, в порівнянні з іншими тимчасово окупованими територіями.
Наприклад, говорити про масову паспортизацію населення Харківщини наразі було би передчасним. Росіяни зробили для телекартинки декілька десятків російських паспортів.
Тепер ці невдахи у досить незграбному становищі: за декілька днів до евакуації щасливо оповідати на телебаченні, що чекали цього моменту все життя, а буквально за день чи два до населеного пункту повертається українська влада.
Жити із цим усім тепер доведеться все життя, незалежно від кримінальної відповідальності. Була налагоджена система податкової служби. У тому ж Куп’янську до складу російської місцевої адміністрації входило до 400 осіб.