Ще один миротворець. Чому Ердоган знову хоче стати перемовником між Росією та Україною
"Мирні плани, які виключають Росію, не дадуть жодних результатів", — нещодавно заявив президент Туреччини Ердоган, говорячи про запланований на цей рік глобальний "саміт миру" у Швейцарії щодо "Формули миру" президента України Володимира Зеленського.
Він знову запропонував Туреччину як майданчик для перемовин, одним з учасників яких бачить РФ. Подібні заяви президента цієї Чорноморської країни не дивні, всім відомі не тільки амбіції Туреччини як ключового перемовника, а й певна залежність її від Росії.
Офіційна Анкара весь цей час веде активну торгівлю з Москвою, зокрема, купує енергоресурси, і має борги за російський російський газ.
Але при цьому хоче показати себе самостійним гравцем на дипломатичному полі, підтримуючи територіальну цілісність України та вимагаючи повернути Крим. 8 березня 2024 року президент України Володимир Зеленський відвідав Туреччину.
Це сталося вперше після його минулорічної поїздки у липні. Тоді він привіз з собою п'ятьох командирів оборони "Азовсталі", яких звільнили з російського полону у вересні 2022 року. Серед них Святослава Паламара (позивний "Калина") та Дениса Прокопенка (позивний "Редіс").
Вони, як і інші, перебували в Туреччині під особистими гарантіями президента Реджепа Ердогана і мали залишатися там до кінця війни.
На цей крок Росія відреагувала різко: Кремль заявив, що повернення командирів в Україну є порушенням домовленостей і українською, і турецькою стороною, Росію про неї ніхто не попередив.
Після того інциденту між українською та турецькою стороною на найвищому рівні контактів не було. Турецькі дипломати жодного разу не бували в Україні. Тож наразі експерти відзначають, добре, що цей візит Зеленського відбувся.
Інша справа, що про його результати складно говорити однозначно.
У той час як українська сторона повідомила, що Зеленський не тільки зустрівся з турецьким лідером та поговорив про "Формулу миру", організацію "Саміту миру", безпеку судноплавства у Чорному морі, а й мав контакти з представниками оборонно-промислового комплексу Туреччини заради нових спільних проєктів в оборонній сфері, турецька зазначила, що Анкара продовжить працювати над відродженням Чорноморської зернової угоди, укладення якої між Києвом і Москвою Туреччина домоглась спільно з ООН.
Для Туреччини ключова задача — налагодити бодай якийсь діалог між Україною та Росією. Саме тому не тільки Ердоган, а й інші турецькі політики час від часу натякають, що Україні вже час вести перемовини з РФ.
Зокрема, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив про необхідність якнайшвидших переговорів про припинення вогню в Україні. Експерти говорять, така наполегливість свідчить про те, що Ердоган отримує певні сигнали від Путіна.
"А Путін ці сигнали повторює майже щодня — публічно і по дипломатичним каналами.
Він говорить, що Росія готова до мирних перемовин", — зазначає у коментарі Фокусу політолог-міжнародник, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету Максим Ялі.
Але аналітик упевнений, що не тільки заяви Росії є вирішальними, Ердоган спирається на загальний контекст.
"Туреччина спостерігає за ситуацією на лінії зіткнення, на фронті, яка не є сприятливою для України, посилення тиску наших західних партнерів через непостачання зброї, закликів до перемовин як на офіційному так і не неофіційному рівнях.
Я вже не говорю про заяви Папи Римського, які наробили галасу, — продовжує експерт. — На фоні цього всього Туреччина намагається скористатись і повернути собі статус перемовника.
Але з того часу, як Китай оприлюднив свій так званий мирний план, ініціатива на його боці, саме Пекін також хоче стати основним перемовником.
Невипадково спецпредставник МЗС Китаю з врегулювання україно-російської війни нещодавно відновив своє турне — поїхав до Європи, Москви, Києва. Тож за цей статус триває серйозна боротьба, як офіційна так і неофіційна.
Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, навіть країни Африки пропонували свої так звані мирні плани ще в 2022 році. Війна в Україні — найбільший конфлікт Європи з часів Другої світової війни, і всі хочуть отримати лаври миротворця".
Туреччину, й, справді, частково підштовхує Росія. За рахунок ролі посередника вона отримала і продовжує отримувати величезні знижки на російські енергоносії, прагне отримати статус газового хабу, збудувати атомну енергостанцію.
