РФ заселяє окуповані регіони росіянами. Чи всіх вдасться депортувати з України — думка експертів
Чи зможемо ми депортувати всіх росіян після деокупації регіонів, якщо вони самостійно не виїжджатимуть за межі країни? Фокус спитав про це в правозахисників і юристів.
Заступниця міністра оборони Ганна Маляр 26 квітня написала у себе в Telegram-каналі про те, що російські загарбники намагаються вплинути на етнічний склад населення в окупованих регіонах України.
За її словами, для цього РФ перекидає людей різних національностей зі своїх віддалених республік, переважно йдеться про малозабезпечені верстви населення. Найбільш активно подібні заходи застосовуються на території Луганської області. Таку практику не назвеш новою.
З 2014 року Росія переміщувала своїх громадян до Криму, на Донеччину й Луганщину.
Ще влітку 2021 року керівник проєкту Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко писав, що за роки окупації АР Крим та міста Севастополь наявне населення півострова внаслідок міграції з РФ зросло щонайменше на 1 млн осіб.
Постає питання — що буде з цими людьми після деокупації українських територій, якщо вони не встигнуть або навіть не захочуть самостійно виїхати? Хто з них нестиме відповідальність? І чи є в України всі правові важелі, можливості й ресурси для того, щоб примусово виселити всіх громадян Росії, що вʼїхали до нас в незаконний спосіб? Фокус поговорив про це з правозахисниками і юристами.
Вʼячеслав Ліхачов, член експертної ради Центру громадянських свобод (ЦГС), вважає, що Москва не спирається саме на етнічний фактор при переміщенні своїх громадян.
"З точки зору російської ідеології українці, що живуть на цих територіях, і є "росіянами", яких треба, так би мовити, "повернути" до російської ідентичності. Саме на це спрямована пропаганда країни-агресора, і виділяються значні фінансові ресурси.
Іншими словами, Москва не вважає мешканців окупованих регіонів етнічно чужими, яких треба заміняти на більш лояльне населення", — коментує експерт.
Ліхачов впевнений, що у питанні переміщення осіб йдеться саме про конкретні професії й спеціальності, які потрібні окупантам на загарбаних ними територіях.
Для цього в ту ж Луганську або Донецьку області заохочують переселятись людей, чий фах повʼязаний з будівництвом і промисловістю, щоб залучити їх до створення певної інфраструктури.
З тим, що окупаційна влада заселяє регіони конкретними фахівцями, погоджується Андрій Яковлєв, адвокат і експерт Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ). Експерт перераховує, кого зі своїх громадян Росія хоче бачити на загарбаних територіях.
Це: Заміщення населення громадянами країни-агресора несе великі ризики для України, впевнений Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ).
"Це вимивання української ідентичності, проголошення того, що там наче живе російське населення", — пояснює він. Павліченко вважає, що Росія намагається заселити своїх громадян, щоб подолати той опір, який українці чинять окупаційному режиму в той чи інший спосіб.
Експерти вважають, що важливо відразу відокремити, про кого конкретно йде мова.
Якщо ми говоримо про тих, хто безпосередньо брав участь в окупації регіонів і впроваджував окупаційний режим, то вони самі спробують виїхати якнайшвидше, а якщо не зможуть, то, скоріш за все, будуть нести відповідальність за свої дії на території України.
Зовсім інша ситуація з пересічними громадянами РФ, хто не воював, а на окупованих територіях займався цивільною роботою — ті ж вчителі, будівельники чи газозварники.
Як пояснює адвокат юридичної компанії RIYAKO & PARTNERS Микола Максимов, всі ці люди порушили законодавство України, тому що заїхали на територію країни не через державні прикордонні пункти пропуску.
Це передбачає адміністративну або кримінальну відповідальність (позбавлення волі на строк до 5 років).
Важливо розуміти, що Росія, яка цілеспрямовано заміщає місцевих мешканців власними громадянами, порушує міжнародну Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни.
Андрій Яковлєв з МІПЛ впевнений, що ті люди, які з 2014 року по сьогодні з власної волі заселяються на окуповані території України, можуть також розглядатись як співучасники цього воєнного злочину. Але в кожному випадку провину людини треба доводити індивідуально.
Проте в Україні навряд буде такий ресурс, щоб детально розслідувати кожну справу і вести судові процеси, якщо не йдеться про відвертих пропагандистів і представників окупаційної влади. "На сьогодні Генеральна прокуратура України вже відкрила понад 72 тис.
справ щодо різних епізодів воєнних злочинів. Я не думаю, що хтось ще буде додатково розслідувати індивідуальну шкоду, яку міг нанести умовний працівник газової служби у в тому же Сєвєродонецьку", — коментує правозахисник Вʼячеслав Ліхачов.
Як би парадоксально це не звучало, але така ймовірність дійсно існує, припускають опитані Фокусом експерти.
В цьому питанні роль відіграють декілька важливих факторів: На думку Павліченка, росіяни з такими соціальними звʼязками, з нерухомістю, що вони встигли придбати безпосередньо в українських правовласників в офіційний спосіб, могли б залишатись на території України й після закінчення війни, але без набуття громадянства.
"Це може бути варіант країн Балтії, тобто росіяни зможуть жити тут на відповідних умовах, працювати, але не матимуть права голосу на виборах і не братимуть участь у політичному житті.
Якщо вони захочуть набути громадянства, то повинні пройти належні процедурні заходи, а якщо порушать режим перебування, то їх виселять", — коментує правозахисник.
За словами Максимова, варіантом для росіян, які захочуть залишитись, може бути отримання посвідки на тимчасове проживання на території України або інші дозвільні документи, які дають право перебування на території України.
"Варіант з повною примусовою депортацію кудись за межі України виглядає неможливим. Думаю, що їм просто нададуть право відповідно до законодавства на отримання дозвільних документів про право перебування на українській території", — резюмує він.
В України також залишаться механізми міграційної політики, через які можна тиснути на громадян Росії, які не подадуться на дозвіл на проживання чи українське громадянство, додає Андрій Яковлєв.