Путін на дроті: хто і чому з західних політиків виступає за якнайшвидший діалог з Кремлем
Про що свідчать подібні сигнали і до якої політичної тактики вони спонукатимуть Кремль, з’ясовував Фокус.
Голова словацького уряду Роберт Фіцо під час спілкування з журналістами у четвер, 3 жовтня заявив, що у разі завершення російсько-української війни "під час мандату цього уряду", тобто до 2027 року, "я зроблю все, щоб максимально відновити економічні та загалом нормальні відносини з Російською Федерацією".
"Європейський Союз потребує Російської Федерації, Російська Федерація потребує Європейського Союзу. При цьому ми будемо дуже піклуватися про дружні відносини з Україною", — наголосив прем’єр Словаччини.
Він також додав, що "конфлікт в Україні" не має військового вирішення, і сьогодні багато політиків уже нібито говорять про необхідність компромісів щодо України.
Як приклад Фіцо навів президента сусідньої Чехії Петра Павела, який нещодавно допустив можливість завершення війни в Україні без деокупації всіх її територій.
Тим часом німецька Die Zeit розповіла про плани канцлера Шольца "найближчими тижнями" зателефонувати Путіну, з яким він не спілкувався з грудня 2022 року.
І хоча спікер російського лідера Пєсков запевнив, що Берлін поки що не робив запит щодо такої розмови, представник уряду Німеччини Штеффен Хебештрайт не став ані підтверджувати, ані спростовувати подібні плани.
Він лише зауважив: "Канцлер неодноразово говорив, що в слушний момент знову поговорить з Путіним по телефону".
Сам же Шольц, спілкуючись із громадянами під час Дня єдності у Шверіні 2 жовтня, заявив, що перед Заходом наразі стоїть завдання створити всі умови для організації міжнародної конференції, на яку приїдуть представники Києва та Москви.
"Нам уже зараз потрібна конференція, в якій візьме участь і Україна, і Росія", — зазначив Олаф Шольц. За його словами, необхідно придивитися до різних можливостей, щоби "бойові дії на сході Європи не тривали вічно".
Зауважимо, що на початку вересня канцлер Німеччини вже висловлювався в схожому ключі і говорив про настання моменту, коли варто зайнятися пошуком "виходу із ситуації".
Тоді ж італійська газета La Repubblica повідомила про створення Шольцем власного плану мирного врегулювання, який, серед іншого, включав територіальні поступки з боку України.
І хоча офіційно в німецькому уряді наявність у пана Шольца мирного плану не підтверджували, про врегулювання він справді говорить усе частіше.
На цьому тлі гонконзька газета The South China Morning Post з посиланням на джерела розповіла, що найближчими днями до Китаю вирушить голова МЗС Німеччини Анналена Бербок. Мета — обговорити "масу речей", серед яких російсько-українська війна, а також протистояння Ізраїлю та Ірану.
При цьому слід зазначити, що Німеччина не єдина європейська країна, яка останнім часом недвозначно натякала на необхідність якнайшвидшого мирного врегулювання.
Наприклад, Швейцарія, яка у червні 2024 року була разом із Україною співорганізатором дебютного "Саміту миру", несподівано підтримала китайсько-бразильську ініціативу "Друзі миру", до якої можуть приєднатися "однодумці", зацікавлені у вирішенні "української кризи".
"Ця платформа пропонує альтернативу войовничим промовам, які лунають як з української, так і з російською сторони", — пояснив рішення Берна представник МЗС Швейцарії Ніколя Бідо.
Натомість в МЗС України, констатувавши, що цей крок викликає розчарування, додали, мовляв, єдиною основою для врегулювання може бути "формула миру" Володимира Зеленського. У Берні відповіли, що "формула Зеленського" — не єдиний план, який можна і потрібно обговорювати.
Політолог Володимир Фесенко, коментуючи Фокусу свіжі "мирні" заяви, зауважує наступне: "На моє переконання, говорити про дійсно реальну дипломатичну відлигу у відносинах з РФ не доводиться аж до закінчення війни.