Зрештою, навіть якщо всі спроби посадити Росію та Україну за стіл перемовин, виявляться невдалими, всі у світі, на думку Ердогана, знатимуть, що Туреччина намагалась це зробити.
Наразі експерти зазначають, що Анкара вже пишається, що у 2022 році їй вдалося у себе зібрати на перомовини дві сторони, що майже вдалося підписати "мирний" документ.
При цьому Туреччина завжди декларує, що її не цікавить смисл перемовин, вона намагається не втручатися, а лише забезпечити майданчик для перемовин. Мовляв, поки всі інші постачали зброю, Туреччина намагалась зупинити війну.
"Туреччина заявила про своє бажання стати посередником, ще коли Росія виходила з заяви про зернову угоду. Туреччина переслідує власні інтереси, і досі їй вдавалась це досить непогано.
На початку повномасштабного вторгнення Ердогану вдавалось досить непогано вийти з певної ізоляції на зовнішній арені. У нього була криза відносин з Францією, США та іншими західними партнерами.
Завдяки цьому він підвищів свій статус дипломата, посередника, а Туреччини як важливої країни в цілому на міжнародній арені", — говорить професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету.
Тож Туреччина сама зацікавлена у поновлені перемовин між Україною та Росією та заморожені конфлікту. І саме на турецькому майданчику. На це є кілька причин, окрім лідируючої ролі перемовника. І всі вони відповідають її національним інтересам.
"Україна в ній не зацікавлена, — говорить Максим Ялі. — У 2023 році, після виходу Росії з зернової угоди, Україна експортує майже ті самі обсяги, без участі Росії. Вантажі йдуть через Румунію, частково суходолом.
І Росія тепер не контролює, не доглядає українські вантажі, як раніше. А коли йшли українськи судна з українських портів чи заходили у них, Росія все переглядала. Це посилювало її статус у Чорному морі. Путін пишався цим, був впевнений, що все під його контролем.
Тому для України немає взагалі ніякої зацікавленості у коридорі, який надасть лише іміджевих здобутків Росії та Туреччині". Окрім того, є взаємна цікавість військово-промисловим комплексом.
Зокрема, Туреччина розробила свій власний винищувач Kaan, українські виробники беруть участь у тендерах на постачання двигунів для них. "Туреччина також продає зброю Україні, заробляючи на цьому кошти. Це зрозуміло і по результатам візиту Зеленського до Анкари", — додає Ялі.
Тож очевидно, що Туреччина й надалі пропонуватиме себе як перемовника. Вона говорить, що вона країна НАТО, але з контактами в РФ, тому ідеальна в ролі модератора та миротворця. "Є й особисті міркування Ердогана.
Людина, яка допоможе заключити мирову угоду між Україною і Росією, напевно, буде номінуватися на нобелівську премію. Це мрія будь-якого політика — закарбувати своє ім'я в історії. Ердоган тут не є винятком.
Тож тому він намагається вдало поєднувати особисті інтереси з інтересами держави, економічними та геополітичними", — зазначає Ялі. Тим часом Туреччина готується до майбутнього візиту Володимира Путіна. Він планувався ще у лютому.
Нині Ердоган говорить, що розраховує на візит російського колеги після проведення у країні муніципальних виборів, призначених на 31 березня. "У п’ятницю (8 березня 2024 року — ред. ) ми приймали президента України пана Зеленського у Стамбулі.
Після виборів ми будемо приймати президента Росії пана Путіна", — заявив Ердоган під час традиційної вечері-іфтара в період Рамадану, виступаючи перед іноземними послами.
Про візит Путіна, і про тиск на Україну у перемовинах нещодавно йшлося під час дипломатичного форуму в Анталії. На нього був запрошений міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Він був у числі головних гостей, зі сцени розповідав про "нацистів в Україні".
Але тор-посадовець приїздив не тільки говорити публічно, а для перемовин з турецькою стороною про Україну. Росії вигідно просувати свої наративи щодо перемовин.
Водночас в ЄС нагадують Туреччині про ордер на арешт Путіна, який видав Міжнародний кримінальний суд (МКС) 17 березня 2023 року.
"Путін розшукується Міжнародним кримінальним судом, на нього є ордер на арешт, і саме він представляє жорстоку агресію проти України, європейської стабільності та глобального порядку, що базується на правилах, і ми сподіваємося, що наші турецькі партнери це усвідомлюють", – сказав раніше офіційний представник зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано.