Залізний купол над Києвом. Як Україна відповість на ракетно-дроновий терор Росії
ЗРОСТАННЯ РАКЕТНО-ДРОНОВОГО ТЕРОРУ: ЧОГО ЧЕКАТИ ДАЛІ? "Залізний купол", "Залізний купол"… Сьогодні міць української ППО-ПРО, зокрема, київської, перевершує славнозвісний ізраїльський комплекс. А ось Харкову, Херсону, Запоріжжю такий комплекс би не завадив.
Яка мета надпотужних повітряних ударів ворога, наскільки вистачить його та нас, чим можемо відповісти і чого очікувати? Розкладаємо по поличках. Мета — абсолютно прозора.
І абсолютно недосяжна: повітряним терором змусити Україну відмовитися від наступу і сісти за стіл переговорів з агресором на його умовах. Це відлуння "Доктрини Дуе", яку НАТО використовувало проти Югославії, а РФ проти повсталих районів Сирії.
Реалії підтверджують те, що кажу давно: недоімперія має можливості виробляти і модернізувати на місяць 50-70 ракет різних типів та отримувати чи збирати з машинокомплектів приблизно 150 "Шахедів".
Цими засобами вона намагається виснажити нашу ППО-ПРО, створити дефіцит ракет для НАТІвських ЗРК. А потім застосувати проти України бомбардувальну авіацію. Інформую: в НАТО вміють рахувати значно краще, ніж в РФ.
Тому вже зараз США надають нам 300 млн саме на ракети для ЗРК, зокрема, на той самий "Петріот", який конашенкови знищили вже тричі поспіль.
До речі, параметри найсвіжішої модифікації цього комплексу, переданої Україні, виявилися навіть кращими, ніж у рекламних буклетах виробника. На відміну від шалено розпіареної С-400, яка привітно пропускає в Москву примітивні дрони невідомого походження.
Обсяги поставок зенітних ракет від наших союзників будуть збільшуватися. Натомість, не бачу реальної спроможності ворога продовжувати атаки такої ефективності більше місяця, максимум двох. Особливо, якщо в цей період розпочнеться масштабній український наступ.
Але Україну майже гарантовано ще очікує найпотужніший комбінований повітряний удар, щось на кшталт спроби нокауту. А ось після такої невдалої спроби активність агресора почне поступово вщухати і повернеться до вже звичної нам інтенсивності.
На сьогодні, крім посилення української ППО-ПРО, протиставити повітряному терору недоімперії нічого.
Удари по елітних передмістях Москви викликають шалене захоплення пересічних росіян, що змушує публічно обурюватися соловйових-скабєєвих, але не впливають на дії та наміри Кремля. А ось у перспективі варіанти є.
Насамперед, нам необхідно далекобійними ракетами і морськими дронами потопити Чорноморський флот РФ, включно з ракетоносіями. І зруйнувати кримський міст, щоб перерізати логістику постачання ракет і безпілотників з території Росії.
З технічної точки зору це вже стало цілком реальним. У агресора ще залишиться його угрупування на Каспії, але воно поступається за ракетною потужністю ЧФ РФ.
Після появи у нас винищувачів Ф-16 з’явиться принципова можливість перехоплювати ворожі стратегічні бомбардувальники ще до того, як вони випустять свої ракети. Та й загалом сучасні винищувачі значно підвищать спроможність України протистояти повітряним атакам.
Щодо "Шахедів", то ситуація доволі складна. Вельми важко перерізати постачання цих дронів (чи комплектів для збирання) з Ірану морем або через пострадянські країни-транзитери.
Залишається сподіватися, що під час чергового загострення між Іраном та Афганістаном літаки невстановленої приналежності знищать іранські виробництва безпілотників.
Загалом і в релігійних, і в світських філософіях ситуація вибору вважається переважно проблемою, ніж можливістю. Бо виникає ймовірність похибки, відповідальності за неї, стресу тощо. Неспровокована агресія недоімперії вибору нам не залишила — тільки переможний спротив.