Страх перед українським проривом. Як росіяни готуються відбивати натиск на Бердянському напрямі
Ситуація на Токмацькому напрямку продовжує погіршуватись для противника. Свій тактичний "клин", який вони вбили в оборону противника між с. Роботине та с.
Вербове, передові підрозділи ЗСУ зуміли розширити вже до 5 км по фронту й продовжують просуватися з північно-західної сторони вже на "траверс" власне с. Вербове.
Внаслідок чого, "добровольчий" батальйон БАРС-14 "Сармат" противника опинився майже притиснутим до перших позицій головного рубежу оборони противника.
В свою чергу, підрозділи 1430-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ) противника та правофлангові підрозділи його 291-го мсп зараз намагаються не допустити просування передових підрозділів ЗСУ через с. Роботине.
В самому селі зараз тривають упорні ближні бої й територія цього населеного пункту формально належить до спірної ("сірої") зони.
Але, якщо спробувати оцінити ситуацію тверезо й трохи ширше, то положення противника особливо зручним не назвеш… Українські війська вже, по-суті, обійшли с.
Роботине зі сходу, більше того — висоти, розташовані північно-східніше села, які вони контролюють, роблять усі спроби противника його утримати практично марними… Але, схоже, противник дотримується іншої думки.
Принаймні, він почав ешелонувати свої бойові порядки по дирекції Роботине — Новопрокопівка, зокрема: В самому с. Вербове противник готується до упорної оборони.
Із західного, північно-західного, північного напрямків першу лінію головного рубежу оборони вже зайняли — батальйони БАРС-1, БАРС-11, підрозділи 1429-го мсп ТрВ.
А в самому селі, судячи зі всього, облаштовує позиції 417-й окремий розвідувальний батальйон (орвб)… Але, як на мене, питання із с.
Роботине протягом цього й може наступного тижня може бути вирішено… Принаймні, у мене є певна інформація, яка говорить саме за це… Я, звісно, не зможу її оприлюднити, однак можу з цього приводу зазначити, що її характер не допускає двозначного розуміння цього речення. 2.
На Бердянському напрямку ситуація розвивається у схожому ключі. Після відходу із с. Урожайне передові підрозділи 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та 247-го десантно-штурмового полку (дшп) противника закріпилися по закруту р. Мокрі Яли на північній околиці с.
Завітне Бажання… Ліворуч цієї позиції, очевидно, підрозділи 136-ї омсбр противника, які добу тому невдало контратакували позиції передових підрозділів ЗСУ південно-західніше с.
Старомайорське, явно готуються повторити свої контратакуючі екзерсіси… Причиною такої самовбивчої наполегливості російських військ, причому саме на цій ділянці, явно є спроба утриматись північніше рубежу с. Приютне — с. Старомайорське.
Дві події, які трапились протягом 2-х минулих тижнів, очевидно, поставили ті російські підрозділи, які ще утримують позиції біля ставків, північніше цього рубежу, у досить двозначне становище.
Таким чином, стало зрозуміло, що якщо передові підрозділи ЗСУ продовжать, наприклад, просуватись у напрямку на с. Володине (навіть, не звільнивши с. Приютне, а просто обійшовши його з півночі), а також продовжать просуватись від с.
Старомайорське у південно-західному напрямку, то оте все шобло, яке продовжує ще ошиватися трохи південніше с.
Рівнопілля, може опинитися не тільки у двозначному положенні, а й взагалі — у фатальному для себе… Чесно кажучи, я поки не бачу, як російське командування може випутатися з цього становища. Воно вже тричі намагалося "забезпечити безпеку флангу" (правого) цим підрозділам.
Й, навіть, витягло для цього із с. Старомлинівка більш-менш "живу" 136-у омсбр, після того, як це не вдалося 247-у дшп. Але, всі три спроби як з дЮсантурою, так й без неї, по-суті, закінчились нічим… Коли противник контролював с.
Старомайорське, положення цих його підрозділів було більш-менш терпимим. Але після втрати контролю над ним, ситуація для противника почала погіршуватися.
Але саме цікаве — схоже на те, що командування противника навіть не розглядає можливість відведення цих підрозділів на рубіж с. Приютне — с. Завітне Бажання (своєрідна "игра в орлянку" власним особовим складом з боку російського командування продовжується).
Я вже писав, що свого часу українське командування зовсім невипадково обрало дирекцію с. Велика Новосілка — с. Старомлинівка для наступу.
Це, по суті, є стиком між 5-ї та 36-ї загальновійськовими арміями (ЗВА) противника, де традиційно, трапляються притаманні для російського війська трабли зі стійким управлінням та взаємодією на бригадно-полковому рівні. Історія із с. Урожайне, це ще раз підтвердила… 3.
Але, загалом, як на мене… загальна ситуація у Південній операційній зоні, не дивлячись на останні успіхи ЗСУ на тактичному рівні, виглядає достатньо складно.
Й складність ця визначається декількома факторами: Таким чином, стає зрозуміло, що командування противника активно готується до самих різних варіантів розвитку подій у Південній операційній зоні… зокрема, й до того, який передбачає прорив ЗСУ його головного рубежу оборони.