Окремі заяви, які лунають з вуст лідерів різних країн відображають різну логіку і різні мотиви.
Якщо, наприклад, говорити про заяви Фіцо, то його риторика перетинається з позицією Орбана, який теж прагне відновлення і нормалізації відносин з Російською Федерацією, причому якомога швидше і за будь-яку ціну. У Шольца ж мотиви дещо інші.
Він керується своїми внутрішньополітичними інтересами з одного боку і нинішньою міжнародною ситуацією, з іншого. Схоже, він вирішив для себе виступити у ролі миротворця".
Назвавши тактику німецького канцлера грою, яка аж ніяк не пов’язана з бажанням помиритися з РФ, експерт додав: "Шольц таким чином намагається обрати для себе оптимальне позиціювання перед парламентськими виборами у Німеччині, які відбудуться в 2025 році.
Крім того, Шольц сподівається, що зараз вже можна розпочинати активне зондування готовності Путіна до реальних переговорів, щоб картина прояснилася до саміту "Великої двадцятки" (лідери країн G20 зустрінуться у Ріо-де-Жанейро 18-19 листопада — ред. ).
Підсумовуючи, Володимир Фесенко висловив переконання, що коли західні політики першими починають заявляти про готовність домовлятися з Путіним, останній це сприймає, як прояв слабкості.
Зі свого боку політолог Віктор Небоженко у розмові з Фокусом робить наступний акцент: "Дійсно, останніми днями побільшало різнопланових "мирних" заяв іноземних лідерів.
І якщо, наприклад, з Фіцо все зрозуміло, оскільки він, говорячи про відновлення "нормальних стосунків" з РФ, по суті декларує свій політичний світогляд, то у випадку з німцями все набагато складніше.
Річ у тім, що, починаючи з 2008 року, між Німеччиною і путінською Росією почала формуватися вісь Берлін-Москва-Пекін. До 2014 року це об’єднання вже сформувалося, як чітка антиамериканська вісь.
ФРН давала технології і гроші, Росія – корисні копалини, Китай – виробляв продукцію".
Експерт, нагадавши, що на початках повномасштабної війни саме Захід в обличчі США змусив Німеччину відділитися від Росії і допомагати Україні, констатував: "Перші пів року російсько-української повномасштабної війни німецька влада усіляко "петляла", але до того моменту, як група патріотів – американських, німецьких, російських чи українських – підірвала "Північний потік".
Після цього Німеччині довелося повертатися в бік США, які завезли свій скраплений газ. Німеччина в результаті втратила дуже дешеву енергетику з Росії і їй зараз дуже і дуже важко.
Але попри те, що зв’язку ФРН з РФ і певною мірою навіть з КНР вдалося розірвати, однак насправді в геополітичному сенсі вони, як і раніше, тягнуться одна до одної".
Путін розуміє, що Німеччина знаходиться у великій залежності від США, зазначає Віктор Небоженко, і тому "проводить велетенську підтримку колишньої НДР".
"Ще трішки такої підтримки і за кремлівську позицію виступатиме половина Німеччини, адже Путін намагається максимально тиснути на Берлін з тим, аби він, не звертаючи уваги на Україну, зближався з Москвою.
Власне, тому Путін не буде зменшувати тиск на Україну, але й не збільшуватиме його на Німеччину, тому що він там і так колосальний", — підкреслює політолог.
Наголосивши, що тиск РФ на Німеччину вже дає плоди, Віктор Небоженко зауважив наступне: "В чотирьох великих регіонах ФРН на нещодавніх виборах перемогла "Альтернатива для Німеччини" і знаменита Сара Вагенкнехт – фантастична жінка, майже фюрер.
Я кілька разів послухав її антиукраїнські спічі і можу запевнити, що Марін Ле Пен і поруч не стояла, а російські топпропагандисти взагалі нервово курять в стороні. Загалом, в Німеччині набирають обертів про путінські політсили.
Інша річ, що у ФРН, як і в Китаї, зрозуміли, що Путін є авантюристом і прагнуть, щоб його змінила людина, яка якнайшвидше підпише мирну угоду з Україною".