Думки

Сі Цзіньпін визначився: Китай за розміщення ядерної зброї в Білорусі

"Реальність така, що Китай остаточно перейшов зі статусу спостерігача у війні в статус союзника РФ. За посередництва РФ Китай реалізовуватиме політику підриву позицій та єдності євроатлантичного світу.

Агресія Росії проти України є головним важелем реалізації цієї політики". Думка. Наше інформаційне поле втрачає адекватність оцінок.

І це небезпечна тенденція, яка може відображати не тільки зростаючий суспільний відрив від реальності, а й когнітивні похибки, які можуть впливати на центри прийняття військово-політичних рішень.

Учора частина сайтів, особливо телеграм-каналів, поширили новину із заголовком "Китай засудив розміщення ядерної зброї Росії в Білорусі". Якщо почитати навіть цю новину довше заголовока, то чорним по білому там розміщено досить стислий коментар МЗС Китаю з цього приводу.

Дослівно він звучить так: "П'ятого січня минулого року лідери держав, що володіють ядерною зброєю, виступили зі спільною заявою, в якій йшлося про те, що неможливо виграти або вести ядерну війну.

У заяві зазначалося, що слід уникати воєн між державами, що володіють ядерною зброєю, і слід знижувати стратегічні ризики". Жодного слова засудження в заяві немає. Ба більше, я вважаю, що розміщення ЯЗ в Білорусі є дією, погодженою Москвою з Пекіном.

Давайте розберемо цю заяву. У ній є один важливий момент: слід уникати воєн МІЖ ЯДЕРНИМИ державами. Не воєн загалом, а саме між ядерними державами.

Якщо розглядати фразу "знижувати стратегічні ризики" з цього боку, маючи на увазі попередні заяви Пекіна про те, що саме США і Захід роздмухує війну, відправляючи зброю в Україну, то власне розміщення ЯЗ в Білорусі є процесом "зниження стратегічних ризиків".

Тому, що це створює додаткову загрозу для країн НАТО, а отже, сприяє стримуванню "натовського мілітаризму", примушуючи країни НАТО та Україну враховувати новий фактор загроз безпеці. У цьому суть китайської заяви. Ця заява НА ПІДТРИМКУ дій Росії, а не навпаки.

Ядерна зброя в Білорусі є стримуючим фактором і для нас у разі нових агресивних дій Росії з Півночі. Нагадаємо, що Лукашенко нещодавно був у Пекіні. Наразі процес підготовки Білорусі до розміщення ЯЗ вже розпочався. І це не могло не бути однією з тем розмови Лукашенка із Сі.

Ви помітили, до речі, що з публічної комунікації Пекіна зникли згадки про "мирний план". Усі чому трактують це як поразку Сі. Але ні, мені здається, що Сі з Путіним розробили та узгодили загальний план тиску на США та Європу.

І розміщення ЯЗ в Білорусі – перший етап реалізації цього плану. Я не маю готової відповіді, як потрібно реагувати на ці виклики. Але перед тим, як виробляти модель реакції, потрібно прийняти реальність.

А реальність така, що Китай остаточно перейшов зі статусу спостерігача у війні в статус союзника РФ. І що за посередництва РФ Китай реалізовуватиме політику з підриву позицій та єдності євроатлантичного світу.

Агресія Росії проти України є головним важелем реалізації цієї політики. Для початку нам потрібно було б сформулювати чітке бачення цих нових обставин і через дипломатичні канали артикулювати це бачення нашим союзникам. Китай буде повільно йти в підтримці Росії.

І нам із партнерами треба було б розуміти, як діяти в цій новій реальності. Визначити тренди, які набули обрисів, і реагувати проактивно, а не реактивно. Але навіть постановка проблеми і завдання потребують не політизованої, а відстороненої експертизи.

Потребують виходу з тих інформаційних парадигм, в які наше політичне керівництво занурило суспільство, і насамперед — самих себе. Є така аксіома: найбільша помилка — самому повірити у власну пропаганду. І мені здається, що це з нами всіма вже сталося.